Володимир Василькович, біографія князя Володимирського та Берестейського із дому Романових, коротко розповість про його життя, діяльність, роки правління.
Володимир Василькович біографія скорочено
Народився майбутній князь орієнтовно в 2-ій половині 40-их років XIII ст. Волинський князь Василько був його батьком та рідним братом Данила Романовича. Тому з молодих років він разом з батьком брав участь у військових походах. Крім військового мистецтва, Володимира вчили дипломатії. Він же мав стати в майбутньому князем. Так сталось, що після смерті батька в 1269 році Володимир Василькович зайняв престол у Володимирі та правив територіями Західної Волині.
В Галицько-Волинському літописі він згадується як зразковий християн, котрий читає Священне писання, підтримує благочестя.
Володимир Василькович описується як смиренний, милостивий до убогих, справедливий князь.
Після смерті батька він брав участь у військових походах на поляків та литовців. По смерті Василька Романовича у 1269 році і Володимир зайняв його місце. Князь в 1273 році переміг у битві ятвягів та змусив їх до миру.
На цьому його звитяги не закінчились. В 1274 році Володимир воював з литовським князем Тройденом, котрий робив постійні набіги на Володимирські волості. Вороги то укладали мирні договори, то порушували їх. Але в результаті військової допомоги хана Ногая та затятості князів Мстислава та Юрія, ворога було подолано.
В 1280 році Володимир допомагав Леву Даниловичу у війні з Лешком ІІ Чорним. Через два роки хан Ногай зажадав щоб Василькович з іншми князями пішли на угорців. Але стан здоров’я Володимира не дозволив піти йому у похід, тому він відіслав лише своє військо. Йому ставало все гірше: у нього почала гнити нижня губа. Недуга прогресувала протягом 4-рьох років. Попри це князь довгий час продовжував ходити й їздити верхи.
Варто відмітити, що князь довго не мав дітей. Ще в 16-річному віці він обвінчався з княжною Ольгою. Але в віці 30-32 років у подружжя так і не народились діти. Тоді Володимир вмовив дружину щоб дитину йому народила інша жінка і пообіцяв, що ніколи її не покине. Так і народилася донька Ізяслава, названа на честь прапрадіда.
У 38 років Володимир Василькович вже тяжко хворів, тому почав готувати заповіт. Не люблячи Лева за його властолюбство та жорстокість, а його сина Юрія за інтриги, князь вирішив віддати свою волость Мстиславу Даниловичу. Не залишив він поза увагою й кохану дружину Ольгу та названу доньку Ізяславу: їм мало відійти місто Кобрин, а Мстислав мав не видавати доньку без згоди княгині.
Що зробив Володимир Василькович?
На 40-му році, 10 грудня 1288 року книжник і будівничий, великий князь, котрий переписав два Євангелія-апракос і Апостол, редагував літописи та збудував багато храмів, у які вкладав дорогі ікони та книги у дорогій оправі, йде з життя від тяжкої хвороби: раку гортані та нижньої щелепи.
Помер князь у Любомль, а поховали його через чотири місяці після смерті у теперішньому Володимирі-Волинському, за 50 км від місця смерті. До місця поховання Володимира Васильковича везли саньми, а його тіло протягом 118 днів – до 6 квітня 1289 року лежало не запечатаним. Коли знову відкрили труну, то побачили, що тіло його нетлінно, а з гробу відчувався приємний аромат.
Цікавим залишається той факт, що після смерті чоловіка княгиня Ольга не пішла в монастир, як було прийнято на той час. Вона безмежно любила свого чоловіка, тому вирішила продовжити його справу та зайнялась обороною власних земель. Загинула вона в бою неподалік на південь від Кобрина, невдовзі після смерті Володимира Васильковича.
