«Непохитний олов’яний солдатик» скорочено читати на українській мові Ви можете за 2 хвилини.
“Непохитний олов’яний солдатик” короткий зміст
Непохитний олов’яний солдатик – казка данського письменника Г. К. Андерсена.
Одному хлопчикові дарують на день народження 25 олов’яних солдатиків, один з яких без ноги. Оскільки його відливали останнім, на нього не вистачило олова. Вночі іграшки оживають і починають жити своїм життям.
Солдатик знаходить любов – прекрасну танцівницю. Раптово з табакерки з’являється троль, який говорить: «Олов’яний солдатик, нічого тобі задивлятися!» Розлютившись, що солдат його ігнорує, троль загрожує, що розбереться з ним. На ранок солдатика ставлять на вікно, яке раптово розкривається, і солдатик падає.
Починає йти злива. Солдатика знаходять двоє вуличних хлопчаків, які зробили саморобний кораблик і посадили туди солдатика. Цей кораблик з солдатиком вони пускають в канаву. По дорозі він зустрічає щура, що вимагає у нього паспорт. Коли вода з канавки спрямовується в канал, кораблик тоне, а солдатика ковтає риба. Ця риба виявляється на кухні будинку господаря іграшки.
Рибу розрізають і знаходять олов’яного солдатика. Його знову відносять в дитячу. А там солдатик знову побачив прекрасний палац і свою улюблену танцівницю. Солдатик подивився на неї, а вона подивилася на солдатика.
А хлопчик кидає бідолаху-солдатика в камін. Танцівницю поривом вітру відносить туди ж. Танцівниця згоряє, а солдатик плавиться.
Вранці служниця знайшла в золі шматочок олова в формі сердечка і обгорілу блискітку, чорну як вугілля.
За весь час розповіді головні герої – солдатик і танцівниця – не вимовляють жодного слова і не роблять самостійно жодного руху.
“Непохитний олов’яний солдатик” дуже скорочено
Маленькому хлопчику на день народження подарували — набір з двадцяти п’яти олов’яних солдатиків. Усі вони були рівні, одягнені у військову форму з рушницями на плечах. Але один з них був особливим — у нього була лише одна нога. Це сталося тому, що його відливали останнім, і олова не вистачило. Проте солдатик стояв так само рівно, як і решта.
Хлопчик розставив солдатиків на столі. Серед іграшок була й картонна іграшкова фортеця з паперовою балериною, яка стояла у дверях палацу на одній ніжці, витягнувши іншу високо вгору. Стійкий олов’яний солдатик вирішив, що вона, як і він, має лише одну ногу, і одразу закохався. Він подумав, що вона — чудова дружина для нього, хоча знати її ближче він не смів.
Настала ніч. Коли всі заснули, іграшки ожили. Вони бавилися, танцювали, грали в карти, лише Стійкий олов’яний солдатик залишився нерухомо стояти, а його погляд був спрямований на балерину.
Наступного дня трапилося лихо: хтось із дітей поставив солдатика на підвіконня, і вітер здув його вниз, прямо на бруківку. Він упав шоломом донизу, але не зламався. Незабаром його помітили двоє вуличних хлопчаків, які посадили його в паперовий човник і пустили плисти канавою.
Човник понісся стрімкою течією, а дощова вода прибувала. Раптом з’явився великий щур, що сторожував міст і вимагав у Солдатика паспорт. Той мужньо мовчав і продовжував пливти. Щур кинувся за ним, але течія понесла човник далі.
Невдовзі човен опинився у темному тунелі, куди вливалася сильна хвиля. Вода закрутила паперовий човник, і він почав розмокати. Солдатик приготувався зустріти смерть. Його змило у річку, потім проковтнула велика риба.
Довгий час було темно й тісно. Нарешті рибу спіймали рибалки, віднесли на кухню, і господиня почала її чистити. І яке було здивування, коли всередині знайшли одноногого олов’яного солдатика! Його знову віднесли в дитячу.
Там він знову побачив свою балерину, яка стояла у палаці в тій самій позі. Їхні погляди знову зустрілися, але доля приготувала трагічний фінал: раптом маленький хлопчик, не зрозуміло чому, кинув солдатика прямо у палаючу піч. Він стояв там, не зводячи очей з балерини. Раптовий порив вітру підхопив і її, і вона полетіла у вогонь до свого коханого.
Вони згоріли разом. Вранці, коли служниця чистила піч, вона знайшла лише маленьке олов’яне серце й обгорілий блискучий папірець від балерини.
