Історія написання повісті “Гобсек”
Невелика за обсягом, написана у формі розповіді в оповіданні, повість «Гобсек» безпосередньо пов’язана з романом «Батько Горіо». У цій повісті ми знову зустрічаємося з деякими героями «Людської комедії» Оноре де Бальзака. Серед них – графиня де Ресто, старша дочка батька Горіо, а також лихвар Гобсек і адвокат Дервіль, які згадуються в романі «Батько Горіо».
Над повістю «Гобсек» Бальзак працював порівняно довго і особливо ретельно. Письменник наполегливо прагнув досягти в ній художньої досконалості, переконливо і достовірно передати в образі лихваря сутність сучасної йому епохи. Про це свідчать три редакції повісті, здійснені письменником протягом 18 років, і ті зміни, які він постійно вносив в кожну нову редакцію.
Першому варіанту повісті передував нарис «Лихвар», написаний Бальзаком для столичного журналу «Мода». Цей нарис згодом і став першою главою повісті, що вийшла в 1830 р під назвою «Небезпеки безпутності». Під цією назвою повість була включена письменником у цикл «Етюди вдач» (підрозділ «Сцени приватного життя») – першу частину «Людської комедії».
У ньому основна увага була зосереджена на аморальної стороні життя французької аристократії, якій письменник протиставляє духовне відродження Гобсека: лихвар віддає молодому Ернесту де Ресто статок, необхідний для одруження, за що мати Ернеста – графиня де Ресто добивається для лихваря дворянського звання, і, врешті-решт, Гобсек відмовляється від своєї не надто благородної практики і стає депутатом.
У 1835 р з’являється новий варіант повісті, але вже під назвою «Папаша Гобсек». Як вважають дослідники творчості письменника, ця назва була дана повісті за аналогією з романом «Батько Горіо». У нових історичних умовах, через п’ять років після липневої революції, в обстановці запеклої боротьби за збагачення письменник переносить центр уваги читачів з аристократії на нових господарів життя. На перший план виступає лихвар Гобсек. Друга редакція повісті закінчувалася описом страшної комори вмираючого лихваря, а графиня де Ресто постає перед читачами в якості дочки батька Горіо. Таким чином, два твори виявилися пов’язаними як «різні варіанти однієї і тієї ж теми про владу золота і його жертви». Безжалісному Гобсеку і спраглим до розкоші аристократам Бальзак протиставляє стряпчого Дервиля і швачку Мальво, працьовитих і чесних молодих людей, вихідців з простого народу.
У 1848 Бальзак знову повертається до повісті. Він знову змінює її назву, відкидаючи слово «папаша», що додає образу головного героя добродушний відтінок. Тепер повість називається коротко: «Гобсек». У цьому остаточному варіанті з’являється розповідь про минуле лихваря і про те, як він заробив свій капітал.
В основу повісті «Гобсек» були покладені життєві спостереження письменника, тому дослідники творчості Бальзака вважають, що окремі її елементи носять автобіографічний характер. Наприклад, Мервіль, в конторі якого, будучи студентом, працював Бальзак, послужив прототипом для героя повісті «Гобсек» – нотаріуса Дервиля.
