“Син приїхав” Тютюнник Скорочено + Аналіз

Тютюнник “Син приїхав” Скорочено

Кожного серпня в Ковбиші приїжджали до батьків діти, котрі колись поїхали шукати постійного заробітку. До Никифора Дзякуна та Параски приїхав син Павло з невісткою Ритою та одинадцятимісячним онуком Борко. Параска була щаслива бачити руденький чубчик онука, такого ж кольору було й волосся Павла.  Діти приїхали на новенькому Москвичі. Варто сказати, що Павло довго не одружувався: все хотів мати власну машину та квартиру. Так Павло став керував зміною в двадцять сім чоловік. Адже приводити жінку у гуртожиток та жити на копійки – то не для нього.

Тепер він мав “квартиру, жінку, машину, сина, двісті карбованців заробітку разом з премією — і почував себе так, як йому й хотілося: спокійно, впевнено і незалежно”. Хоча щоб купити машину Павло три роки не провідував батьків, бо економив, збираючи гроші на “Москвича”; одружився без любові, без батьківського благословення; не відчуває потреби спілкування між своїми та жінчиними батьками.

Москвича тютюнового кольору у двір загнали не відразу. Дзякуни хотіли, щоб всі бачили чого добився Павло. Параска кинулась варити та смажити на стіл, а чоловіки милувались машиною. Поруч проходили люди. Дехто розпитував, де ж це потрібно працювати і скільки грошей мати, щоб купити авто.

А в хаті жінки не спиняючись нахвалювали сина та чоловіка. Рита хвалилась, що вдома у них є все: холодильник «Донбас», житомирський гарнітур, телевізор „Огонек”, стіральна машина „Ністра”, та навіть пилосос. За столом всі їли-пили за знайомство, щоб все було добре. Стара хотіла дуже познайомитись із сватами, які жили в Шишаках.

Але Павло був проти. Нічого казав бачитись жінчиним та чоловічим батькам, а то понаправляться та нашепочуть свої думки і діти сваряться. Никифор був задоволений тим, який розумний хлопець у нього. Після трапези вони роздали батькам дорогі подарунки: напівпальто з плюшу, костюми, кофти, пухову хустку та багато ще чого.  Павло захотів порибалити зранку, а Дзякунка шепотом розповіла чоловіку, що онук досі не хрещений. Вони домовились з Ритою завтра піти до батюшки, але так щоб Павло не знав.

Ранком Дзякунка, Рита з Борком святково вдягнулись та пішли на базар купити все необхідне. Місцеві жінки порадили хрестити дитину в Покрівському, що ті й зробили. Хлопчик весь час посміхався та дивився на лампадку.

Павло вдягнув костюма та пішов до річки, взявши із собою змінний одяг. Біля водойми переодягнувся та став схожий на звичайнісінького ковбишівського дядька. Никифору стало соромно за сина і він подумав, що хоч би люди не побачили. Та й пішов до жінок додому допомагати. А Павлу вдалось вже впіймати карася та декілька щук. М’яка вода змусила його поринути у спогади про дитинство: як ловив в’юнів та пас корів, як гуляв молодим та їв найсмачнішу печену картоплю в світі.

Раптом він схаменувся та докорив себе за те, що «розмечтався». Тут з’явився  Никифор з одягом, він був задоволений уловом Павла. Йому вдалось спіймати аж чотирнадцять рибин. Батько розповів, що вони чекають гостей. Син порадив кликати «полєзних» людей. Вирішено було запросити лісника Митра та директора школи з дружиною. Гостей потрібно було привезти на машині та й горілки купити кращої, лавочної. А рідня пішки сама прийде й питиме самогонку.

Поки родичі знайомились з Ритою, Павло поїхав по почесних гостей. Дорогою заїхав до крамниці за коньяком та шампанським. Митро вже був напідпитку, тому коли всі сіли за стіл почались спочатку перепалки, а потім пісні.

Захмелілий Дзякун хвалився директору Івану Лукичу, який у нього син. Він міг би стати самим інженером. Митро Лобода почав кричати, що Павло “…Руде, скупе, витрішкувате…. А тепер диви: пан…”

Павло вивів колишнього однокласника надвір. Вони сиділи на лавочці, навкруги пахло гвоздиками та під місячним сяйвом стояв Москвич. Павло вирішив зняти акумулятор, а то мало що може трапитись. В хаті почали голосно співати «Ой ти, Галю» і він теж почав підмугикувати пісню поки відгвинчував акумулятор…

Авторські права на переказ належать сайту dovidka.biz.ua.

Тютюнник “Син приїхав” аналіз

Автор – Григір Тютюнник

Жанр – оповідання

Тема – засудження поклоніння матеріальному, міщанство.

Ідея – заклик цінувати моральні якості людини, а матеріальні досягнення.

Головні герої:

• Павло Дзякун – приїхав до батьків у село в гості. Хизується перед батьками та односельцями своїм автомобілем та іншими атрибутами „влаштованого” і ситого життя. Він оцінює людей мірою власника, до колишніх односельців до колишніх односельці ставиться із погордою, зверхньо, прагне показати свою „вищість”. Павло зробив із життя такі висновки: греби під себе, догоджай начальству й мовчи.
• Батько Павла – підтримує сина та пишається ним.
• Рита – дружина Павла. „Невістка Рита, товстенька, як куховарка, балакуча й догідлива…”
• Борко – маленький син Павла та Рити.

Проблематика твору:

▪ денаціоналізація;
▪ духовність людини;
▪ моральна залежність;
▪ місто і село;
▪ призначення людини;
▪ щирість і лицемірство;
▪ родинні й національні корені;
▪ батьки і діти.