Адам Міцкевич “Світязь” скорочено читати варто кожному, щоб дізнатися про героїм та мужність простих людей, які обрали волю і смерть, але не скорилися ворогові.
“Світязь” скорочено читати
Події відбуваються на озері Світязь біля Новогрудка в Білорусі. Озеро Світязь лежить в чорній оправі лісів. Воно зливається з небом, і не видно його берегів. Озеро – ніби крижина; водяна дика пустеля; його береги, повиті срібним сяйвом.
Озеро лякає людей вночі, тільки смілива людина може під’їхати до нього. Говорять, там гуляє нечиста сила, чути з-під води стогін жіночий, брязкання зброї, вигуки дикого бою, над озером лине молитва і дівоче благання. А коли все стихне, то чується звук жіночої молитви.
Власник озера зацікавився, що ж це могло бути? Він був багатим паном у Плужинах, славним нащадком свого роду. Пан звелів збудувати човни і сплести невід довжиною 200 аршинів (200 х 0,7=140м). Отримавши благословення священника (ксьондза) невід закинули в озеро. Витягли його з живою жінкою, дуже красивою. Кучері її були білі; уста, мов коралі; очі великі та сині.
Дівчина розповіла, що будь-який сміливець, який намагався розкрити таємниці озера був приречений. Однак вона зазначила, що цього разу цього не сталося з двох причин. По-перше, власник майна в Плужинах, як спадкоємець колишніх мешканців тамтешньої резиденції, мав моральне право цікавитися озером, а по-друге, завдяки священику, він міг розраховувати на Божу благодать.
Далі німфа розповідає, що колись тут було місто Світязь, яке належало славній державі Туганів, що розквітала у «славі й спокої». Древнею столицею литовського князівства було місто Новогрудок, яким правив князь Міндовг. Російські нападники оточили військо князя Мендога, який, не маючи змоги захистити своє князівство, покликав на допомогу князя Тугана.
Правитель міста Світязь зібрав своїх воїнів і підготував їх до походу на Новогрудок. Але потім його здолали сумніви. Він зрозумів, що коли піде на допомогу своєму начальнику, то покине своє місто, разом із жінками та дітьми, без захисту. Тоді його дочка (це і була дівчина, яку дістали з озера) заспокоїла його, сказавши, що їй снився сон, що ангел захистить жінок і дітей, коли чоловіки підуть на війну. Після цих слів Тухан вирушив у дорогу зі своїм загоном.
На жаль, незабаром на місто напали солдати царя. Відчайдушні жінки ладні були заподіяти собі смерть, але не здатися ворогові: «Вбиймо себе, бо загибель вже близько, смерть від ганьби урятує. Люди перебороли свій страх, взяли до рук зброю, смолоскипи, захищали місто до останку: «Хто не умре – буде проклят назавше!».
Побачивши, що люди готові вчинити самогубство, дочка князя, щоб уникнути гріха, попросила Бога врятувати жителів міста.
«Як не втекти нам від лютої кари, Нас захисти перед нею, Громом убий із високої хмари Чи заховай під землею».
Так воно і сталося. Бог врятував їх, сто разом зі своїми захисниками пішло під воду. А жінки та діти перетворились на рослини купави (квітки латаття), які були отруйними для нападників. Квіти приваблювали русичів своєю красою, але кожний, хто доторкався до них, « гинув тієї ж хвилини».
Розповівши цю історію, жінка зникла в водах озера і ніхто її більше не бачив.
Адам Міцкевич “Світязь”. Аудіокнига українською
