Генрік Ібсен коротка біографія

Генрік Ібсен коротка біографія розповість про життя та творчість норвезького драматурга та поета на українській мові.  Хронологічна таблиця його життя наводить лише головні дати.

Генрік Ібсен біографія скорочено

Генрік Ібсен є представником норвезької літератури. Він був одним із творців нової драми.
Роки життя: 1828 — 1906

Генрік Юхан Ібсен народився 20 березня 1828 в портовому місті Шієн, що на півдні Норвегії, в родині багатого комерсанта. Його батько в 1836 році розорився, і в 1844 році Ібсен залишив будинок і став працювати учнем аптекаря. Одночасно він займався журналістикою, писав сатиричні вірші.

В університеті Христианії Ібсен вивчав медицину, однак навчанню завадило захоплення театром. Завдяки створеній ним тираноборчеській драмі “Катіліна” (це його перша п’єса) і середземноморської ідилії “Богатирський курган” він отримав місце драматурга, режисера та керівника Норвезького театру в Бергені – перший національний театр.

У 1850 році він переїздить до Кристіанії (сучасне Осло) і стає професійним літератором.

В 1857-1862 роках Ібсен очолював столичний Норвезький театр. Генрік Ібсен став керівником норвезького театру, тому що він був норвежцем. На той час у країні діячі норвезької культури мріяли про культурницьку самостійність від датського впливу. Вони прагнули відродити давню норвезьку мову, поєднати національні традиції з новою норвезькою культурою. Тому було вирішено призначити керівником Норвезького театру норвежця за національністю. Найкращу кандидатуру виявили серед театральних діячів Бергена (де на той час працював Ібсен)..

1864 року Ібсен виїхав із Норвегії. Це добровільне вигнання тривало аж 27 років. Від’їзд Ібсена з Норвегії зумовлений розчаруванням драматурга в скандинавському русі.

Ібсен одружився із Сюзанною Торесен, яка стала його вірним другом на все життя. У них народився син.

Залишивши Норвегію, драматург розпочинає життя у добровільному вигнанні в Римі, Дрездені та Мюнхені. Тобто, з 1864 по 1891 роки родина письменника жила то в Італії, то в Німеччині. Збираючи матеріали для драми про Юліана-відступника “Кесар і галілеянин” (1873), Ібсен задумав сатиричну поему, яка в результаті стала великою драматичною поемою “Бранд” (1866), герой якої – цілісна людина, що не зупиняється ні перед якими жертвами для здійснення свого ідеалу.

Широка популярність у всіх скандинавських країнах прийшла після виходу поеми «Пер Гюнт» у 1867 році, у якій зберігається масштабність філософсько-символічної драми.

Основна тема п’єс “Стовпи суспільства” (1877), “Ляльковий дім” (1879), “Привиди” (1881), “Ворог народу” (1882) – невідповідність між показним блиском суспільства і його фальшивою внутрішньою суттю. З середини 1880-х років соціальна критика у драматурга слабшає, і в пізніх п’єсах ускладнюється підтекст, зростає тонкість психологічного малюнка, одночасно посилюються елементи символіки. Хоча тема “сильної людини” виступає на перший план, автор безжалісний до героїв, що реалізують своє покликання за рахунок життя і щастя інших людей: “Росмерсхольм” (1886), “Гедда Габлер” (1890), “Будівельник Сольнес” (1892), “Йун Габріель Боркман” (1896). В апогеї небувалого творчого розквіту влітку 1891 Ібсен повернувся до Норвегії. Незабаром після сімдесятиріччя він переніс кілька ударів.

Останньою його драмою з 26 стала п’єса «Як ми, мертві, воскреснемо» (1899), де він, без жодної поблажливості до себе, піддав нещадному суду свій творчий шлях.

1891 року Ібсен повернувся до Норвегії.

Помер Генрік Ібсен 23 травня 1906 року після виснажливої хвороби в Христианії (нині – Осло).

Генрік Ібсен анкета письменника