«Матінка Кураж та її діти» (нім. Mutter Courage und ihre Kinder) – п’єса німецького поета і драматурга Бертольта Брехта, що має підзаголовок «Хроніка часів Тридцятилітньої війни»; написана в 1938-1939 роках і є одним з найяскравіших втілень теорії «епічного театру».
“Матінка Кураж та її діти” головні герої
-Матінка Кураж
-Катрін (Kattrin) — її німа дочка
-Ейліф (Eilif) – її старший син
-Швейцеркас (Schweizerkas) – її молодший син
-Кухар
-Полковий священик
-Іветта Потьє
-Фельдфебель
-Вербувальник
-Каптенармус
Матінка Кураж – головна героїня твору Брехта. Вона навчилась отримувати зиск від війни. Разом зі своїми дітьми вона їздила у фургончику слідом за військами. І хоча це було дуже ризиковано, але для неї важливішою була можливість збагатитися. Осліпнувши від прагнення до багатства, матінка Кураж не змогла зупинитися навіть тоді, коли почала втрачати власних дітей: «матінка» трохи погорювала і знову вирушила налагоджувати торгівлю. Ця жінка заради багатства зраджує власних дітей. Торгівля йде добре і тому вона підтримує війну, яка стала для неї годувальницею. Анна впевнена, що «про мораль краще говорити ситому, а не голодному». Матінка Кураж не була злою людиною, а була навіть веселою та доброю господинею. Принагідно вона може навіть допомогти іншим, але якщо це «не вдарить» по її гаманцю.
Ейліф. Головна риса вдачі Ейліфа — хоробрість. Вона потрібна людині, щоб долати перешкоди, захищати власне життя і життя інших; боронити Вітчизну, відстоювати власну думку, знаходити вихід зі скрутного становища тощо. Однак, ми бачимо, що за умов війни сміливість набирає форми свавілля, перетворюється на жорстокість. Хоробрість героя на полі бою приносить йому нагороду, а псевдогероїзм у селянських дворах підписує смертний вирок.
Швейцеркас. За те, що Швейцеркас був чесним простаком, йому довірили на війні полкову касу. Поразка у ході бойових дій змусила його полк відступити. Юнак діє необачно, не прислухається до застережень матері та сестри, хоче вислужитися перед фельдфебелем, тривалий час обмірковує, що робити, тому потрапляє в полон. На жаль, йому не вдалося обернути ситуацію на власну користь, він уперто захищає касу, яку після його загибелі не знайдуть ані католики, ані протестанти, тому й жертва хлопця виглядає непотрібною і безглуздою. За умов війни чесність може бути згубною для людини. Стає зрозумілим, що, окрім неї, необхідно мати ще якісь чесноти.
Катрін — найпривабливіший образ серед персонажів п’єси Б. Брехта. Дівчина є втіленням доброти, але, напевно, не випадково дівчину змальовано німою Біль і розпач проглядаються у сценах, коли Катрін хоче застерегти Швейцеркаса від загибелі, не може змусити матір заплатити за життя хлопця потрібну суму, чує про загрозу для життя дітей, як вона пригортає чуже немовля, як реагує на звістки, що війна швидко не скінчиться…
Німота Катрін сприймається як алегорія безпорадної доброти. Дівчина не сидить, склавши руки, вона діє, але їй складно щось змінити довкола себе.
