“Доля” аналіз (паспорт твору) – Т. Шевченко

“Доля” Шевченко аналіз вірша – тема, ідея, жанр, художні засоби у вірші “Доля” Шевченка. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.

“Доля” аналіз вірша Тараса Шевченка

“Доля” — перший вірш ліричного триптиха Шевченка “Доля”, “Муза”, “Слава”. Вірш медитативного характеру, витриманий у формі звернення поета до власної долі, що виступає тут як образ-персоніфікація.

Автор: Тарас Шевченко

Рід літератури – лірика

Жанр: філософська лірика

Рік написання – 9 лютого 1858

Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.

Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала поета впродовж всього його життя.

Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».

Віршовий розмір: Ямб.

“Доля” художні засоби

• Повтори: «дальше, дальше», «слава …слава».
• Звертання: «учися, серденько…», «ходімо ж, доленько моя», «мій друже вбогий, нелукавий!»
• Риторичне запитання: «Які з нас люде?»
• Риторичні оклики: «Та дарма!», «Ходімо ж, доленько моя!», «Мій друже вбогий, нелукавий!»

• Епітети: «вбогий», «нелукавий», «серденько».

Композиція: вірш складається з кількох частин:
1. Спогади дитинства (згадка про «п’яного дяка», навчання, сирітство).
2. Відображення внутрішніх переживань поета (розчарування у людському житті, усвідомлення обмежень кріпацького стану).
3. Підсумок і життєве кредо поета (прагнення до слави, служіння словом, духовне покликання).

Головні образи:

-Доля — уособлення життя, випробувань та морального провідника;

-Дитина — образ поета в ранньому віці, символ невинності та перших уроків життя;

-Школа і дяк — символ навчання, соціальних обмежень і труднощів кріпацького життя;

-Слава — символ духовного покликання, мета життя поета, служіння правді.

“Доля” історія написання

Триптих створювався невдовзі після звільнення Шевченка з солдатської неволі як вираз його духовного самоусвідомлення після пережитих тяжких випробувань. Традиційні поетичні персоніфікації Долі, Музи, Слави й стали тут образною основою для підсумкових і водночас програмних роздумів ліричного героя-поета.

“Доля” Шевченко скорочено

У вірші “Доля” Т. Шевченко звертається до своєї долі, як до друга. Він вдячний їй, що повела в науку, що виховала його чесним та справедливим. І він гордий, що може сказати про себе — у нього немає “зерна неправди за собою”. І цей шлях — шлях до слави, до розуміння є в цьому світі й свого призначення.

У вірші ми бачимо ліричного героя, який уже психологічно піднісся над лихом і скорботами недавніх літ, маючи змогу вивести з усього пережитого зважений етичний підсумок. Суворі випроби життя не тільки не зламали, а й загартували його, зміцнили певність своєї моральної правоти, і тому він зі спокійною гідністю оглядає пройдений шлях: “Ми просто йшли; у нас нема / Зерна неправди за собою”.

По-іншому дивиться він тепер і на власну нелегку долю, відкриваючи в ній не лише недобру сторонню силу, а, зрештою, оскільки вона визначена вірністю поета своїм переконанням і, отже, в певному розумінні обрана добровільно, — і гідного, “нелукавого” друга й товариша в житті. В етичному комплексі Шевченка це — одне з остаточних, найбільш містких і вагомих ідейних формулювань.

В об’єктно-суб’єктному плані вірш являє собою звернений до уособленої долі монолог ліричного героя.

Вірш “Доля” Тарас Шевченко

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
— Учися, серденько, колись
З нас будуть люде, — ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

Вірш “Доля” Т.Шевченко аудіо

Вірш Тараса Шевченка «Доля» (1858) є яскравим прикладом документалістики в поезії, оскільки він ґрунтується на реальних фактах із життя поета. У цьому творі Шевченко описує свої дитячі переживання, труднощі навчання та життєві випробування, що надає тексту правдивості та автобіографічної основи.

Документалістика вірша «Доля» проявляється у:

1. Точному відтворенні дитячих та юнацьких подій (навчання у дяка, сирітство, соціальні умови);
2. Правдивому описі соціального становища (життя кріпака, обмеженість у правах);
3. Реалістичному відображенні внутрішніх переживань (розчарування у людському житті, чесність і принциповість);
4. Автобіографічній основі (особисті переживання, заслання, духовне покликання).