Твір-роздум про вчинок, який мене вразив можна написати опираючись на поданий варіант. Цей текст допоможе вам виразити свої думки та зрозуміти як наші вчинки впливають на наше життя.
Твір “Вчинок, який мене вразив”
Нещодавно я стала свідком надзвичайної події – в річці ледь не потонула маленька дитина! Але завдяки моєму другові Максиму все обійшлось. Цей вчинок я вважаю благородним, тому хочу розповісти про нього більше.
Зазвичай ми з товаришем Максимом ходимо купатись на місцевий пляж кілька разів на тиждень. Спочатку разом плаваємо, а потім я лишаюсь на берегу засмагати, а Максим продовжує купатись. Так було й того дня. Я вже засмагала на пісочку, читаючи книгу, коли раптово почула крик маленької дівчинки. Вона стояла на березі й показувала кудись на воду. Прослідкувавши за її вказівкою, я побачила у воді хлопчика років шести, який то виринав з-під води, то занурювався назад. Стало очевидно – він тонув. Цього дня на пляжі майже не було дорослих – самі дітлахи і кілька наших однолітків. Ситуація була критичною, але мій друг зреагував миттєво. Він, як і я, почув крики дівчинки про допомогу й, зрозумівши, що хлопчику у воді потрібна допомога, миттю поплив до нього. Це було справді небезпечно, бо хлопчик знаходився задалеко від берега, ще й на місці течії. Але Максим не роздумував ні секунди – він швидко доплив до хлопчика й, діставши ледь живого з води, посадив його собі на спину. Випливти з того місця було нелегко, але Максим впорався і вже за кілька митей був на березі.
В той час, як Максим діставав хлопчика з води, я гукнула своїй знайомій, щоб вона привела медсестру (добре, що медпункт у нас недалеко від річки!), сама ж намагалась заспокоїти дівчинку, яка була сестрою хлопця, що ледь не потонув. Оленці лише вісім, а її брату Ігорю – всього шість. Я досі не знаю чому і хто відпустив таких маленьких дітей на річку самих, але думаю, що дорослі, які так необачно вчинили, повинні понести відповідальність за свої вчинки. Та попри це, все обійшлось. Медсестра встигла вчасно – вона зробила штучне дихання Ігорю й він майже одразу прийшов до тями. Був дуже наляканий і наковтався чимало вводи, але зрадів, що опинився на суші. Пояснив, що хотів просто поміряти глибину річки й не розрахував свої сили. Добре, що сестра так вчасно почала кликати на допомогу, а Максим встиг врятувати його. Я пишалась своїм товаришем! Він справжній рятівник! Про це тепер говорять в усьому місті й, здається, навіть планують вручити йому якусь медаль за порятунок Ігоря. Батьки хлопчика теж сердечно дякували йому й обіцяли, що більше дітей самих на річку не пустять.
Думаю, що про героїчний вчинок мого друга повинні знати більше людей, тому вже написала про це у шкільну газету, а планую написати ще й у районну та обласну. Сподіваюсь, йому справді дадуть медаль і пишаюсь тим, що знайома зі справжнім героєм!
Автор твору – cup_of_flowers
