Пісня “Ой на горі та женці жнуть” оспівує славу й гордість України — Запорозьке військо, її аналіз (жанр, тема, ідея, основна думка, художні засоби) допоможе підготувати літературний паспорт твору.
“Ой на горі та женці жнуть” аналіз (паспорт)
Автор “Ой на горі та женці жнуть” – невідомий, пісня є народною. Пісня виникла, мабуть, у другій половині 17 століття. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»
Жанр “Ой на горі та й женці жнуть”: козацька пісня.
Тема: зображення військового походу козаків.
Ідея: уславлення мужності, відваги Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська.
Основна думка: особисті інтереси повинні завжди поступатися суспільним (Сагайдачний і його дружина).
Пафос (настрій) – піднесений урочистий
Художні засоби “Ой на горі та женці жнуть”
Повтори:
«Гей, долиною,
Гей, широкою»
«…Женці жнуть»,
«Гей..»,
«Під ними…»,
«…Необачний!»
Риторичні оклики:
«Веде своє військо,
Веде запорізьке хорошенько!»
«…Необачний!»
«Не журися!»
«Під ним кониченько»
Під ним вороненький,
Сильне-дужий!»
Епітети: «зелена гора»; “долиною широкою”, веде хорошенько, сильне-дужий, необачний, кониченько вороненький
Звертання:
«Гей, вернися, Сагайдачний»,
«Гей, хто в лісі, озовися».
Антитеза (протиставлення):
«Ой на горі да женці жнуть, А попід горою,…»,
«… Візьми свою жінку, Оддай мою люльку,…»
«Ой на горі та женці жнуть» – популярна народна козацька пісня, у якій оспівується слава й гордість України — Запорозьке військо на чолі зі своїми отаманами. Козаки не дбали про власне збагачення, для них єдина цінність — добрий кінь, гарна зброя та тютюн і люлька. Традиційно на Січ не допускалися жінки, тому Сагайдачний ніби так недбало говорить про жінку. Насправді ж саме задля жінок і дітей, задля спокою рідної землі козаки майже все свідоме життя перебували в тяжких походах, у боях, віддавали за це життя. Пісня бадьора, сповнена оптимізму й тонкого гумору, самоіронії.
Коли чуєш пісню перед очима постає уявна картина, навіяна піснею: хвилюються дозрілі хліба, женці жнуть пшеницю, а коли розігнули натомлені спини, помічають неподалік Військо Запорозьке; ось упізнаваний усіма ще молодий Дорошенко, а ось і бувалий Сагайдачний з його постійними супутниками — тютюном і люлькою…
“Ой на горі та женці жнуть” текст читати
Ой на горі та женці жнуть, (Двічі)
А попід горою
Яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко, (Двічі)
Веде своє військо,
Військо Запорізьке
Хорошенько.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Хорошенько.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Хорошенько.
А позаду — Сагайдачний, (Двічі)
Що проміняв жінку
На тютюн, на люльку,
Необачний.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний.
«Гей, вернися, Сагайдачний, (Двічі)
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку,
Необачний!
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний!
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний!»
«Мені з жінкою не возиться, (Двічі)
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Знадобиться!
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися! (Двічі)
Та викрешем вогню,
Та й закурим люльку,
Не журися!
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Не журися.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Не журися.
Супер
Дякую
Діти я бачу де ви списуєте, якщо побачу багато спільного поставлю одиницю!
Оксана Петрівна, я не списую, чесне слово! Я просто пишу те саме що й тут
Оксана Петрівна я вивчають вибачте мене я списую тут завжди
пробачте, чи можете ви писати проблематику ціх творів будь ласочка
Сором за таких вчителів, як Оксана. Наробити стільки помилок у коментарі Ви не маєте жодного права оцінюввти дітей. До того ж, усі знають, що на кожен урок у вас методичка, і самостійно ви нічого не робите, а з дітей вимагаєте. Почніть з себе! А не погрожуйте!
Підтримую