Мацуо Басьо хоку

Хоку Мацуо Басьо в перекладі Миколи Лукаша ви можете прочитати в цій статті.

Вірші Мацуо Басьо в перекладі М.Лукаша

Кага-но Тійодзьо

Крилечками мах!
Що, скажи, метелику,
бачиш ти у снах?

Хо-о

ЗОРЯНИЙ УЗОР

Муругий павук
павутиною вловив
кленовий листок.

РАЙ І ПЕКЛО

Павуків бенкет:
в сіті росяній, тремкій
два метелики.

Сьохаку

ЗАБУТТЯ

Осінь-самота.
Рік ні в кого не бував,
і в мене ніхто.

Кьороку

Сливи тонкий пах…
Чашку гість підніс до уст
ясно-голубу.

Кікаку

НЕ ЗАМІВ, БО ЦВІТУ ЖАЛЬ

Мій слуга дрімав
на опалих пелюстках…
Я й не накарав.

Оніцура

І нема куди
вилить воду з купелю:
коники сюрчать.

***

На голій гілці
самотній ворон тихо старіє.
Осінній вечір.

* * *
Як шумить-гуде банан,
як у кадуб капа дощ,—
чую цілу ніч.

* * *
Холод, ніч, нудьга…
Чути плюскоти весла
десь од берега.

Вдача
Оттакий я єсть:
глянь на росяні дзвонки —
то й сніданок весь.

* * *
Пущу коня вбрід —
полегесеньку впишусь
в літній краєвид.

* * *
На старім ставку
жаба в воду плюснула —
чули ви таку?

* * *
Гедзь на будяку:
ти стривай, не клюй його,
горобейчику!

* * *
Степу рівнява —
ніде оку зачепитись.
Жайворон співа.

* * *
Я заріс, як щіть.
А худий який, блідий!
Весняні дощі…

* * *
Видиться мені:
плаче з місяцем стара
в гірській глушині.

* * *
Вже й по маю — ах!
Птахи плачуть, а у риб
сльози на очах.

* * *
Трава-мурава…
Узялася сном-марою
слава бойова.

* * *
Тиша, мир і лад.
Десь там тоне межи скель
цвіркотня цикад.

* * *
Осінь із дощем…
Навіть мавпа лісова
вкрилась би плащем.

Старий відлюдник
Зсохнеться ось-ось,
як узимку на шнурку
димлений лосось.

* * *
Окуні морські
зуби щирять із полиць:
в лавці холодно…

* * *
Крук — немилий птах,
але як милує зір
в ранішніх снігах!

* * *
Рушу, й раптом — хить!
Ухоплюсь за колосок…
це розлуки мить.

* * *
Чистий водоспад…
3 ярих сосен глиця в воду
падає улад.

* * *
Побравши ціпки,
зійшлись діди сивочолі
усі на гробки.

* * *
Хризантеми пах…
У кумирнях з прадавен
темні лики Будд.

* * *
Довгий, довгий шлях —
і ніхто не йде навстріч,
лиш осіння ніч…

* * *
Чом так постáрів
я цеї осені?
Птиці, хмари.

* * *
Осінь-праосінь…
Як там живе сусіда?
Не знаю зовсім.

* * *
В мандрах я знеміг.
Полем паленим шуга
сон мій — чи юга?

* * *
Десять літ тут жив.
Едо! Я іду. Прощай!
Ти — мій рідний край.

* * *
Мавпа зойкне — співчуття…
А як плаче в непогідь
кинуте дитя?

ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ
Цілував би — жаль:
од моїх пекучих сліз
іней піде в тань…

* * *
Рік кінчивсь, а мандри ні:
далі в стоптаних сандалях,
в зношенім брилі…

* * *
Жаль на серце впав:
при дорозі рожі цвіт
кінь мій общипав…

* * *
Я, метеличок,
собі крильця обірву:
на, цвіти, мачок!

* * *
Мандрівник — і все:
це тепер моє ім’я.
Йде осінній дощ.

* * *
Берег високий.
Потішив мені душу
самотній сокіл.

* * *
Із далеких літ
скільки всього нагадав
цей вишневий цвіт!

* * *
Тяжка година!
До нічлігу ледь добрів —
цвіте гордина!

* * *
Квіття горове
шелевіє-шелестить…
Водоспад реве.

* * *
Зозулі рóзспів
в передсвітанні тоне.
Далекий острів.

* * *
Чужина чужа —
знов мандрую у світи…
Мжить осіння мжа.

* * *
В мандрах десь і вмру…
Вітер в душу наганя
холод і журу.

* * *
Кулюсь на коні:
тінь моя коцюрбиться
мовчки по землі.

* * *
Журавель знеміг,
на холодне поле впав…
Мандрівця нічліг.

* * *
Сакура стара —
невже справді зацвіла?
Спогад, ніби дим…

* * *
Ніч шляхи мела:
скільки снігу там зосталось
після помела!

* * *
Виходжу з Кінчý,
мов із мушлі той м’якун.
Осінь наскінчу.

* * *
Он рибалка-птах:
любо глянуть, як пірна,
але й сумно — ах!

Чистота
Білий лотос-цвіт:
не цурається багна,
із якого зріс.

* * *
Червень на порі.
Хмари-тучі залягли
на Бурли-горі.

* * *
Стань, мандрівцю, глянь:
попід тином оно-но
сірики цвітуть!

* * *
Чи весна прийшла,
чи старий минувся рік?
Святоблива ніч.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *