Повідомлення про алхіміків

Повідомлення про алхіміків розповість багато цікавого про стародавню науку. Невелике повідомлення про алхіміків (коротке) Ви можете скласти самі, вибравши цікаві та важливі факти.

Повідомлення про алхіміків

Алхімія — наука про речовини, їх властивості та перетвореннях.

Вперше термін «алхімія» зустрічається в рукописі Юлія Фірміка, астролога 4 століття.

Найважливішим завданням алхіміки вважали перетворення (трансмутацію) неблагородних металів у благородні (цінні), у чому власне і полягала головна задача хімії до 16 сторіччя. Ця ідея базувалася на уявленнях грецької філософії про те, що матеріальний світ складається з одного або декількох «першоелементів», які за певних умов можуть переходити один в одного. Поширення алхімії припадає на 4-16 ст.

Завданням середньовічних алхіміків було приготування двох таємничих речовин, за допомогою яких можна було б досягти бажаного облагородження (трансмутації) металів. Найбільш важливий з цих двох препаратів, який повинен був володіти властивістю перетворювати в золото не тільки срібло, а й такі, наприклад, метали, як свинець, ртуть і т. д., Нносив назву філософського каменя, червоного лева, великого еліксиру. Він також іменувався філософським яйцем, червоною тинктури, панацеєю і життєвим еліксиром. Це засіб повинен був не тільки покращувати метали, а й служити універсальними ліками; розчин його, так званий золотий напій, повинен був зціляти всі хвороби, омолоджувати старе тіло і подовжувати життя.

Інший таємничий засіб, вже другорядний за своїми властивостями, що носив назву білого лева, білої тинктури, обмежувався здатністю перетворювати в срібло всі неблагородні метали.

Повідомлення про походження алхімії

Батьківщиною алхімії вважається Древній Єгипет. Самі алхіміки вели початок своєї науки від Гермеса Трисмегиста (він же єгипетський бог Тот), і тому мистецтво робити золото називалося герметичним. Свої судини алхіміки запечатували печаткою із зображенням Гермеса — звідси вираз «герметично закритий».

Існував переказ, що мистецтву перетворювати «прості» метали в золото ангели навчили земних жінок, з якими вступили в шлюб, про що розказано в «Книзі Буття» і «Книзі пророка Еноха» в Біблії. Це мистецтво було викладено в книзі, яка називалася «Хема». Арабський учений аль-Надим (10 століття) думав, що родоначальником алхімії був Гермес Великий, родом з Вавилону, що оселився в Єгипті після вавилонського стовпотворіння.

У період з 10 по 16 століття алхімією займалися відомі вчені, що залишили слід в європейській науці. Наприклад, Альберт Великий, творець роботи «Про метали і мінерали», і Роджер Бекон, який залишив нащадкам праці «Могутність алхімії» і «Дзеркало алхімії», були також і славнозвісними алхіміками свого часу. Арнольд де Вілланова, видатний лікар, який помер в 1314, видав більше 20 алхімічних праць. Раймунд Раймунд, найвідоміший вчений 13 і 14 ст., був автором 500 творів алхімічного змісту.

Але вже на початку 16 століття Парацельс стверджує, що справжня мета науки — не відшукування способів робити золото, а приготування ліків. На цьому закінчується «творчий» період європейської алхімії.

Придворна алхімія

У 15-17 вв. багато коронованих осіб займалися алхімією.

Такий, наприклад, англійський король Генріх VI, за правління якого країна була наповнена фальшивим золотом і фальшивою монетою. Метал, який заміняв золото, був цілком ймовірно мідної амальгамою.

Подібним же чином діяв і Карл VII у Франції, разом з відомим шахраєм Жаком ле Кер.

Імператор Рудольф II був покровителем мандрівних алхіміків, і його резиденція представляла центр алхімічної науки того часу. Імператора називали німецьким Гермесом Трисмегистом. Курфюрст Август Саксонський і його дружина Анна Датська проводили досліди: перший — в своєму дрезденському «Золотому палаці», а його дружина — в розкішній лабораторії на своїй дачі «фазанів сад». Дрезден довго залишався столицею государів, які сприяють алхімії, особливо в той час, коли суперництво за польську корону вимагало значних грошових витрат. При саксонському дворі алхімік І. Бетгер, який не зумів зробити золото, вперше в Європі відкрив фарфор.

Одним з останніх адептів алхімії був Каетан, званий графом Руджієро, родом неаполітанець, син селянина. Він діяв при мюнхенському, віденському і берлінському дворах, поки не був страчений в 1709 в Берліні на шибениці, прикрашеній мішурним золотом.

Але і після поширення  хімії, алхімія викликала інтерес у багатьох, зокрема І. В. Гете кілька років присвятив вивченню праць алхіміків.

Досягнення алхіміків

З алхімічних праць зрозуміло, що алхімікам належить відкриття або удосконалення способів отримання цінних сполук і сумішей, таких, як мінеральні та рослинні фарби, скла, емалі, солі, кислоти, луги, сплави, лікарські препарати. Вони використовували такі прийоми лабораторних робіт, як перегонка, сублімація, фільтрування. Алхіміки винайшли печі для тривалого нагрівання, перегінні куби.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Цікаві наукові факти

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *