Художні засоби твору «Місце для дракона» епітети, метафори, порівняння, гіперболи, інверсія та інші роблять повість незабутньою.
«Місце для дракона» художні засоби твору
МЕТАФОРИ
- З літами одступав сон від нього, а натомість сповзалися лихі тривоги, прокрадалися в груди сухі й сичали під горлом, як люті вужі.
- Ці тривожні думки проникли в його сон і вирвали звідти…
- … то радість світилася в його очах…
- Густий дим клубочився, наповзав і закутував драконове тіло у сизу пелену, наче павук, забирався у найменші закамарки печери, вигяняючи з них повітря, прокрадався у ніздрі і сльозив очі.
- Сонячна пляма, що впала на траву крізь прогалину в гілках, почала розтікатися на всі боки…
- … нетерплячка побачити легендарний меч Вілодан не давала йому спокою.
- Лихе передчуття охопило його, коли наблизився до хати.
- Трава пожухла, й одцвіли квіти, осіння прохолода прийшла і на драконову галявину.
- Коліть, пане! — кричав джура і вже сам, націливши списа, мчав щодуху до того дзеркального озерця, з якого прозирав смуток і розпач.
- Рука з мечем стриміла в повітрі, хмари пропливали над нею, і грало проміння на блискучому лезі.
ПОРІВНЯННЯ
- чуб на голові в пустельника — скільки вже там було його — заворушився, мов трава схарапуджена.
- Лицарі, хто на коні, а хто пішака, з’юрмилися, наче вівці, чекали на змія.
- Я вже не в тих літах, синку, щоб спалахувати любов’ю, мов суха тріска.
- Вони ще довго чули її деренчливий сміх, наче каркання ворона, за спиною.
- Крім того, має вихід на широку галявину, а та галявина, наче дно колодязя, зі всіх боків оточена високими скелями.
- Дракон тішився, як мала дитина, обнюхував квіти, занурював голову в воду і задоволено пирхав.
- Розквітають дивні квіти, розкривають пелюстини, а метелики стікають по вустах, як сік ожини.
- От тоді закопошаться всі, як мурахи.
- В широкій лапі дракона кубок виглядав, мов наперсток.
- А цей чортів Кельбас проїсть і проп’є всеньке наше князівство, мов гаман червінців.
ЕПІТЕТИ
- Його довге мускулясте тіло ковзало по мокрому камінні…
- Затишне життя на перинах мене мало приваблює.
- Раптом на купі каміння при дорозі уздріли якусь стару бабу.
- Довгий кривий ніс нависав над губами, темне обличчя, з якого стирчали дрІбні кущики сивого волосся, було потворне і схоже на голову крука.
- Це дуже дивний і незвичайний змій.
- Почувся сухий кашель.
- Вони пройшли її всю і опинилися на галявині, котра буяла соковитою зеленню.
- Посеред галявини світилося голубе око озерця.
- Ти сни колись бачив рожеві і білі — у течії їхній гойдалося тіло.
- Тікай від цього підступного світу!
ІНВЕРСІЯ
- За гріхи наші людські мусимо спокутувати, бо така воля господня, і не тобі проти неї йти.
- Гм, це й зіправді якесь, диво дивнеє.
- Він і книги читає.
- Уже й дракони порядні перевелися.
- Умреш, проклинаючи долю собачу.
- Коли дим густий моїх слів спопелілих, ілюзій розтрачених, марень зотлілих у душу сумну почина проникати…
ГІПЕРБОЛИ
- Дракон набрав у легені повітря і разом з полум’ям випустив на волю так довго тамоване ревіння, аж з гори каміння посипалось, а дерева пригнуло до землі…
- Трохи покомизившись, дракон урешті здався і, задерши високо голову, заревів: — ГХАААГХРРР!!! Пустельник і князь попадали на землю, затуливши долонями вуха! Каміння покотилося з гір, а на сонце враз наповзла чорна хмара, і спохмурніло довкола, мов перед грозою.
- А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому в тисячу разів страшніша .
- — Ру-ба-а-ай!!! — кричала юрба, а князь аж на ноги зірвався й теж щось кричав, а земля гуділа від двох сотень копит і стогнала, як жінка при пологах.
- І коли якийсь чужинець заїжджав у ті краї, то навіть сонце над Люботином здавалося йому куди вгодованішим і ситнішим, ніж на батьківщині.
- Осьо випий медівки та скуштуй печеню, бо такий худий та кістлявий, що від драконового подиху у небо, мов янгол, вознесешся.
- А як у поле вийшли — ох і далося взнаки, що їсте ви, як горобці!
РИТОРИЧНІ ПИТАННЯ
- … чи можу я квітами, доле, співати?
- Хіба я не можу затоваришувати з драконом?
- У тебе ж крила! Ти забув про них?..
- Навіщо ж оця жертва? Кому ти її приносиш?
- Звідки візьметься геройство?
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ
- Ви так і не стали справжнім пустельником!
- Ніколи не затуляли свого серця від світу!..
- Пізно! Я вже вріс в оцю землю і мушу вмерти на ній і за неї!
- Ні! Не вмирайте!
- Так от які ці жінки!
- Тільки він і я! І місяць! І солов’ї!
- Боже, як це все безглуздо!..
СИНЕКДОХА
- Раптом звідкись вигулькнула чорна постать таємного радника.
- Панове лицарі, прихиліть коліна свої та помоліться на славу богородиці діви Марії і патрона нашого святого Онуфрія.
- Вимучене походами й боями, пооране зморшками обличчя дивилося на нього.
МЕТОНІМІЯ
- Весь Люботин зійшовся…
- Юрба збуджено ревіла, багатоголосе “Рубай!” вдарило, наче велетенський птах, об груди скель і відбилося луною.
- Три дні і три ночі гуляв Люботин, славлячи героя, переможця дракона, лилося вино і пиво ріками, шипів і пінився мед, грали музики, аж їм руки німіли…
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
