“Сіроманець” – це неймовірна історія дружби хлопчика та вовка, яку ніхто не міг зрозуміти. Короткий зміст повісті “Сіроманець” Вінграновського допоможе згадати події та героїв.
“Сіроманець” короткий зміст (стислий переказ)
Сіроманець – найстаріший вовк, досвідченим та мудрим. Багато років він був головним у зграї, виховував молодих вовків. Його думку поважали. Жив вовк один, його дружину та дітей вбили люди. Сіроманець не був злий, але мав ворога – мисливця Василя Чепіжного, який вбивав вовків, бо вони з’їли його козу. Йому за це дали премію і чоловік придбав за неї мотоцикла. Головна ціль мисливця – вбивство старого вовка.
Якось Чепіжний верхи на коні поїхав у ліс полювати на Сіроманця, вовк був дуже голодним і почув коня. Зрозумівши що на нього готують засідку, Вовк слідує за ними. Загнавши мисливця по шию в озеро вовк сидів на березі до світанку. Повернувшись в село, Чепіжний оголосив полювання на вовка і навіть отримав для цього гвинтокрил.
Сашкові Сіроманець подобався, він вважав, що той чесний та справедливий, бо навіть коли люди вбили його вовченят, вок не став мстити їм. Дорослі не розуміли Сашка, вони лише хотіли впіймати хижака.
Тоді юнак вирішив врятувати вовка, він ходив до школи через ліс. Та коли зустрів там вовка спершу злякався. Вовк обнюхав його, лизнув ґудзик і сів біля дитини на землю. Хлопчик повів тварину до глинищ, викопав там нору, щоб той мав укриття. Сашко годував його, що батьки дозволять взяти його додому.
Для хлопчика вовк був кращим другом, він проводив його до школи, зустрічав на узліссі. Разом вони проводять увесь вільний час. Якось хлопчик показав вовку кольорові картинки і побачив що той на них не реагує. Сашко зрозумів, що вовк сліпий.
Взимку, мисливці могли впіймати вовка по слідах.
Чепіжний продовжував полювання, ставив капкани, рив глибокі ями, в одну з них і потрапив вовк. Звістка про впіймання вовка, стала ударом для хлопчика. Сашко потайки серед ночі пішов його визволяти. Сашко заліз в кузню, де до драбини був прив’язаний вовк, та звільнив тварину. Хлопець наказав тому тікати в ліс, щойно вранці хтось прийде до нього.
Журналістам Чепіжний вихвалявся, що впіймав звіра, який довгий час тероризував усе село, хоч насправді вовк з’їв лише одну козу мисливця. Втеча Сіроманця розлютила Василя, ще й в газеті написали про його втечу з фото, де вовк збив з ніг Чепіжного.
Сашко сумував за вовком, який ховався на військовому полігоні. Навіть подруга Галя не могла розвеселити хлопчика.
На полігоні часто проводили навчання військові і вовку було важко жити там. За кілька днів вовк вивчив графік навчань і завчасно ховався від літаків. Та одного разу біля вовка вибухнув снаряд і той оглух на кілька днів.
З настанням зими вовк зовсім охляв з голоду. Одного дня після хуртовини замерзлого та ледь живого вовка знайшли льотчики. Тварину віднесли в гараж, дали води та мяса.
Вовк одужав і став дружити з сином лейтенанта, Андрієм. Зустрічав хлопця зі школи. Якось під час заметілі Андійко з вовком опинилися самі в степу. Щоб врятувати хлопчика вовк вирив яму і сховав дитину, а почувши що їх шукають почав голосно вити. Батьки були вдячні вовку за порятунок сина.
З настанням весни Сіроманець все частіше згадував Сашка і повернувся в ліс. Сашко з газети дізнався, де знаходиться вовк і був радий, що з товаришом все гаразд. Чепіжний теж поїхав на полігон, щоб нарешті впіймати Сіроманця, та того там вже не було. Сашко дізнавшись про це, відчував, що скоро вовк повернеться до лісу. Так і сталося, за кілька місяців, коли хлопчик повертався додому, то побачив на узліссі кращого товариша. Вони були неймовірно вражені зустріччю, вовк навіть плакав.
Сашко вирішує будь-якою ціною допомогти вовку повернути зір. Для вовка він зробив намордник, та відправився з ним до лікарні Філатова в Одесі. Сашко пішов у лікарню, щоб дізнатися про можливість лікування для вовка, а того залишив на вулиці. Місцеві собаки напали на вовка, тому той втік в ліс. Сашко приїхав до села на автобусі, довго шукав вовка, але того ніде не було…
Вовк повернувся в село, прийшов до будинку мисливця та його саме не було вдома. Тоді сіроманець пішов у степ, ліг піднявши лапи вгору. На нього йшов дощ, потім сніг, аж доти, поки на кожній з його лап не зробили собі гніздо сорокопуди. Вовк бачив як Сашко обнімає його за шию і обіцяє ніколи не покидати….
Автор переказу: Гнатюк Юлія
Дякую,дуже допогло
Дякую. Мені шкода Сіроманця
Чого такий довгий
Як звали тата Сашка?