Культура Візантії скорочено. Досягнення Візантійської імперії

Культура Візантії реферат коротко розповість про головні здобутки цієї держави, спадкоємиці культури Римської імперії.

Культура Візантії скорочено

Візантійська культура запозичила досягнення античного світу в сфері образотворчого мистецтва, права, архітектури та музики. Разом з тим географічне розташування держави, особливості міграції народів і торговельні зв’язки відкрили кордони для впливу Сходу. Таким чином, історичне минуле античності і варварське оточення створили основу для формування нової, особливої ​​культури, несхожої на інші.

Основні досягнення візантійської культури:

• Сформувався чернечий подвиг аскетизму і ідеал святості.
• Утвердилася хрестово-купольна архітектура. Вона поєднує в собі непоєднувані зовні начала, піднесену урочистість, витончений спіритуалізм і глибоку духовність, пишність і розкішність, надмірність і видовищність. Візантійський храм відрізнявся від класичного античного храму. На перший план вийшла організація внутрішнього простору. Найвідомішим пам’ятником візантійської культури, її візитною карткою став храм св. Софії в Константинополі.
• Активно розвивалося мистецтво книги і книжкової мініатюри.
• Розвинулася унікальна техніка мозаїки. У цьому жанрі Візантія не має рівних. Майстри володіли секретами виготовлення смальти і майстерними прийомами перетворення вихідного різнобарв’я в мальовниче ціле. Чудові мозаїки прикрашають усипальниці Равенни, храм Софії, Церква Успіння в Нікеї, Церква Димитрія в Солуні.
• Розвиток декоративно-прикладного мистецтва знаходився на найвищому рівні розвитку. Зокрема майстри володіли технікою перегородчастої емалі.
• Зароджувався і розвивався новий жанр: жанр іконопису.

Яка роль Візантійської культури?

Вона справила величезний вплив на формування культури Київської Русі після її хрещення. Можна сказати, що вона стала об’єктом для наслідування. У «Повісті временних літ» Нестор Літописець описав візит князя Володимира в Константинополь. Він був вражений величчю, красою та естетичним наповненням храмів, тому, повернувшись додому, приступив до будівництва схожих храмів в Київській Русі. Крім того, візантійська культура подарувала світові мистецтво іконопису. Вона була історичним продовженням греко-римської античності і синтезом східної і західної духовної основи, надавши тим самим вплив на формування культур Європи.

Візантія зберегла центри античної науки й освіти, на основі яких у Константинополі вже в IX ст. було відкрито вищу школу, де викладали міфологію, історію, літературу, а в XI ст. — університет із філософським і юридичним факультетами.

За імператора Константина Багрянородного (X ст.) було створено близько 50 своєрідних «енциклопедій» і окремих трактатів з медицини, історії, географії, військового мистецтва та інших наук. Навіть сьогодні ці твори допомагають історикам досліджувати Візантію та Київську державу, дізнаватися про країни й народи, які існували поряд з цими державами.

Багато народів навчились у візантійців зводити храми, прикрашати їх мозаїками, фресками, створювати книжкові мініатюри.

І досі є поширеними запозичені у Візантії імена грецького походження: Андрій, Петро, Олександр, Галина, Ірина та ін.

Візантія набагато перевищувала країни Західної Європи за кількістю освічених людей завдяки розвиненій мережі шкіл, що були як безкоштовними — церковні, монастирські, міські, де могли навчатися діти бідняків, так і платними — приватні, для дітей візантійської знаті. Школа мала два ступені: початковий і середній. У початковій школі вивчали три головні цикли наук — «тривіум»: граматику, діалектику та риторику. Середній ступінь передбачав «квадріум», до якого входили чотири головні предмети: арифметика, геометрія, астрономія та музика. Окрім цих головних наук, у різних школах додатково вивчалися етика, право, політика, філософські науки. У першій половині IX ст. при імператорському дворі в Константинополі було відкрито вищу школу. У ній викладали, крім духовних, і світські науки (міфологію, історію, літературу). У 1054 р. в Константинополі відкрився навчальний заклад, який за своїм рівнем наближався до університетів, що виникли набагато пізніше в країнах Західної Європи.

Великі досягнення були зроблені візантійцями в розвитку наукових знань.