“Таємне товариство боягузів” характеристика героїв твору Лесі Ворониної допоможе розкрити образ Клима, Сашка Смика, бабусі Солі, батьків Клима та синьомрдів.
“Таємне товариство боягузів” характеристика героїв твору
Клим Джура
Головний герой твору, від імені якого ведеться розповідь у творі. Клим – школяр, вчиться грати на скрипці, тому Сашко Смик дражнив його Поганським Поганіні. Він любить батьків, свою бабусю, допомагає їй по господарству вдома та й на роботі, працьовитий. Але Клим боягузливий та невпевнений у власних силах, тому не намагається дати відсіч Сашкові, якого дуже боїться, а тому просто втікає від нього, як звичайний боягуз. Клим, потрапивши до лабораторії ТТБ, вважає себе піддослідним, якого «клятва зв’язала…по руках і ногах» і «так просто це не скінчиться». Герой бореться із собою, своїм страхом та синьомордами і стає переможцем. У боротьбі з прибульцями Клим виявляє кмітливість, відвагу, сміливість та рятує планету. Клим, зрозумівши, що «вся відповідальність за визволення рідної бабусі з лабет хижих синьомордів, не кажучи вже про порятунок світу лягала на нього» діє врівноважено та цілеспрямовано.
Сашко Смик
Сашко Смик, сусід Клима Джури, невеличкий і худий хлопець із волоссям, яке стирчало на всі боки, тому він отримав прізвисько Кактус. Він занадто самовпевнений, сильний, зухвалий бешкетник. Хлопець, на думку Клима, понад усе любить гроші і владу. Кактус не любить працювати, тому не вилазить із салону ігрових автоматів і навіть починає співпрацювати з прибульцями.
Батьки Клима
Батьки Клима зуміли створити родину, в якій панують взаєморозуміння, взаємоповага, любов уміння піклуватися один про одного. Тато Клима походить із родини козака-характерника Андрія Джури, який був джурою-зброєносцем у козацького ватажка-характерника Омеляна Мухи від нього й перебрав таємні знання. Тому всі представники роду Джур втаємничені у прадавні секрети характерництва.
Батьки хлопчика уже пів року працюють на розкопках піраміди в Єгипті, археологи. Вони агенти ТТБ.
Бабуся Соля
Пані Соломія – бабуся головного героя твору Клима Джури. Клим знає її як прибиральницю банку та дбайливу, весь час заклопотану хатніми справами жінку, яка понад усе любить квіти та пече для внука його улюблені пиріжки. А ще вона вишиває рушники й серветки, наспівуючи свою улюблену пісню про коня з сивою гривонькою або мугикаючи собі під ніс пісню гурту «Бітлз». Та нові друзі Клима, Жук та Заєць, захоплюються цієї дивною жінкою, яка змогла створити протиотруту від вірусу страху, машину часу та ще багато цікавих винаходів. А ще жінка була втаємничена в тонкощі стародавнього характерництва, які використовує, аби удосконалити світ, у якому живе.
Жук
Новий друг Клима Джури, хлопець «чорнявий, з чорними, як смола, очима й густими насупленими бровами». Жук вміє бути переконливим, член ТТБ, мисливець за хижими прибульцями. Клим впевнений, що Жук нічого не боїться.
Організація ТТБ
ТТБ – організація, яка веде боротьбу з прибульцями. Її представники роблять усе, що можуть, та підступний вірус страху вражає все більше людей, бо вірус найперше вражає хоробрих. Клим спочатку вважає членів організації бандою злочинців чи жартом.
Прибульці
Синьоморди – космічні прибульці, що дуже скидалися на жаб, «але велетенських, та ще й яскраво-блакитного кольору». Це давня войовнича цивілізація із багатим досвідом у захопленні нових планет, а зброї проти них практично не існує. Прибульці володіли вмінням передавати думки на відстані, мали гострий слух. Вони навчилися проникати в людську свідомість та підкоряти людей своїй волі, заразили майже все людство вірусом страху. Мета прибульців поневолити людей, щоб вони працювали на фермах і вирощували комах, якими б вони харчувалися.
“Таємне товариство боягузів” цитатна характеристика героїв
Клим Джура
« По ногах мене бив футляр від скрипки – адже я саме повертався з уроку музики».
«На гігантському екрані я побачив вулицю, по якій щодуху мчала якась зіщулена перелякана істота. І раптом впізнав себе».
«Раптом я зрозумів, що в глибині душі у мене жила божевільна мрія, а що, як і справді позбутися цього огидного страху, що переслідує мене скрізь?»
« Я її (бабусю) дуже люблю».
« І здається, це був іще один від переляку – кидатися у вир пригод сторчголов, не залишаючи собі часу на вагання, сумніви й побоювання».
«Климе, а хіба ти не помітив: ти ж майже вилікувався від страху!»
« Я був найвищий і найміцніший, тому виконував роль підпори».
«…ти розумієш мову блакитних жаб і можеш з ними спілкуватися».
Сашко Смик
«…я вибіг із квартири і ніс до носа зітнувся з Кактусом – моїм одвічним ворогом і сусідом Сашком Смиком».
« Розумієте, раніше Сашко був невеличкий і худий, волосся в нього стирчало на всі боки, як колючки в кактуса, − через це його так і прозвали. А тепер він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м’язи, як у Шварценеґера!»
«Він завжди понад усе любив гроші і владу…»
«…бо повз нас промчав вагончик, у якому сиділи замасковані під людей синьоморди і мій підступний сусід Сашко Смик».
Батьки Клима
«Я вражено дивився вслід мотоциклові, бо раптом мені здалося, що оті двоє на мотоциклі нагадують… моїх маму й тата. Просто ось так стріпувати головою вміє лише моя мама, а тато точнісінько так пригальмовує ногою, коли круто розвертає свій мотоцикл».
« Батьки зараз спокійнісінько розкопують руїни єгипетської піраміди десь посеред пустелі…»
За ті пів року, що ми не бачилися з батьками, мама й тато якось змінилися. Спершу я не міг зрозуміти, в чому річ, а тоді здогадався – засмага на їхніх обличчях була така густа, що вони стали схожими на кочівників пустелі – берберів».
«… старовинні перекази й таємниці родини Джур можуть стати у пригоді всьому світові».
«Ніколи не можна впадати у відчай, − заперечив тато».
«Та це ж наш родовий знак! – мимоволі вихопилося у мене, коли я побачив на стіні вирізьблену стрілу з двома літерами на кінці – Д і Ж».
«Так, тут ще чотири століття тому побував наш прапрапрадід Андрій Джура».
Бабуся Соля
«Пані Соломія – видатний учений. Це вона винайшла протиотруту від вірусу страху».
Очі в неї були точнісінько такі, як у бабусі Солі, тільки обличчя зовсім молоде».
«…від цієї жінки, яка ніби наскрізь пропікає мене своїми очима».
«Хіба моя бабуся така? Вона лагідна й добра. Вона вишиває рушники й серветки, наспівуючи сумну пісню про коня з сивою гривонькою».
«Послухай, мамо я пригадав, що наша бабуся найчастіше співає пісню про коня з сивою гривонькою , а ще дуже любить мугикати собі під ніс пісню групи «Бітлз» «Yellow submarine».
«Але пані Соломія, як її називають учні й прихильники, змогла поєднати чудодійні сили з найсучаснішими науковими здобутками».
Я помітив, що про мою бабусю він (Жук) говорить з величезною повагою й захопленням».
«Хоча, напевно, ми знали зовсім різних людей. Я − лагідну стареньку жіночку, яка весь час поралася на кухні й поливала квіточки у вазонах, а мої друзі – винахідницю, яка створила машину часу й приготувала протиотруту від вірусу страху».
Прибульці
«Але найгірше, що вони заразили майже все людство вірусом страху».
Принаймні огидна синя пика з довжелезним язиком, банькаті червоні очі, довгі лапи з перетинками і, головне, яскраво-блакитний колір шкіри цієї почвари говорили про те, що переді мною один із космічних прибульців».
«Ми, на відміну від вашої примітивної мови, володіємо досконалим мистецтвом передавати думки на відстані».
«… наші мухи були для космічних прибульців найбільшим делікатесом…»
«… що може бути смачніше за мух… Тільки консервовані метелики під майонезом!»
«Тоді мене врятувала ненажерливість блакитного хижака…»
«Істота, яка хотіла розчавити тебе ковшем екскаватора – ватажок космічних прибульців».
«…синьоморди мають гострий слух. До того ж вони вміють перехоплювати людські думки на відстані».
«Це давня войовнича цивілізація. І вони мають багатий досвід у захопленні нових планет. Зброї проти них практично не існує».
«…їх не цікавить нічого, крім поживи».
«представники цієї агресивної цивілізації не чутливі до жодної отрути. Вони самі можуть отруїти будь-кого».
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
