“Тіні забутих предків” цитатна характеристика героїв

тіні забутих предків цитатна характеристика 10 клас

“Тіні забутих предків” цитатна характеристика головних героїв твору Коцюбинського – Марічки, Івана, мольфара Юри, Палагни та інших допоможе розкрити їх образи та визначити портрети та риси характеру.

“Тіні забутих предків” цитатна характеристика героїв

Марічка

Марічка Гутенюк – головна героїня, яка складала коломийки. Українська Джульєта, яка потопає в Черемоші

“…. і сама вміла складати пісні.  Сидячи на землі, поруч з Іваном, вона обіймала свої коліна і потиху гойдалася в такт. Її круглі  литки, опалені сонцем і од колін голі до  червоних онучів, чорніли під полою сорочки, а повні губи мило ламались, коли вона починала…”

“Обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. Вона  їх знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще  в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…”

“Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись.”

“Вона їх (співанок) знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…”

“Вона давно вже була Іванкова, ще з тринадцяти літ.”

“Вона скривилась, притулила руками до грудей сорочку і почала тікати… впали на землю нові кісники…”

Іван

Іван Палійчук – головний герой твору. Український Ромео

“Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка.”

«Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить»

“Коли Іванові минуло 7 літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля – одален, матриган і підойму, розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля… Знав, що на світі панує нечиста сила, що в лісах повно лісовиків”

“Тепер Іван уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий пояс черес і пишну кресаню”

« ….. все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала  од нього очі. Не раз вона з ляком думала навіть,  що то не од неї дитина. Не “сокотилася” баба при  злогах, не обкурила десь хати, не засвітила  свічки — і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня…”

“Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ,  але спокійний. Оповідав, що пастушив на угорському  боці…”  

“Блукав по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село. Люди гадали, що він загинув з великого жалю, а дівчата склали співанки про їх кохання та смерть, які розійшлися по горах.”

“Чи він кохав Палагну? Така думка ніколи не займала його голови. Він ґазда, вона ґаздиня, і хоч дітей у них не було, зате була худібка – чого ж ще більше?”

“I коли так молились, Iван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, Марiчка… “

Юра

Юра – сусід Палійчуків, мольфар.

“Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні,  смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…”

“Ага! Ти так!.. То я мушу тебе заклинати. Я заклинаю вас, громи й громовенята, тучі і тученята, я розганяю тебе, фортуно, наліво, на ліси й води…”

Палагна

Палагна – дружина Івана Палійчука. Вона постійно ворожить, зраджує близькій людині

“… з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди…

“Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали тільки до неї.”

“Вона і перше любила пишно вбиратись, а тепер наче щось вступило у неї: навіть у будень носила шовкові хустки, дорогі й писані мудро, блискучі дротяні запаски, а важкі згарди гнули їй шию. Часом щезала з дому й верталася пізно, червона, розтріпана, п’яна неначе…”

«На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась».

  • Чугайстир «Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий …, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере».
  • Баба Хима “Стара улеслива баба, завжди привітна,  вона вечорами перекидалася в білого пса та нишпорила  по загородах сусідських.”
  • Щезник На камені, верхи, сидів «той»… скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру.

“Тіні забутих предків” аудіокнига (короткий зміст)

Оцініть статтю
Додати коментар