Валерій Шевчук “Чотири сестри” читати скорочено варто, щоб згадати цікаву історію про зміну пір року.
Шевчук “Чотири сестри” скорочено
Колись на землі по черзі панували чотири сестри: Білокоса Зима, Зеленокоса Весна, Синьокоса Літо і Золотокоса Осінь. Цілих мільйон років існувала наступна традиція: поки одна правителька править на троні, дві інші сплять, а та, котра мала змінити сестру, саме себе чепурила. Коли приходила її пора сідати на трон, Цариця любо приймала сестру та поступалась місцем.
Якось коли панувала Зима, їй захотілось прогулятись. На неї налетів Чорний вітер, випустивши свого Чорного птаха. Той ударив Білокосу в обличчя крилами. Дівчина злякалась за своє обличчя та вийняла люстерко щоб перевірити чи все добре.
Птах вибив гніздечко та звив на плечі Зими чорне гніздо. Він почав наговорювати їй на вухо, що сестри заздрісні й хочуть звести дівчину зі світу. Білокоса сестра наслала за землю снігову бурю, вітри. Все навкруги закрижаніло, не дивлячись, що на підході вже була Весна.
Дівчина пожалілась Птаху, що від втоми вона вже втрачає красу, щоб поступитись місцем сестрі. Прийшла пора їй йти у Блакитний палац на відпочинок. Але Птах почав наговорювати, що потрібно прогнати сестер та забрати всю їх красу. Коли до сестри прийшла Зеленокоса Весна, то Зима не прийняла її. Не поступилась вона троном і Синьокосій сестрі. Вже навіть прокинулась Золотокоса сестра, як Літо оповіло їй з повними сліз очима, що Зима прогнала її як колись Весну. А все через Чорного Птаха, котрий тінню полонив її серце. Перед тим як заснути Літо сказала Осені, щоб та не втрачала любові до Зими та таки змусила заглянути в люстерко. Білокоса сама себе б не впізнала, бо була схожа на бабу, що скоро загине.
Осінь вдягла золоту сукню з барвистим вінком та гукнула хлопців із золотими трубами. Та й пішла до сестри під дзвін та пісні. У Білокосої сестри аж очі засльозились. Золотокоса повідомила, що царювати має молода дівчина, а не стара відьмуга. На що чорний Птах зарепетував: «Вона гарна, гарна!». Він намагався кинутись Осені в обличчя, але наткнувся на її пірнач. Пробував жбурляти крижані стріли та вони танули на одязі дівчини. Зима поцікавилась: «Чому ти не можеш її перемогти?». Але Золотокоса відповіла сама: «Бо я люблю свою сестру, вона ніжна й гарна. Вона приходить мене змінити, коли я втому відчуваю, не дає мені постаріти; бо я прийшла з добром, мушу звільнити свою любу сестру і добрий лад на землі встановити».
Чорний Птах щез, а Зима заплакала. Вона нарешті глянула в дзеркальце та зойкнула зі страху. Вона і правда стара баба! Сестра допомогла сестрі підвестися з трону та провела її відпочивати у Блакитний палац. А назустріч їм йшла та співала пісень прегарна Весна.
