“Гімн” Франко аналіз вірша

Вірш “Гімн” – один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Автор змальовує образ вічного революціонера як утілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Аналіз твору “Гімн” допоможе підготувати літературний паспорт твору.

Аналіз вірша “Гімн” Франко (паспорт)

Автор – Іван Франко

Рік написання: 1880

Збірка: “З вершин і низин”, розділ ”De Profundis”

Напрям: модернізм.

Течія: неоромантизм із елементами критичного реалізму.

Вид лірики: громадянська лірика.

Жанр: гімн.

Провідний мотив твору “Гімн”: боротьба народних мас за світле майбутнє, несхитна віра і їхню перемогу.

Віршовий розмір: чотиристопний хорей

Римування: суміжне

Франко “Гімн” тема та ідея

 Тема “Гімн”: психологічний та патріотичний драматизм. “Вічного революціонер” – втілення нездоланності народу та його прагнень до свободи.

Ідея “Гімн”: незламність бажання й пошуків волі і правди,невпинне зростання визвольного руху.

Основна думка “Гімн”:
1. Заклик до активної життєвої позиції
2. Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство
3. Програс людства зупинити не можна
4. Заклик до оптимістичного світобачення

Композиція вірша “Гімн” – вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви: “Вічний революціонер”, “Він не вмер, він ще живе”, “Розвалилась зла руїна”.

Художні засоби “Гімн” Франко

Художні засоби вірша “Гімн” надають твору виразності, конкретики, яскравішостості.

• анафора «ні» використовується, щоб підкреслити ідею незламності революціонера:

Ні попівськії тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.

• риторичні запитання: «І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?»
• перелічення – Рве за поступ, щастя й волю.
• метафора: тіло рве до бою; в гріб його ще не звело; вчора розповився; словом міліони зве з собою; голос духа чути скрізь.
• епітети – вічний революціонер; зла руїна; шпіонське ремесло; о власній силі; 
• протиставлення: хоч синам, як не собі; не ридать, а добувати.
• порівняння: словом сильним, мов трубою.

Тематична новизна:

• психологічний та патріотичний драматизм;
• -пафосна напруженість;
• логіка та строгість думок.

Таке поєднання є вдалим для проголошення нових задач та демократичних ідей.

“Гімн” образи та сиволи

Центральний образ вірша “Гімн” – дух вічного революціонера, який не мириться з неволею, і його прагнення не зупинити жодним реакційним силам. Ліричний герой уособлює в собі пророка, вождя, поета.

• Образи: людей: міліони — народ, який прозрів; сини — майбутнє нації; попи, царі, військові, шпіони, тюремники — зло минулого; «вічний революцйонер» — дух, наука, думка, воля; предметів і явищ: хати мужицькі, верстати ремісницькі, місця недолі й сліз; зла руїна — минулий світ, який падає під тиском нового життя; лавина — знищення зла; розвидняющийся день — прийдешнє.
• Символічні образи: вічний революцйонер (символ одвічного прагнення людини до кращого, творчого начала в людині; «дух, наука, думка, воля») та ін.

“Гімн” Франко критика

 Вірш “Гімн” покладений на музику Миколою Лисенком.

З цього вірша постав образ вічного ре­волюціонера як одвічного людського духу, що «тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю». Цього прагнення людини не зупинити ніяким реакційним силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж ти­сячоліть намагалися його умертвити, знищити. Поет підносить хвалу вічно живим думам людини, її пориву до свободи і щастя, указує, що во­лелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки «вчора розповився», рвучко простує туди, де розвидняється, гучним голосом кличе до себе мільйони скривджених…

Важливо, що поет, конкретизуючи образ, акцентує не на руйнівних закликах, а на великій перетворювальній силі «науки, думки, волі». Саме вони протистоять тій «пітьмі», що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба (Хропко).

Іван Франко «Гімн» аудіо