“Сто тисяч” скорочено

“Сто тисяч” скорочено – варто читати лише, коли не встигаєте прочитати твір повністю, адже це цікава, комічна, повчальна п’єса

Карпенко-Карий “Сто тисяч” скорочено читати

Комедія у 4-х діях

Дійові особи:
Герасим Никодимович Калитка — багатий селянин,
Параска — жінка його.
Роман — син їх.
Савка — кум Герасима, селянин.
Бонавентура — копач.
Невідомий — єврей.
Гершко — фактор.
Мотря — наймичка.
Клим — робітник.

Дія І

Невідомий єврей приїжджає до Герасима Никодимовича Калитки, багатого селянина, й намагається улаштувати одну вигідну для себе справу, яку придумав сам. Гостя зустрічає Роман, син Калитки, та каже, що батька ще немає вдома. Довідавшись, що Герасима Калитки немає вдома, Невідомий вирушив зі справою до Смоквинова.

До Калитки приходить і копач Бонавентура, нікчемна людина та пустобрех, який вдає з себе розумного: “Наче розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став, як бубон”,— так каже про копача Роман.  Бонавентура теж не заставши Калитки, вирішує зайти наступного разу.

Герасим тоді був в місті та оформляв документи на куплену землю. Він був багатим селянином, у його розпорядженні вже було двісті десятин землі. Він радів, що вдало купив землю: «Ох, земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. …Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито: і все то гроші, гроші, гроші...».  Чоловік жалкує, що не вистачає коштів купити шматок доброї землі по сусідству, заздрить Жолудю, хоча думає, що той розбагатів нечесним шляхом.

Син Калитки Роман розмовляє з наймичкою Мотрею про їхнє одруження восени, на яке дав згоду батько.

До Герасима приходить кум Савка позичити грошей. Той погоджується лише за умови, що Савка дасть йому запродажню на воли, які коштують набагато дорожче.

Приходить Невідомий і показує Калитці нібито фальшиві гроші. Говорить, що їхня фірма багато вже їх випустила, вони є, мабуть, і в кишені у господаря. Герасим показує свої гроші, Невідомий відбирає кілька купюр і каже, що вони теж фальшиві.

Тепер Калитчині підозри щодо того, яким шляхом люди багатіють, підтверджуються. Він вирішує пристати на пропозицію Невідомого — купити за п’ять тисяч сто тисяч фальшивих карбованців. Герасим укладає з Невідомим шахрайський договір, вони домовляються про зустріч на вокзалі, щоб здійснити обмін. Зразки “фальшивих” грошей Герасим бере, щоб розміняти їх у казначействі. Та сам Калитка до казначейства іти боїться, тому хоче відправити Савку.

До хати зайшов Бонавентура. У розмові з Калиткою з’явилася думка одружити Романа з багатою дівчиною, щоб отримати щедре придане. Герасим хоче послати сина Романа до багатія Пузиря, щоб хлопець нагледів серед його дочок собі наречену. Роман нагадує батькові про обіцянку одружити його з красивою та трудолюбивою наймичкою Мотрею. Батько відповідає, що хазяйський син має женитися на хазяйській дочці, а про наймичку сказав він для того, щоб та краще працювала.

Роман нагадує батькові, яке він дав придане за сестру, як він обманув сватів (обіцяв 5 тисяч, а дав 4 воли, 10 овець, пару коней, фургона і 2 корови).

“Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість”,— сказав тоді Калитка зятеві. Роман розповів Бонавентурі, як із сватами тоді довго билися за придане. Хлопець застерігає батька, що таке придане можуть їм і Пузирі дати, на що Калитка відповідає: «Я обманю хоч кого, а мене чорта лисого обманить хто».

Дія II

Герасим встає рано й піднімає робітників. Його дратує, що наймити довго вмиваються, вдягаються, навіть моляться. Він гукає на жінку, щоб швидше йшла до корів. Помічає, що робітник Клим узяв окраєць хліба, і лає того — гріх, мовляв, у неділю снідати. Робітник відповідає, що коли б він спав до обіду в неділю, то й не снідав би.

Герасим жаліється копачеві Бонавентурі, що робітники з’їдають багато, як та сарана, та ще й жують довго, тягнуть час, а потім сплять, як убиті. Копач зітхає й говорить, що вони — щасливі люди, а от він од думок, як знайти й викопати скарб, не спить. А коли іспить, то йому сниться, що він викопав гроші і приїхав до Парижа.

Дружина Калитки – Параска, робить спробу переконати чоловіка дати дозвіл на одруження Романа з Мотрею. Вона хвалить наймичку за її хазяйновитість і попереджає чоловіка, що якщо син одружиться не на ній, то іншій невістці вона не дасть життя. Та Герасим і чути нічого не хоче, бо вже примножує Пузиреве придане в уяві: «Про мене, хоч цілком з начинням ковтни її, мені аби гроші». Він навіть готовий побити жінку, щоб та не втручалася в його справи.

Приходить Савка, бачить, як Герасим розмовляє зі своєю дружиною, й заздро говорить, що вони зі своєю старою тільки сваряться через гроші, постійні нестатки. Кум розмірковує, що люди, мабуть, гроші від нечистого дістають, не інакше. Калитка йому говорить, що зараз дехто таке робить, що його й сам чорт боїться, наприклад, фальшиві гроші. І пропонує йому поїхати до казначейство і спробувати розміняти купюри, що дав йому Невідомий. Савка зізнається, що ходив на болото просити у безп’ятого гроші за душу, але тільки налякався, та й усе. Погоджується взяти участь у цій справі лише за сто карбованців від кожної тисячі, що купить Герасим. Калитка неохоче погоджується і мріє про те, як вони розбагатіють. За фальшиві гроші Герасим планує викупити землі Смоквинова.

Савка забирає в Герасима фальшиві гроші, які залишив Невідомий і їде обміняти їх до казначейства.

Герасим дає Роману двадцять п’ять карбованців на покупку свині у Пузиря та застерігає його, щоб багато не витрачав. Мотря каже Роману, що знає про рішення Калитки одружити його з дочкою Пузиря. Та Роман дає обіцянку, що все одно жениться на ній.

Параска, дружина Герасима, просить звеліти, щоб їм запрягли коней — вони з Мотрею поїдуть до церкви. Калитка обурюється, говорить, що коням треба відпочити, бо вони “цілий тиждень роблять на нас”.  А жінки і пішки пройдуть “6 верстов” — для Божого дому можуть і потрудитися. Жінка ображається, говорить, що коні йому дорожчі за неї. Ця суперечка переходить у сварку й мало не завершується бійкою.

Дія III

Роман розбудив сплячого батька, розказав, як приймали його багатії. Обідав хлопець на кухні, з челяддю, бо в домі гостювали пани і офіцери. Калитка розлютився на таке відношення до сина, говорить, що не потрібні їм ті панночки. Герасим мріє невдовзі помститися Пузиреві.  Він задумує переплюнути всіх своїм багатством, скупивши якнайбільше землі: «їдеш  день — чия земля? Калитчина. їдеш два — чия земля? Калитчина… Отоді і я скажу про Пузиря: голяк масті, чирва світить!»

Дія IV

Фактор Гершко переказує Романом Калитці, щоб той завтра був у Смоквинова, бо хтось інший може перекупити його землю.

До хати прийшов Банавентура, пропонуючи Роману стати його напарником у розкопках на Боковеньці, але для того хлопцеві треба знайти п’ятдесят карбованців. Роман погоджується. Заходять Параска і Мотря. Копач напрошується повечеряти та переночувати, а Роман каже матері, щоб та передала батькові слова Гершка.

Параска тривожиться за Герасима: він і коней їй дав до церкви, і сам стояв молився, і Романові з Мотрею дозволив одружитися; ніколи не гуляв, а це випив добре із кумом. Жінка відчуває щось недобре.

Герасим і Савка вносять шкіряний мішок із грішми. Параска каже чоловіку, що до того приходив Гершко і просив бути завтра у Смоквинова з грішми. Жінка хоче побачити, що в мішку, який привіз чоловік, та Герасим із люттю її проганяє.

Куми разом хочуть рахувати гроші. Бояться, що хтось когось обдурить. Калитка згадує, як він на вокзалі навмисне тягнув час до відходу поїзда і дав євреєві не п’ять тисяч, як обіцяв, а лише три.

Калитка радить Савці не одразу забирати свої гроші (яких має бути 10 тисяч), бо попадеться, але той не погоджується і погрожує Герасимові своїм ножем. Відкривши мішок, вони бачать, що там не гроші, а папір. Тільки на трьох пачках були гроші спереду і ззаду. Герасим у відчаї біжить із хати вішатися.

Заходить переполохана Параска і запитує у Савки, що трапилося. Той їй все розповідає. Вони чують крики копача Бонавентури про допомогу і біжать до клуні.

Копач вносить Калитку на плечах і розповідає, що ліг у клуні спати, а його щось по носі чиркнуло. Як глянув — а то Никодимович на перекладині висить. Хутко відрізав вірьовку, кинувся до нього, а той ще дише.

Калитка поволі приходить до тями й жалкує, що його витягли з петлі, адже він втратив і гроші, і землю Смоквинова. Банавентура втішає Калитку та переконує, що він знайде гроші на Боковеньці.

Герасим ридає:« Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!».

Переказ підготувала Гнатюк Юлія для dovidka.biz.ua.