«Лист незнайомої» скорочено новелу Стефана Цвейга 1922 року Ви можете прочитати українською за 7 хвилин.
«Лист незнайомки» скорочено
Ця новела починається з того, що успішний письменник в день свого народження повертається додому після нетривалої подорожі. Його погляд відразу ж упав на пошту, яку він ще не переглядав. Його увагу привернув лист, відправлений незнайомою жінкою. На ньому не було імені дами. У цьому листі жінка згадує своє дитинство. Вона в перший раз зустріла письменника, коли була дівчинкою-підлітком. Той жив у тому ж будинку, що й вона з мамою.
Матір її була вдовою. Вони жили дуже бідно. Дівчинка стала захоплюватися письменником відразу ж, як він оселився в їхньому будинку. Адже він написав стільки книг і знав дуже багато іноземних мов. Вона почала ретельно стежити за своїм одягом, так як боялася, що він побачить її неохайною. При цьому дівчинка стала цікавитися літературою, щоб хоч трохи наслідувати письменнику. Однак через деякий час мама героїні вийшла заміж і її новий чоловік відвіз їз в Інсбрук. Напередодні дня передбачуваного від’їзду дівчинка вирішила умовити письменника залишити її у себе у якості служниці. Вона постукала в його двері, але вдома нікого не виявилося.
Дівчинка дочекалася письменника, проте з ним була жінка. Наша героїня прожила з мамою і вітчимом всього пару років. Їй не потрібні були ні увага молодих людей, ні добробут. Вона могла думати тільки про письменника, в якого була закохана. Коли друкувався його новий твір, це було для неї святом. Вона купувала всі його книги. Коли дівчині виповнилося 18 років, вона вирішила повернутися до Відня, щоб мати можливість постійно бачити свого коханого. Вона почала працювати в магазині одягу. Після закінчення робочого дня юна леді тривалий час стояла під вікнами чоловіка. Однак коли вони зустрілися, він її не впізнав.
Через пару днів письменник запропонував своїй «новій» знайомій перекусити разом з ним в ресторані. Повечерявши, вони поїхали до нього додому… Вранці чоловік подарував юній леді білі троянди. Після цього дівчина відвідала письменника ще два рази. Однак йому довелося виїхати. На прощання чоловік підніс їй квіти і вони домовилися, що після його повернення знову зустрінуться. Але він, мабуть, про неї забув. Наша героїня не дочекалася листа. Через деякий час вона народила хлопчика. Це було дитя однієї з ночей, проведених з коханою людиною. Хлопчик народився в пологовому притулку для бідних, де лікарі сприймали породіль як піддослідних кроликів. Молода жінка постійно терпіла їх хамство. Однак вона не просила допомоги ні у матері, ні у коханої людини. Всі грошові кошти, які були у неї в запасі, вкрала економка. Нашій героїні довелося звільнитися з роботи, щоб доглядати за дитиною.
Але вона не забула свого коханого. У кожен свій день народження він отримував від неї білі троянди. При цьому письменник не знав, хто є відправником квітів. Для того, щоб забезпечити свого маленького сина, жінка заводить багато шанувальників. Деякі з них навіть хотіли з нею одружитися. Однак наша героїня жила очікуванням того, що її коханий згадає про неї і покличе її. Одного разу вона прийшла в ресторан зі своїм другом, який утримував її вже кілька років. Там жінка зустріла батька своєї дитини. Він знову її не впізнав. Однак запросив до себе. Жінка навіть не подумала про те, що своїм відходом з ресторану ображає свого друга. Вона провела ніч з письменником. На світанку він сказав їй, що скоро поїде в Африку. Їй хотілося, щоб кохана людина її нарешті впізнала. Однак він вважав, що бачить її вперше.
Проводжаючи даму, чоловік дав їй гроші. Вибігши з дому, жінка зустріла слугу письменника. Їй здалося, що він її впізнав. Наша героїня віддала старому гроші, які отримала від коханого. Той зрозумів все. Син жінки тяжко захворів і помер. Через кілька днів вона зрозуміла, що скоро помре сама. Тому написала чоловікові листа про своє життя і кохання. В кінці листа дама попросила письменника щороку в свій день народження ставити у вазу троянди. Це буде своєрідною даниною пам’яті про неї.
Прочитавши написане, чоловік тривалий час намагався згадати жінку, яка написала йому лист. Спогади були ясними. Спочатку про згадав сусідську дитину, потім симпатичну дівчину, з якою познайомився на вулиці, потім перед ним постав образ дами з ресторану.
