“Коли розлучаються двоє” аналіз (паспорт)

“Коли розлучаються двоє” аналіз твору

Автор – Генріх Гейне

Рік написання – 1823 (перша публікація)

Збірка – «Книга пісень».

Жанр: Ліричний вірш

Рід літератури: Лірика.

Вид лірики: інтимна (любовна)

Тема: Розлука закоханих, сум і біль від втраченого кохання.

Ідея: Справжній біль від розставання не завжди проявляється в момент прощання; усвідомлення втрати та справжній сум часто приходять згодом.

Головна думка – У кожного своя історія розлуки.

Провідний мотив: біль розлуки та запізніле усвідомлення втрати кохання.

Напрям: романтизм.

Композиція вірша визначається контрастом: увесь світ — особиста історія ліричного героя та його коханої.

Настрій – меланхолійний, сумний, тужливий, сповнений тихого розпачу.

Ліричний герой: людина, яка згадує розставання з коханою та усвідомлює справжню глибину втрати лише з часом.

“Коли розлучаються двоє” художні засоби

• Епітети:  «смутні [вони]», «тяжкі зітхання».

• Метафори: «сум, зітхання прийшли самі»

• Антитеза (протиставлення): Поведінка звичайних людей під час розлуки (плачуть і зітхають одразу) протиставляється поведінці ліричного героя та його коханої (не плакали, не зітхали, але відчули біль згодом).

“Коли розлучаються двоє” Гейне

Коли розлучаються двоє,
За руки беруться вони,
I плачуть, і тяжко зітхають,
Без ліку зітхають, смутні.
З тобою ми вдвох не зітхали.
Ніколи не плакали ми;
Той сум, оті тяжкі зітхання
Прийшли до нас згодом самі.
(Переклад Максима Стависького)

Центральна тема вірша — тема розлуки, прощання. Відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо, якщо йдеться про нерозділене кохання. Поет любить і страждає через те, що кохана дівчина не відповідає йому взаємністю.

Вірш «Коли розлучаються двоє…» немовби вихоплює зі щемливої сповіді ліричного героя циклу той момент у його стосунках із коханою, коли в них настає найважча пора — болісного, але неминучого розлучення, яке, мов гострий ніж, ділить навпіл світосприйняття ліричного героя: на минуле, коли бодай зрідка він міг бачитися зі своєю коханою, і теперішнє, коли її образ з’являтиметься йому лише в овіяних смутком спогадах. Вірш побудовано у формі контрастного зіставлення. Перші чотири рядки вірша змальовують ситуацію розлучення так, як це, на думку поета, найчастіше буває в житті:

Коли розлучаються двоє,
За руки беруться вони,
І плачуть, і тяжко зітхають,
Без ліку зітхають, смутні.

Генріх Гейне «Коли розлучаються двоє» аудіовірш