Казка “Мудра дівчина” – показує як звичайна дівчина завдяки, кмітливості, мудрості та розуму перехитрила та провчила пана. Скорочено казка “Мудра дівчина” нагадає цю повчальну історію.
Казка “Мудра дівчина” скорочено
Жили колись 2 брати — бідняк і багатач. Одного разу багатий вирішив допомогти братові й дав йому корову, щоб для дітей було молоко. Але подарував її з умовою, щоб той одробив потроху. Бідний брат одробив, а багатому стало шкода віддавати корову назавжди, захотів він її повернути. А вбогому теж шкода своєї праці — не хоче віддавати.
Пішли вони до пана, щоб той їх розсудив. А пан загадав братам загадку і сказав, що корова буде того, хто цю її відгадає: що є у світі ситніше, прудкіше, миліше над усе?
Багач подумавши вирішив, що це кабани пана, хорти та гроші, а бідний, не знав відгадки та й засумував. Допомогла йому дочка Маруся. Вона підказала батькові, що це земля-мати, думка та сон.
Наступного дня брати дали відповідь панові. А той коли дізнався, що звичайна дівчина допомогла батькові розгадати його загадку, розгнівався й вигадав нове завдання. Дав 10 варених яєць і наказав, щоб дочка бідняка посадила на них квочку і та б квочка за ніч висиділа курчат, а дівчина їх вигодувала, зарізала трьох і засмажила йому на сніданок.
Маруся дала батькові горщик каші й попросила, віддати панові — щоб він посіяв ту кашу, виростив просо, скосив та натовк пшона, яким вона вигодує курчат, що з’являться на світ з тих яєць.
Пан неймовірно розгнівався, дав батькові стеблину льону й наказав, аби Маруся вимочила, висушила, вибила, попряла цей льон і виткала йому сто ліктів (лікоть десь приблизно з півметра) полотна.
Маруся передала панові тонку гілочку й попросила, щоб той зробив із неї гребінь, гребінку та днище, на яких вона б змогла цей льон прясти.
Тоді пан забажав, щоб Маруся приїхала до нього в гості — ні пішки, ні верхи, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні з порожніми руками. А якщо не виконає цього, то буде лихо!
Смілива та розумна дівчина дівчина одну ногу взула в драний черевик, а другу залишила босою. Спіймала горобця, зайця, запрягла в санчата цапа й відправилася в дорогу: одна нога стоїть на санях, а друга по землі ступає…
Пан, побачивши дівчину, звелів нацькувати на неї собак. Тоді Маруся випустила зайця —за ним собаки і побігли. Дала вона панові гостинця — горобця, а пташка — пурх! Та й вилетіла у вікно.
В цей же час з’явилися до пана судитися двоє — не поділили мале лоша, яке привела якась із кобил. Пан порадив прив’язати кобил і пустити лоша: до котрої підбіжить — та й мати. Злякане лоша взяло й втекло геть.
А Маруся дала пораду зробити навпаки, лоша прив’язати, а кобил-матерів відпустити: яка підбіжить — та й привела. Так і зробили.
Побачив пан, що дівчина в усьому кмітливіша й розумніша за нього, та й відпустив її додому.
