Характеристика Толі з твору “На коні і під конем” з цитатами допоможе розкрити образ головного героя, визначити його риси характеру. Цитатна характеристика Толі допоможе зрозуміти героя Дімарова краще.
“На коні і під конем” характеристика Толі
Автор – оповідач знайомить нас із п‵ятирічним хлопчиком, для якого найцікавіше місце в кімнаті – єдине невелике віконце в чотири шибки, за яким відкривається великий світ. Він пустун і вигадник, здатний змайструвати упряж для кота, бо уявляє його Гнідком, на якому можна поїхати у гості до друга Ванька. Толик годинами може спостерігати, як снують невтомні павуки свої мережки.
Толик мав багату уяву і, наслухавшись матусиних розповідей про південні краї, уявляв себе мисливцем, який «полював тут на тигрів та левів, крокодилів», чи «начитавшись Гоголя, уявляв себе запорожцем». Толя захоплювався читанням, тому він швидко «став у бібліотеці своєю людиною», бо «багато читав, жадібно поглинаючи все, що тільки потрапляло під руки». Ця «пристрасть, яка не згасала усі шкільні роки», часто-густо заважає йому в навчанні, бо читав і на уроках, не дослухаючись до пояснень вчителя.
Толя – турботливий старший брат та люблячий син, хоча буває непослідовним, задавакою та хвальком, завдаючи болю та матеріальної шкоди родині своїми вчинками (історія з ґудзиками, новим костюмом). Як і решта сільських дітей, він добре знає, що «кожен шмат хліба» дістається тяжкою працею, тому у нього є обов‵язки перед родиною (працював на городі, стежив за тим, щоб у відрах завжди була вода, яку носив аж із лісового джерела). Хоча Толя розуміє, що допомагає він мамі не завжди так, як їй хотілося б.
У хлопця гостре почуття справедливості, тому намагається покарати найменшу несправедливість, вчинену чи дорослим, чи дитиною (історія з насінням соняшника). І сам карається, коли перекладає провину за свій вчинок на товариша. Толик цінує власну гідність, не вибачає зраду. Хлопець – вірний товариш, який завжди прийде на допомогу, він поважає і оберігає почуття друзів (історія з віршами Гаврильченка). Сам пробує писати, його твори подобаються товаришам, працює в редколегії шкільної газети.
Риси характеру Толі: допитливий, турботливий, добрий, справедливий.
Характеристика всіх героїв твору “На коні й під конем”
Цитатна характеристика Толі
«Сільські діти, ми добре знали, що кожен шмат хліба, кожна копійка дістається тяжкою працею, в поті чола, а не падає до рота, наче груші з верби.»
«Але найцікавіше місце в кімнаті−єдине невелике віконце в чотири шибки.»
«Хочеться, щоб зараз став передо мною той, я б сміливо кинувся на нього, захищаючи брата, що довірливо тулиться до мене.»
«Дуже жалів маму та признатися в брехні було понад мої сили.»
«… і почував я себе так, як почував би, мабуть уславлений мандрівник, забравшись у невідому країну. Наслухавшись матусиних розповідей про південні країни, я полював тут на тигрів та левів, крокодилів і носорогів – і моя бузинова пукавка завдавала жахливих спустошень тропічній звіроті.»
«Можна було й просто сидіти спостерігаючи, як снують невтомні павуки свої мережки, як осипається золотистий пилок з обважнілих соняшників, як яскраво спалахують, вилітаючи з тіні на сонце, великі золотисто – зелені мухи – начекоштовні камінці, запущені з рогатки.»
«Ми з братом саме майстрували нову упряж для кота, який був уже не котом, а Гнідком, що мав везти нас у гості до Ванька.»
«Спершу вагався, а потім, добре розміркувавши, вирішив, що мої гріхи аніскілечки не тяжчі, ніж у моїх товаришів. Крав яблука й груші, толочив чужі баштани, висмикував хвости в гусаків, дратував собак, вкидав у річку котів, розбивав, коли траплялося, шибки, дер, де тільки міг, штани, чубився з братом, − але хіба ж не переконував мене сам Микола, що не согрішиш – не покаєшся!»
«З тіткою Одаркою в нас старі порахунки. Вона переконана, що більшого від мене пройдисвіта немає в усьому світі, і не раз боляче влучала лозиною по моїй спині, коли ловила на яблуні, в огірках або горосі.»
«Кожне літо приносило мені не тільки розваги та забави, а й працю на городі. Змалечку мама привчала мене до сапки та лопати, як і водиться на селі.»
«Захотілося раптом додому, де лише глиняна долівка, та стіл, та ослін, але все це своє, близьке і рідне.»
«Ми часто поралися на городах в одну і ту ж пору, і вона, спершись на сапку, не втомлювалася вихваляти мене перед мамою”
« -Та й роботящий же у вас, учителько, синочок, дай йому, боже, здоров‵я! Та й золоті ж у нього ручки!»
«Саме захопився Гоголем, особливо «Тарасом Бульбою».»
«Тож, начитавшись Гоголя, уявляв себе запорожцем.»
«Стежити за тим, щоб у відрах завжди була вода, − один із моїх обов‵язків.»
“Мамі я помагав, хоч іноді й не так охоче, як мамі хотілося б.”
“Бо я страх не люблю упертих людей.”
“… примостився підліток, у темній сорочці, в штанях, із яких він давно вже виріс, і скуйовджена, не пригладжена чуприна його стирчить на всі боки. Підліток читає книжку, для нього, здається, не існує нічого на світі, крім отих сторінок, засіяних густими рядками літер.”
“У мене ж була пристрасть, яка не згасала усі шкільні роки і часто-густо заважала в навчанні. Я багато читав, жадібно поглинаючи все, що тільки потрапляло під руки.”
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua.
