Михайло Петренко біографія скорочено

Михайло Петренко біографія коротко українського поета-романтика викладена в цій статті.

Михайло Петренко біографія скорочено

Даних біографії М.Петранка збереглося не дуже багато.

Михайло Петренко народився в 1817 році в місті Слов’янську (нині Донецька область)  в сім’ї губернського секретаря.

Як і де проходили початкові етапи навчання юного Михайла невідомо, але вважається, що початкову освіту він отримав у місті Слов’янську.

З 1833, Михайло проживав і вчився в Харкові. У 1837 Михайло вступив до Імператорського Харківського університету на юридичний факультет.

У 1841 Михайло закінчив юридичний факультет Харківського університету.

У 1844 рокі М. Петренко  вступив до служби в Харківську Палату кримінального суду канцелярським чиновником. Просування по службі виглядало так: губернський секретар (серпень 1844), колезький секретар (листопад 1846), титулярний радник (січень 1853) і колезький асесор (після 1858).

Мабуть, в 1848 році він одружився з дворянкою Анною Евграфовною Миргородовою (можливо, ще в Вовчанську, або Гадячі). У родині народжувалися діти: Микола (1849 р.н..), Людмила (1851 р.н..), Варвара (1853 р.н..), Марія (1855 р.н..) і Євграф (1857 р.н..). 

Фактично, з 1849 року розпочинається Лебединський період життя Михайла Петренка. У Лебединському земському суді Михайло служив до кінця 1862 року

По Високому маніфесту, що відбувся 26 серпня 1856, Петренко був нагороджений пам’ятною медаллю другого ступеня «В память войны 1853–1856 гг.» темної бронзи на Володимирській стрічці, але участі у Кримській війні 1853–1856 не брав.

Помер колезький асесор повітовий стряпчий Михайло Миколайович Петренко 25 грудня 1862 у віці 45 років від лихоманки в місті Лебедині Харківської губернії.

Творчість

Вперше згадка про поета Михайла Петренка з’явилася в 1841 в поетичному альманасі «Сніпъ». В збірці під загальним заголовком «Думки» було надруковано декілька віршів Поета: «Недоля» (Дивлюся на небо та й думку гадаю…), «Вечjрнjй дзвінъ» (Якъ в сумерки вечjрнjй дзвjнъ…), «Смута» (Чого ты, козаче, чого ты, бурлаче…), «По небу блакитнjмъ очjма блукаю…», «Гей, Иване! Пора…» (два вірші), «Брови» (Ой, бjда менj, бjда…) та «Туди мои очj, туди моя думка…».

В 1843 вийшов український літературний збірник «Молодикъ», який видавав І. Бецький, де були надруковані два вірші М. Петренка: «Вечиръ» (Зхилившись на руку, дивлюся я…) та «Батькивска могила» (Покинувъ насъ и нашу матиръ…)

Останнє прижиттєве видання віршів М. Петренка відбулося в «Южном русском зборнике» (1848), де вони були об’єднані в цикл «Думu та співu»: «Думu мои, думu мои…», «Небо» (Дuвлюся на небо, та й думку гадаю…) (під цією назвою об’єднані три вірші), «Весна» (Весна, весна, годuна мuла…), «Славьянск» (Ось, ось Славьянск! Моя родuна…)(під цією назвою об’єднані чотири вірші), «Тебе не стане в сuх мистах…», «Тудu мои очи, тудu моя думка…», «Як в сумеркu вечирний дзвин…», «Ой бида мени, бида…», «Мuнулuся мои ходu…», «Чого тu, козаче, чого тu, бурлаче…», «Іван кучерявuй» (У недиленьку раненько…) і «Недуг» (Ходе хвuля по Осколу…).

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *