Лукаш уособлює творчу людину, яка втрачає свою особистість та свій талант, поступившись своїм ваганням та матеріальним інтересам. Леся Українка зображує Лукаша таким: «дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий і стрункий, в очах ще є щось дитяче». Спочатку відкритий та чистий душею, він поступово втрачає барви внутрішньої палітри та губить не тільки своє кохання до Мавки, її саму вкупі з надією на щастя, а ще й зраджує таким чином самого себе, за що й несе покарання перетворенням на вовкулаку.
Образ Лукаша “Лісова пісня” з цитатами
Лукаш – один з головних героїв драми Лесі Українки “Лісова пісня”.
Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша:
Л у к а ш: Чудна у тебе мова, але якось
так добре слухати… Що ж ти мовчиш?
Розгнівалась?
М а в к а: Я слухаю тебе…
твого кохання…
(Бере в руки голову його, обертає проти місяця
і пильно дивиться в вічі).
Л у к а ш: Нащо так? Аж страшно,
як ти очима в душу зазираєш…
Я так не можу! Говори, жартуй,
питай мене, кажи, що любиш, смійся…
Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке «огнисте диво» оновлення вона пережила. Лукаш не цінує «душі своєї цвіту», не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади поезії й краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму. Вони явилися Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав їх під стріхою хати, під впливом матері й Килини.
Цитатна характеристика Лукаша “Лісова пісня”
«Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку.»
«Притулись до мене. Я дужий — здержу, ще й обороню.»
«Я не любився ні з ким ще зроду. Я того й не знав, що любощі такі солодкі! Мавка пристрасно пестить його, він скрикує з мукою втіхи.»
«З лісу виходить Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки.» (Лікаш у кінці твору)
«Лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. Він сидить без руху. Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця…» (Лукаш загинув)
Лісовик про Лукаша: «Бо він уперше тута. Він здалека, не з сих лісів, а з тих борів соснових, де наша баба любить зимувати; осиротів він з матір’ю-вдовою, то дядько Лев прийняв обох до себе…»
«Ту помсту ти злочином називаєш, ту справедливу помсту, що завдав я зрадливому коханцеві твоєму?
Хіба ж то не по правді, що дізнав він самотнього несвітського одчаю, блукаючи в подобі вовчій лісом? Авжеж! Тепер він вовкулака дикий!
Хай скавучить, нехай голосить, виє, хай прагне крові людської, — не вгасить своєї муки злої!»
Мавка про Лукаша: «У тебе голос чистий, як струмок, а очі — непрозорі.»
«Воно ще краще, ніж вся твоя хороша, люба врода, та висловить його і я не можу…»
«Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки — смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись.»
Дядько Лев про Лукаша: «Ей! не вчись брехати, бо ще ти молодий! Язика шкода!»
Мати про Лукаша: «Та він у мене хлопець молодець, ви вже, Килинко, честі не уймайте!»
Характеристика Лукаша
Образ селянського парубка Лукаша є цетральним у творі. Він не лише вродливий, а й має надзвичайний музичний талант, чутливе ніжне серце, потяг до прекрасного та любов до життя. На початку драми Лукаш є наївним, щирим і допитливим, він шанує старших, любить і цінує рідну природу.
Він закохується в лісову царівну Мавку. Тобто, долаючи всі встановлені людьми бар’єри, знаходять щастя у сильному і справжньому коханні. Лукаш мав дар, на який не зважали інші люди, який не усвідомлював навіть сам, і тільки дитя природи Мавка змогла той дар оцінити:
Я тебе за те люблю найбільше, Чого ти сам в собі не розумієш…
Цей дар — музика, мистецтво, творчість, з яких виросло їхнє кохання. Але хлопець занедбав свій талант, свою душу задля дріб’язкових інтересів і турбот. Зрада Лукаша — то передовсім зрада самого себе. Відчуження людини від природи руйнує її душу, застерігає Леся Українка.
Леся Українка в образі Лукаша відтворила страшну психологічну проблему людини — не мати згоди з самим собою.
Родинне оточення негативно вплинуло на Лукаша, прищепило йому занадто власницькі почуття, саме тому Він не в змозі відвоювати своє право на щастя. Лукаш не в змозі протистояти своїй нерозумній матері, у нього бракує сміливості, щоб захистити свою кохану від несправедливих докорів. Урешті-решт він піддається залицянню вдовиці Килини й одружується з нею без любові. Така зміна в житті руйнує його чутливу музичну душу, яка черствіє і занепадає.
Лукаш зрадив не лише Мавку, кохану жінку, а й себе, своїми власними руками він знівечив щастя, зруйнував дану йому Долю. За все це головний герой не може нікому нарікати, адже сам винен. Він це добре розуміє і страждає. Він міг би бути щасливим, якби зміг дослухатися до власного серця, не йти йому наперекір.
Життя з Килиною не принесло йому щастя. Він хотів забути палку любов до лісової красуні, але не зміг. Сіре, буденне, безбарвне життя з Килиною не в змозі задовольнити творчого серця. Потяг до Мавки стає дедалі сильніший, але неможливо повернути час назад, і той, хто зрадив кохання, високі мрії закономірно приречений до загибелі. Урешті-решт він з усмішкою на вустах помирає біля Мавки, що перетворилась на вербу. У цей трагічний момент він стає щасливішим, ніж за все прожите життя, позначене постійними помилками і жахливою зрадою.
Характеристика коротко: Лукаш – молодий хлопець, який з першого погляду закохався в Мавку. Він вправно грав на сопілці, і саме це причарувало Мавку до нього. Але згодом Лукаш зраджує Мавку і починає жити з Килиною. Але таке життя не приносить Лукашу щастя. Він шкодує, що зрадив Мавку і тому помирає, замерзаючи від холоду.
Образ героя можна охарактеризувати за таким планом:
План-характеристика образу Лукаша.
- Позитивні задатки в характері, творча обдарованість Лукаша (лагідність, щирість» музикальність).
- Вплив дядька Лева на формування кращих рис в характері юнака (любов до природи, віра в безмежні можливості людського пізнання, працьовитість, правдивість, чесність, любов до народної творчості).
- Негативний вплив на Лукаша його оточення та обставин життя (нерішучість, безвольність, непослідовність у вчинках і почуттях, відсутність внутрішньої гармонії, інстинкт власника).
- Зближення з Мавкою — перемога світлого й благородного в характері героя.
- Причини трагедії Лукаша.
- Ідейний зміст образу.
