Повість Гоголя “Ніс”
«Ніс» – сатирична повість, написана Миколою Васильовичем Гоголем в 1832-1833 роках.
Сюжет
Колезький асесор Ковальов – кар’єрист, для більшої важливості іменує себе майором – несподівано прокидається вранці без носа. На місці носа виявляється зовсім гладке місце.
«Чёрт знает что, какая дрянь! — восклицает он, плюнувши. — Хотя бы уже что-нибудь было вместо носа, а то ничего!..»
Він прямує до обер-поліцмейстера, щоб заявити про пропажу, але по дорозі несподівано зустрічає власний ніс в шитому золотому мундирі, капелюсі статського радника і при шпазі. Ніс застрибує в карету і направляється в Казанський собор, де побожно молиться. Вражений Ковальов – за ним. Боячись, колезького асесора він просить ніс повернутися, але той, з усією важливістю, властивої розмови з молодшим чином, заявляє, що не розуміє, про що йде мова, і вислизає від господаря.
Ковальов відправляється в газету, щоб дати оголошення про пропажу носа, але там йому відмовляють, побоюючись, що таке скандальне оголошення завдасть шкоди репутації видання. Ковальов кидається до приватного пристава, але той, будучи не в дусі, лише заявляє, що пристойній людині носа не відірвуть, якщо він не волочиться чорт знає де.
Убитий горем Ковальов повертається додому, і тут трапляється несподівана радість: раптово входить поліцейський чиновник і вносить загорнутий в папірець ніс. За його словами, ніс був перехоплений по дорозі до Риги з фальшивим паспортом. Ковальов сильно радіє, але передчасно: ніс не бажає повертатися на своє законне місце, і навіть запрошений лікар не може нічим допомогти.
Лише через багато днів ніс з ранку знову виявляється на обличчі свого власника, так само нез’ясовно, як зник. І життя Ковальова повертається в своє нормальне русло.
Гоголь “Ніс” ідея
Ніс в повісті символізує беззмістовну зовнішню благопристойність, імідж, який, як виявляється, цілком може існувати без всякої внутрішньої особистості. І більш того, виявляється, що у звичайного колезького асесора цей імідж на цілих три чини вище самої особистості, і хизується в мундирі аж статського радника, та ще при шпазі. Навпаки, нещасний власник носа, загубивши настільки важливу деталь своєї зовнішності, виявляється абсолютно втрачений, бо без носа «… не з’явишся в офіційній установі, в світському суспільстві, не прогулятися по Невському проспекту». Для Ковальова, який перш за все в житті прагне до успішної кар’єри, це трагедія. У «Носі» Гоголь прагне показати образ порожнього і пихатого чоловіка, який любить зовнішню ефектність, який ганяється за високим статусом і милістю вищих чинів. Він висміює суспільство, в якому високе положення і чин цінуються набагато більше самої особистості.
Історія створення “Ніс” Гоголь
У 1835 році журнал «Московський спостерігач» відмовився надрукувати повість Гоголя, назвавши її «поганою, вульгарною і тривіальною». Але, на відміну від «Московського спостерігача», Олександр Сергійович Пушкін вважав, що в творі «так багато несподіваного, фантастичного, веселого і оригінального», що він умовив автора опублікувати повість в журналі «Современник» в 1836 році.
Повість «Ніс» піддавалася жорстокій і неодноразовій критиці, в результаті ряд деталей у творі перероблявся автором: наприклад, зустріч майора Ковальова з Носом була перенесена з Казанського собору в Гостинний двір, а фінал повісті змінювався кілька разів.
