“451 градус за Фаренгейтом” скорочено

“451 за Фаренгейтом” скорочено читати українською варто, якщо хочете згадати головних героїв та події твору Рея Бредбері.

“451 градус за фаренгейтом” скорочено читати

• Гай Монтег, пожежник
• Мілдред Монтег, дружина, здатна зробити донос владі на чоловіка
• Клариса, молода дівчина
• Фабер, професор
• Брандмейстер Бітті, капітан пожежників

В епіграфі роману говориться, що температура горіння паперу – 451 °F (233 ° C).

У романі описується суспільство, яке спирається на масову культуру і споживче мислення, в якому всі книги, які змушують замислюватися про життя, підлягають спаленню; зберігання книг є злочином; а люди, здатні критично мислити, виявляються поза законом. Пожежні повинні спалювати всі заборонені книги, які виявлять, причому – разом з житлами власників. Власники книг при цьому підлягають арешту, одного з них навіть відправляють до психіатричної лікарні.

Автор зобразив людей, які втратили зв’язок один з одним, з природою, з інтелектуальним спадком людства. Люди поспішають на роботу чи з роботи, ніколи не кажучи про те, що вони думають або відчувають, розмовляючи лише про безглузде і порожнє, захоплюються тільки матеріальними цінностями. Удома вони оточують себе інтерактивним телебаченням, яка проектує зображення відразу на стіни (в які вбудовані кінескопи), і заповнюють свій вільний час переглядом телевізійних передач, нескінченних і безглуздих серіалів. Однак «благополучна», на перший погляд, держава знаходиться на порозі тотальної руйнівної війни, якій все ж судилося розпочатися.

Головний герой роману, Гай Монтег, працює «пожежним», будучи впевненим, що виконує свою роботу «на користь людства».

«Пожежний» Гай Монтег, знайомиться з сімнадцятирічною дівчиною Клариссою Маклеллан і починає розуміти, що можливе інше життя. Клариссу вважають дивною через її захоплення природою, бажання говорити про почуття і думки і просто жити.

Монтег любить свою роботу, але таємно забирає з декількох будинків книги, які повинен був спалити. Загибель Кларисси, яку збиває автомобіль, зустріч з жінкою, яка відмовляється покинути свій будинок, залитий гасом, і сама черкає сірником об поруччя і спалює себе разом з книгами, підсилює внутрішній розлад Гая. Пізніше Гай пригадає прізвище «Рідлі», яке звучить у фразі тієї жінки: «Будьте мужнім, Рідлі. Божою милістю ми запалимо сьогодні в Англії таку свічку, яку, я вірю, їм ніколи не загасити» (начальник Монтега брандмейстер Бітті пояснює Монтегу слова старої жінки: «Людина на ім’я Латімер сказав це чоловіку, якого звали Ніколас Рідлі, коли їх спалювали на багатті за єресь в Оксфорді 16 жовтня 1555 року »). Монтег розчаровується в ідеалах суспільства, частиною якого він є і вирішує кинути свою роботу після того, що сталося. Він прикидається хворим на добу.

Брандмейстер Бітті дає Гаю день на те, щоб прийти в себе, кажучи, що у кожного пожежного бувають такі хвилини в житті. Але після цього він натякає йому, що Монтег повинен принести книгу, яку він  вкрав у згорілої жінки і сховав під подушку, щоб спалити її. Бітті стверджує, що сенс знищення книг полягає в тому, щоб зробити всіх щасливими. Він пояснює Монтегу, що без книг не буде ніяких суперечливих думок і теорій і ніхто не буде виділятися, ставати розумнішим сусіда. А з книгами – «хто знає, хто може стати мішенню добре начитаної людини?».

Життя громадян цього суспільства абсолютно позбавлене ​​від негативних емоцій – вони тільки й роблять що розважаються. Навіть смерть людини «спростили» – тепер трупи померлих кремуються буквально через п’ять хвилин, щоб нікого не турбувати. Монтег намагається розібратися в своїх думках, просить свою дружину Мілдред допомогти йому в цьому, починає діставати зі схованки за вентиляційної гратами книги і читати уривки з них, але дружина не розуміє його, вона в жасі від того, що відбувається, кричить про те, що він їх погубить. Вона відсторонюється від нього, надягаючи навушники, спілкуючись зі своїми телевізійними «родичами» і з сусідками.

Гай згадує про старого Фабера, якого він зустрів рік тому в парку. Старий сховав щось до лівої кишені пальто побачивши Монтега, схопився, немов хотів втекти, але Монтег зупинив його, потім завів розмову про погоду і т. д. Старий спочатку злякався, але потім зізнався, що він – колишній професор англійської мови, осмілів, став більш балакучий і прочитав напам’ять кілька віршів. Обидва уникали згадувати в розмові про те, що Монтег – пожежник. Фабер записав йому свою адресу на клаптику паперу: «Для вашої картотеки, – сказав старий, – на той випадок, якщо ви надумаєте розсердитися на мене». Гай знаходить картку колишнього професора, відкривши шафу в спальні, в ящику з написом «Майбутні розслідування» і дзвонить Фаберу. Він зявляється до нього додому з Біблією і просить вислухати його, навчити розуміти те, що він читає. Фабер дає Монтегу мініатюрний приймач, схожий на слуховий апарат, для екстреного зв’язку. Вони домовляються про те, що будуть діяти спільно – робити копії книг за допомогою друкаря (знайомого Фабера), чекати війни, яка зруйнує нинішній порядок речей, і сподіватися, що тоді, в тиші, стане чути їх шепіт.

Гай повертається на роботу зі слуховою капсулою в вусі. Мілдред, а до цього дві сусідки, міс Клара Фелпс і місіс Бауелс, яким він, розсердившись через їх порожні балачки, прочитав вірш «Берег Дувра», доносять, що Монтег зберігає вдома книги. Бітті підлаштовує все так, що Гай приїжджає на виклик по спаленню власного будинку. За ним стежить електричний пес, якого Монтег завжди побоювався – він був упевнений, що пес налаштований проти нього.

За вказівкою Бітті Гай спалює власний будинок, а потім струменем полум’я з вогнемета вбиває свідомо спровокувавшого його на це Бітті, приголомшує двох пожежних і спалює електричного пса. Але електричний пес все-таки встигає зачепити його прокаїновою голкою, одна нога Гая німіє, і це уповільнює його пересування. Всюди чути виття сирен, за ним женуться поліцейські машини, починається організована погоня на поліцейських вертольотах.

Гая мало не збиває машина, його рятує падіння.

«Водій вчасно зрозумів, навіть не зрозумів, а відчув, що машина, яка мчала на повній швидкості, наскочить на лежаче тіло, неминуче перекинеться і викине всіх геть».

Тому в останню секунду машина круто повернула і об’їхала Монтега. Гай підбирає книги і підкидає їх в будинок міс Блек і її чоловіка-пожежника. Далі він направляється в будинок колишнього професора. Там господар будинку включає телевізор, і вони бачать трансляцію погоні та новину про те, що буде доставлений новий електричний пес, який вистежить злочинця. Монтег радить своєму союзнику спалити покривало з ліжка, кинути в пічку стілець, протерти спиртом меблі, всі дверні ручки, спалити підстилку в передпокої, – знищити всі речі і предмети, до яких він торкався; Фаберу слід включити на повну потужність вентиляцію у всіх кімнатах, посипати нафталіном все, що є в будинку, включити на повну силу поливні установки в саду, промити доріжки з шлангів, – щоб перервати слід Гая. Вони домовляються про зустріч через один-два тижні в Сент-Луїсі, за умови, що залишаться живі. Монтег повинен написати колишньому професору до запитання на адресу головної пошти. Туди Фабер відправиться в гості до друкаря. Гай бере чемодан зі старими речами свого соратника і залишає його будинок.

Монтег пробирається до річки, переодягається в його речі, заходить в воду, течія підхоплює його і забирає в темряву. Електричний пес втрачає його слід біля річки. Коли Гай виходить з води, він заходить в ліс, знаходить залізничну колію, що веде з міста углиб країни, бачить далеко вогонь і йде на його світло. Там він зустрічається з групою людей, які ставляться до нього дуже дружелюбно.

Серед них:

• Гренджер, який написав книгу під назвою «Пальці однієї руки. Правильні відносини між особистістю і суспільством »;
• Френд Клемент, колишній завідувач кафедри Томаса Харді в Кембріджському університеті;
• доктор Сіммонс з Каліфорнійського університету, знавець творчості Хосе Ортега-і-Гассета;
• професор Уест, багато років тому в стінах Колумбійського університету зробив чималий внесок в науку про етику, тепер уже давню і забуту;
• Преподобний отець Падовер – він тридцять років тому виголосив кілька проповідей і втратив прихожан через свій спосіб мислення за один тиждень.

У них є портативний телевізор, тому вони заочно знають Гая. Йому дають випити флакон з безбарвною рідину, щоб змінити запах поту. Через півгодини, за словами Гренджер, Гай буде пахнути, як двоє зовсім інших людей. По телевізору вони спостерігають інсценування смерті Монтега, – замість нього електричний пес прокаїнової голкою вбиває випадкового перехожого.

Далі з’ясовується, що нові знайомі Гая – частина спільноти, що зберігає рядки літературних творів в своїх головах до тих пір, поки тиранія не буде знищена, а літературна культура не буде відтворена (вони бояться зберігати друковані книги, так як ті можуть видати розташування повстанців). Кожен з них пам’ятає напам’ять якийсь літературний твір. Монтег, який пам’ятає кілька уривків з біблійних книг – Проповідника і Одкровення Іоанна Богослова, приєднується до їх спільноти.

В одну мить починається і закінчується війна, і група професорів разом з Гаєм спостерігає здалеку за загибеллю міста в результаті атомного бомбардування. У цей момент Монтег, який кинувся долілиць на землю, відчуває (або йому здається), що він бачить загибель Мілдред. Фабер уникає загибелі, він знаходиться в цей час в автобусі, прямуючи з одного міста в інше. Після катастрофи нові однодумці вирушають в дорогу, і кожен думає про своє. «Пізніше, коли сонце зійде високо і зігріє своїм теплом, вони почнуть розмовляти <…> Монтег відчув, що в ньому пробуджуються і оживають слова. Що скаже він, коли прийде його черга?…

“451 градус за Фаренгейтом” детальний переказ

Події роману відбуваються в альтернативному майбутньому. Головним ворогом людства оголошено книги і той, хто читає, починає самостійно думати і аналізувати.  Люди втратили зв’язок один з одним, з природою, з інтелектуальним спадком людства. Люди поспішають на роботу чи з роботи, ніколи не говорячи про те, що вони думають або відчувають, розмовляючи лише про безглузді дрібниці, захоплюючись тільки матеріальними цінностями. Удома вони оточують себе інтерактивним телебаченням, яке проектує зображення відразу на стіни-монітори, і заповнюють свій вільний час переглядом телевізійних передач, нескінченних і безглуздих серіалів.

Професія пожежного  – почесна і відповідальна. Вони носять гарні костюми із зображенням фенікса спереду і саламандри на спині. Тепер вони не займаються гасінням пожеж, навпаки, вони знаходять будинки, в яких зберігаються книги і спалюють їх разом з будинком. Власники книг при цьому підлягають арешту, одного з них навіть відправляють до психіатричної лікарні.

Головний герой роману, Ґай Монтеґ, є пожежним, у нього чорний шолом з цифрою 451. Його життя спокійне і розмірене. Вдень він виконує свою роботу, робить її добре, чим заслужив схвалення начальства. Брандмейстер, який очолює загін Монтега, виділяє його серед інших пожежних. Вдома Монтега чекає дружина Мілдред. Вона цілими днями зайнята переглядом телесеріалів. Це заняття є всім її життям. У їхньому будинку є спеціальна кімната, обладнана величезними телеекранами, які займають три стіни. Мілдред вмовляє чоловіка купити і четвертий екран, щоб вона могла повністю зануритися в світ телешоу. Порожня четверта стіна робить її нещасною і ніяк не виділяє її серед сусідів.

У родині Монтега немає дітей, тому що Мілдред наполягла на їх відсутності. Подружжя разом вже 10 років, але вони застрягли всередині монотонного алгоритму, яким стало їх життя. Це тільки підтверджується випадком, коли Монтег, повернувшись зі служби, виявив дружину без свідомості. Виявилося, що вона машинально випила забагато таблеток снодійного. Однак в сучасному суспільстві ця проблема вирішується дуже швидко. Він подзвонив в лікарню невідкладної допомоги. Мілдред промили шлунок, зробили переливання крові і плазми. Санітар розповів, що за останні роки подібні випадки сильно почастішали.

Розмірений темп життя героя змінюється після випадкової зустрічі з 17-річною дівчиною Клариссою Маклеланд. Вона відразу привертає його увагу своєю нетиповістю. Зазвичай молоді люди проводять час в парках розваг, на атракціонах, ганяють на автомобілях, чи дивсяться телевізійні передачі. Кларисса здалася Монтегу зовсім іншою, спокійною, навіть відстороненою, мрійливою. Зав’язавши розмову з дівчиною, Монтег дізнається, що їй подобається милуватися природою, блукати всю ніч чекаючи світанку, спостерігати за життям навколо. Вона не вважає за потрібне постійно поспішати куди-небудь і багато часу проводить в роздумах. Кларисса не ходила в школу, їй там було нецікаво, учні там ніколи не задавали запитань. Вона зізналася, що боїться своїх однолітків, які вбивають один одного – в цьому році 6 були застрелені, а 10 загинули в автокатастрофах.

Задане Клариссою питання, чи щасливий він, ставить Монтега в глухий кут. Раніше він тільки перебував в монотонній рутині свого життя і ніколи не замислювався про це. Роздуми про життя змушують його засумніватися в його правильності. Монтег зазначає, що хоча Мілдред 30 років, Кларисса здається йому набагато старшою за дружину. Постійні швидкоплинні зустрічі та розмови з Клариссою змушують Монтега зрозуміти, що звичний життєвий уклад для нього неприйнятний. Він починає поводитися дивно. Дивує колег спогадами про те, що раніше пожежні займалися гасінням пожеж, а не їх розпалюванням.

Він запитав у дружини, чи пам’ятає, коли і де вони зустрілися, але ні він, ні вона не пам’ятали. Втім, вони мало спілкувалися – коли б Монтег не зайшов у вітальню, «стіни розмовляли з Мілдред».

Також на світогляд Монтега вплинула подія на роботі. Під час планового виїзду у літньої жінки виявили значну бібліотеку, але вона відмовилася покидати будинок і облившись гасом, підпалила себе разом із книгами. Рука Монтега імпульсивно потяглася за книгою. Свій трофей він сховав вдома у вентиляції. Він розуміє, що ймовірно в книгах є щось важливе, якщо через них жінка пішла на смерть. Тепер під час кожного виїзду він потайки виривав з вогню заборонену літературу, проте читати поки що не наважувався.

Незабаром Мілдред розповідає чоловіку, що сім’я Кларисси поїхала, а сама дівчина померла – 4 дні тому її збила машина. Монтег розуміє, що більше не може бути пожежником. Прикинувшись хворим, він не вийшов на роботу. Цей вчинок сильно дратує дружину Монтега, оскільки не відповідає звичайному розпорядку дня.

В той же день в його будинок з’явився Бітті – начальник пожежної бригади. На роботі давно підозрюють, що з Монтегом щось не так. Тому начальник прийшов, щоб поговорити з ним. Бітті стверджує, що сенс знищення книг полягає в тому, щоб зробити всіх щасливими. Він пояснює Монтеґу, що без книг не буде ніяких суперечливих думок і теорій і ніхто не буде виділятися, ставати розумнішим за сусіда. А книга змушує думати, мати власну думку. Життя громадян цього суспільства абсолютно позбавлене негативних емоцій — вони тільки те й роблять, що розважаються. Навіть смерть людини «спростили» — тепер трупи померлих кремують вже через п’ять хвилин, щоб нікого не турбувати.

На прощання Брандмейстер зазначив, що в книгах немає нічого такого, «чому варто було б навчити інших». Бітті сказав, що якщо пожежний випадково понесе з собою книгу, то йому нічого не буде, якщо він спалить її протягом доби.

Коли Бітті пішов, він дістав свої скарби і став читати наляканій до смерті Мілдред сторінку за сторінкою. Мілдред чекала, коли катування закінчиться і вона зможе повернутися до звичного перегляду серіалів. Вона нажахана тим, що відбувається, кричить про те, що він їх погубить. Вона відсторонюється від нього, надягаючи навушники, спілкуючись зі своїми телевізійними «родичами» і з сусідками. Монтег обурювався через те, що дружина така байдужа, та й сам він ледве міг щось зрозуміти з написаного.

І тоді Монтег згадав про старого Фабера, якого рік тому зустрів у парку. Той читав Монтегу напам’ять вірші й дав свою адресу. Монтег прийшов до Фабера, який був професором англійської словесності.  Він поділився зі старим своєю надією, що книги допоможуть стати йому щасливим.

Фабер спочатку побоюється і не вірить Монтегу, оскільки той пожежний і може спеціально шукати тих, хто читає. Однак невдовзі професор розкриває свої плани про відродження друкарства. Монтег просить Фабера  навчити розуміти те, що він читає. Вони домовляються про те, що будуть діяти спільно — робити копії книг за допомогою друкаря (знайомого Фабера) і чекати війни, яка зруйнує нинішній порядок речей. На прощання професор Фабер дарує Монтегу невеликий радіоприймач, який вставляється в вухо. Таким способом вони можуть непомітно підтримувати зв’язок один з одним.

Вдома Монтег виявляє, що до Мілдред прийшли подруги. Жінки настільки захоплені обговоренням серіалу і свого вкладу в його створення, що виводять Монтега з себе. Зірвавшись, він намагається довести їм, що єдина річ, яка хоч що-небудь значить в цьому світі, це книги. Вечір закінчується сваркою. Монтег вирішує повернутися на роботу.

Робочий день починається як зазвичай. Пожежні збираються на виклик. Однак Монтег виявляє, що вони приїхали до його дому. Роздратована через сварку Мілдред здала чоловіка. Як виявилося, вона була не першою. Її подруги повідомили про книги в його будинку трохи раніше. Усвідомлюючи, що його розкрили, Монтег не чинить опір і сам видає книги Брандмейстерові. Він також бере участь і в спалення книг і власного будинку.

Начальник Монтега помічає радіоприймач, і підозрює, що він може привести до інших злочинців. Аби не ставити під удар професора Фабера, герой спалює Брандмейстера. Решту пожежних Гай оглушив. Тепер Монтег стає особливо небезпечним злочинцем.
Щоб ловити таких злочинців використовується новітня технологічна розробка «механічний пес». Від нього неможливо сховатися. Переслідування злочинця транслюється на телебаченні в прямому ефірі, так щоб кожен міг спостерігати за ним.

Монтег протягом деякого часу успішно ховається від пса. Переслідування затягується. Щоб зайвий раз не турбувати глядачів і переконати їх в невідворотності правосуддя, пес вбиває випадкового перехожого, вказуючи, що це і є злочинець. В цей же час починається війна. Мільйони солдатів мобілізовані і відправлені до місць бойових дій. Це допомагає Монтегу виграти трохи часу, щоб сховатися від держави, яка поки зайнята більш важливими справами.

Монтегу вдається дістатися до будинку Фабера. Фабер радить Монтегу знайти табір бродяг, серед яких «чимало колишніх вихованців Гарвардського університету». Монтеґ радить Фаберу знищити всі речі до яких він торкався, все протерти спиром, увімкнути на повну потужність вентиляцію, посипати нафталіном все, що є в будинку, увімкнути на повну силу поливні установки в саду, промити доріжки з шлангів, — щоб стерти запах Ґая. Вони домовляються про зустріч через один-два тижні в Сент-Луїсі, за умови, якщо залишаться живими.

Монтег пробіг місто, дістався до річки і переплив її. Вибравшись на берег, чоловік виявився в лісі. Через деякий час йому вдається знайти табір однодумців. Серед них були вчені з Кембриджського, Каліфорнійського, Колумбійського університетів, священник, письменник. Втікачеві дають випити рідину, яка змінює його особистий запах. Тепер ні владі, ні механічному псу його не знайти.

Чоловіки розповіли Монтегу, що в країні є люди, які зберігають книги в своїй пам’яті. Вони читають книги, вивчають і після цього спалюють. Таким чином, він стає фізичним носієм цінних знань. Вечорами вони збираються біля багаття і слухають вивчені твори. Вони сподівалися, що після закінчення війни книги знову дозволять, і тоді вони зберуть усіх цих людей і за їхніми словами надрукують твори на папері.

В ту ж ніч війська противників на місто скинули атомну бомбу, і воно було повністю зруйноване. Подорожні вирушили вгору по річці. Тепер їх допомога буде дуже потрібна, адже вони – пам’ять людства.

«451° за Фаренгейтом» скорочено аудіокнига