“Дитинство” аналіз твору – тема, ідея, жанр, головні герої, сюжет та історія написання допоможуть підготувати літературний паспорт.
“Дитинство” Яновський аналіз (паспорт)
Автор– Юрій Яновський
Рік написання – 1935
Рід літератури: епос.
Напрям – неоромантизм
Жанр: новела.
Тема: життя Данила Чабана та історія його роду, що уособлює шлях українського народу.
Ідея: утвердження віри в нетлінну цінність національних основ буття, спадковість поколінь, духовну пам’ять; оспівування міцних родових традицій, гуманістичного сприйняття життя, здорового існування людини на землі.
Головна ідея “Дитинство”: одвічне прагнення до волі, до боротьби за краще життя
Провідна думка розділу підкреслюється розповіддю старого Данила про повстання в селі Турбаях 1789 року. Прадід навчає правнука не коритися долі, виховує в малому Данилові одвічне прагнення до волі, до боротьби за краще життя. Тобто, дух волелюбства і нескореності народу в новелі “Дитинство” підкреслюється розповіддю старого Данило про повстання в селі Турбаях.
У новелі «Дитинство» події відбуваються у перекопському степу.
Головні герої:
- Данилко Чабан – головний герой, малий чабанець. Хлопчик любив степ, ріс у злиднях, був загартований тяжким життям. Його прототипом є драматург М.Куліш.
- прадід Данилка, якого теж звали Данило. Мудрий та добрий, відчуває красу світу, любить внука. Данилко вважав його господарем степових звичаїв. Його смерть та останні слова символізують духовну пам’ять поколінь.
- Ригориха – матір Данилка. Добра та хороша господиня, мала хист до прикрашання печі. « І нема ні в кого на селі такого хисту прикрасити піч». « Хоч і бідна господиня, що й кози в дворі немає, а й вона той двір обмете, і обмиє…»
- батько Ригор – чабан, ледащо та п’яниця. Мав співочий талант. «Лаяв багатирів, у яких пив, розповідав байки про попівські діла… а його слухали й не перебивали, бо знали всі, що… зараз заспіває…». « Батько не вилазить із чужих хат і випиває з усіма, то його частує…»
Сюжет твору Яновського “Дитинство”
Новела «Дитинство» не має єдиної наскрізної сюжетної лінії.
Розділ складається з окремих пейзажних і побутових епізодів. Письменник щедро використав багаті фольклорні джерела, майстерно відтворив народні звичаї, побут, нужденне й злидарське життя закріпаченого трудового люду України, його велич і незламну духовну силу. Філософське кредо новели — у ствердженні невмирущості й волелюбності людської гідності. Мандрівка прадіда з правнуком у степ, до моря символізує шукання світлої долі: вони «ішли великий день і все панською землею», і прадід по дорозі розкриває перед малим Данилкою могутність народу, пророчить йому чудове майбутнє.
Несподівана смерть прадіда серед квітучого степу дає Данилкові відчути себе самотнім, але не зупиняє його спраги до життя. «Топчи землю, синок»,— такими були останні слова мудрого старого, звернені до нащадка його роду. Оспівування міцних родових традицій, гуманістичного сприйняття буття, здорового існування людини на землі стає провідним для письменника.
Розділ «Дитинство» побудований на фольклорних джерелах, він є своєрідною енциклопедією звичаїв, обрядів, пісень.
У «Дитинстві» автор оголює коріння класової нерівності між експлуататорами і трудящими — пасинками долі. Це художня історія про дореволюційне життя людей з мозолистими руками. Розділ вражає своїм філософсько-психологічним і художнім змістом.
Композиція
- експозиція – розповідь про перекопську рівнину, опис степу
- зав’язка – розповідь про дружбу Данилка з прадідом
- розвиток дії – рандрівка Данилка із прадідом до моря
- кульмінація – раптова смерть прадіда Данила
- розв’язка – самотність Данилка і втеча від померлого прадіда
Особливості композиції: від третьої особи, авторські відступи, степові пейзажі, уривки з народних пісень.
Також композиційною особливістю новели « Дитинство» є те, що вона не має наскрізного сюжету, а складається з окремих епізодів, переплетених між собою кадрів
«Дитинство” історія написання
Новела «Дитинство» – це картина-пейзаж, що змальовує привабливо загадковий образ таврійського степу; це лірична історія «малого чабанця» Данилка, його дитячих вражень і переживань, це зворушлива оповідь про його дружбу з прадідом Данилом, цим «знатником, що знає всі весняні тайни» і «господарем степових звичаїв», це щемливий і проникливий ноктюрн про початок становлення свідомості Данилка, про його перші зіткнення з болем, самотністю, втратами.
Відомо, що в цій новелі Юрій Яновський використав розповіді Миколи Куліша про свої дитячі роки та ауру Таврійського краю, слухачем яких (історій) Юрій Яновський не раз бував. У новелі охудожнюються конкретні факти, реалії, пов’язані з життям М.Куліша та історією його роду, використовуються географічні назви, що документалізують художню літературу і її дотичність до Кулішевої біографії та геокультурної «біографії» Таврії. У новелі «Дитинство» Ю.Яновський пише: «Прадід Данило пив чарку, сонце заходило, не поспішаючи, морем пливла навантажена шхуна і тримала курс на захід – повз Джарилгачську косу, острів Тендру, Кінбурнську косу й Очаків, пливучи на Збур’ївку, Голу Пристань, Кардашин чи Олешки, а може, й у самий Херсон, Британи, Каховку»
