“Простак” скорочено – Вольтер

Вольтер “Простак” скорочено читати по главам українською варто, щоб згадати всі головні події.

Вольтер “Простак” скорочено по главам

Дійсна повість, знайдена в рукописах отця Кенеля 1

Розділ 1,  Як пріор монастиря Святої Гори і панна, сестра його, зустріли гуронця

Одного разу святий Дунстан, ірландець за походженням, відплив від рідних берегів і дістався французької бухти Сен-Мало. Там він заснував невеликий монастир, який назвав Гірським пріоратом, а потім повернувся до Ірландії. Цей прихід існує й донині.

15 липня 1689 року ввечері абат де Керкабон, пріор храму Гірської Божої Матері, вийшов на прогулянку разом зі своєю сестрою, панною Керкабон. Абат був хорошим священником, але парафіяни любили його не лише за це, а й за те, що він був єдиним серед священників цієї місцевості, якого після вечері в колі друзів не доводилося переносити до ліжка на руках.

Абат де Керкабон уславився не тільки досконалим знанням богослов’я, а й прихильним ставленням до творчості Рабле.

Панна Керкабон ніколи не виходила заміж, хоча й мріяла про це. Для своїх сорока п’яти років вона виглядала досить молодою, була доброю, співчутливою та богобоязливою.

Прогулюючись узбережжям, брат із сестрою згадали ще одного свого брата, який у 1666 році разом із дружиною вирушив на військову службу до Канади й загинув там. На батьківщину дійшла звістка, що його дружина також загинула (її з’їли ірокези).

Під час прогулянки брат із сестрою побачили англійське суденце, яке привезло на продаж у цю місцевість різні товари. Серед прибулих був статний юнак, який привітно кивнув панні. Він привернув увагу брата й сестри своїм незвичним одягом: убраний був у короткий одяг, взутий у легкі сандалії, а довге волосся мав заплетене в коси. У руках він тримав пляшку барбадоської горілки, склянку та сухарі. Юнак пригостив напоєм священника і його сестру.

Оскільки він говорив чистою французькою мовою, було зрозуміло, що він не англієць. Юнак пояснив, що він гурон, чим викликав здивування панни Керкабон, оскільки мав білу шкіру, що відрізняло його від індіанців. Гурон погодився відвідати брата і сестру. Сусіди абата, дізнавшись про гурона, з’їхалися до нього в гості. Там юнак познайомився із сестрою іншого священника, абата де Сент-Ів, молодою та вродливою дівчиною.

Присутні дізналися, що гурона було взято в полон англійцями, хоча він бився завзято. Проте його хоробрість сподобалася навіть супротивникам, тому вони відпустили його, запропонувавши відвідати Англію. Юнак погодився, бо любив подорожувати. Він не пам’ятав своїх батьків. Французьку мову вивчив від одного полоненого, коли був ще підлітком, а вдосконалив її завдяки одному гугеноту³, хоча найбільше любив рідну гуронську мову.

Юнак розповів присутнім про своє кохання до гуронки Абакабу, заради якої переміг іншого індіанця. Хоча батьки коханої хотіли з’їсти переможеного суперника, юнак відпустив його. Проте щастя тривало недовго, оскільки його кохану з’їв ведмідь.

Мадемуазель де Сент-Ів потай раділа, що в юнака більше немає коханої.

Юнака звали Простаком. Він сподобався всім гостям абата, і вони вирішили його охрестити.

¹ Отець Кенель — янсеністський теолог, якому Вольтер із цензурних міркувань приписував свою повість.
² Гурони — плем’я індіанців Північної Америки.
³ Гугенот — протестант.

Розділ 2, Гуронець, прозваний простаком, дізнається про своїх батьків

Простак прокинувся дуже рано, вполював багато дичини та приніс її гостинним господарям. На згадку про себе він залишив їм свою найбільшу коштовність — талісман, який носив на шиї. Подарунок складався з двох невеликих портретів, на яких абат впізнав свого брата-капітана та його дружину. Після багатьох питань, які брат і сестра поставили гурону, вони переконались, що Простак — їхній племінник.

Юнак зізнався, що знає творчість Рабле і Шекспіра, проте не знайомий з Біблією, такою необхідною для його хрещення книгою. Панна де Сент-Ів увесь час дивилась на Простака, не звертаючи уваги на сина судді, з яким її щойно познайомили.

Розділ 3, Гуронець, прозваний простаком, навертається до віри

У Простака була добра пам’ять, він швидко вивчив напам’ять Новий Заповіт, але не міг відразу усвідомити його зміст, бо не знав, що події, зображені там, відбулись більше як 1690 років тому. Після тлумачень свого дядька, юнак погодився стати християнином. Проте не міг збагнути, що за такий тривалий час обряд Хрещення зазнав змін, у католиків не проводиться обрізання, і слова апостола Якова «зізнайтесь одне одному у своїх вчинках» слід розглядати як заклик до покаяння. Не розібравшись у словах Євангелія, гурон ледь не призвів себе до операції і ледь не побив ченця, примушуючи його зізнатись у гріхах. Проте ці дивацтва було вибачено, бо подія хрещення гурона сприймалась найбільш вагомою. Але в час, призначений для хрещення, гурон зник, його випадково побачили панни де Каркабон і де Сент-Ів, коли він стояв посеред річки, схрестивши руки на грудях.

Розділ 4, Простака охрещено

Простак пояснив пріорові й абатові, що він, стоячи посеред річки, чекає хрещення. Всі присутні почали вмовляти його вийти з води, бо обряд має відбутися в церкві, проте юнак відмовився, посилаючись на Євангеліє, розпочав суперечку навіть з епіскопом. Тільки панна де Сент-Ів змогла переконати юнака. Церемонія хрещення відбулася дуже урочисто. Панна де Сент-Ів стала хрещеною матір’ю Простака. Новохрещеного назвали Геркулесом.

Розділ 5, Простак закоханий

Коли гості роз’їхались, Простак і панна де Сент-Ів залишились удвох. Не зволікаючи, юнак зізнався своїй обраниці у коханні. Вона обіцяла поговорити зі своїм братом про свою згоду, а юнакові радила заручитись підтримкою дядька і тітки. Проте юнак відповів, що не потребує згоди своїх родичів, бо звик усе вирішувати сам.

Наступного дня під час сніданку пріор звернувся до племінника з пропозицією допомогти йому стати іподияконом, перевести на нього свій прихід, бо спадщина, залишена юнакові від батьків, не могла забезпечити йому належного життя.

Племінник і собі відмовився від дядькової пропозиції, зізнавшись у своїх намірах одружитись з прекрасною де Сент-Ів. Дядько з досадою пояснив племінникові, що цей шлюб неможливий, бо одруження на хрещеній матері є великим гріхом.

Простак з обуренням відповів дядькові: «У книзі, яку ви мені подарували, ніде не говориться, що одружуватись з дівчатами, які допомогли вам охреститись, грішно. Щодня, як я запримітив, у вас тут відбувається безліч речей, про які не пишеться у вашій книзі, і не виконується нічого з того, про що там сказано; це, зізнаюсь, і дивує мене, і сердить». Простак попередив дядька у своїх намірах розхреститися, якщо не буде дозволу на цей шлюб.

Тітка ж висловила сподівання на дозвіл папи, внаслідок чого їхній племінник міг би бути щасливим зі своєю обраницею. Юнак ладен був їхати до папи по дозвіл на шлюб, хоча і дивувався владі людини, яка живе в іншій країні, говорить іншою мовою, проте від якої залежить його щастя.

Суддя, який в цей час увійшов до кімнати, страшенно розлютився, бо хотів оженити на панні де Сент-Ів свого дуркуватого сина.

Розділ 6, Простак прибіг до своєї коханої й розлютився

Діставшись будинку абата де Сент-Ів, Простак спитав у старої служниці, де знаходиться кімната її панни, і вскочив туди. Побачивши кохану, юнак швидко підбіг до її ліжка, пояснивши зляканій дівчині, що прийшов оженитися з нею. Мадемуазель де Сент-Ів сумлінно відбивалась від нападника, аж доки на допомогу їй не прибіг її брат абат зі своєю ключницею, слугою та ще одним священником.

Юнак пояснив присутнім свою поведінку виконанням обіцянок і законів честі, звинувативши кохану у порушенні цих законів.

Абат намагався розтлумачити запальному юнакові мерзенність його поведінки, яка суперечить нормам цивілізованого світу, адже для вступу в шлюб необхідно мати угоду, скріплену священниками, свідками, нотаріусами. На що Простак відповів: «Ви, виявляється, занадто безчесні люди, оскільки вам потрібні такі перестороги». Найбільше вразило юнака те, що доброчинністю тут вважали покору. Він був занадто кмітливим, щоб не відчути улесливості в словах абата, але повірив його обіцянкам. Тільки вплив прекрасної де Сент-Ів допоміг присутнім виставити небажаного гостя. Порадившись із суддею, абат вирішив відправити сестру в монастир.

Повернувшись до дядька, Простак відверто розповів йому про все, що відбулось, вислухав повчання, які ніяк не вплинули на його почуття. А наступного ранку знову вирішив відвідати кохану. Дізнавшись від судді, що дівчина знаходиться в монастирі, Простак вирішив їхати туди, але був страшенно приголомшений тим, що монастир являє собою своєрідну в’язницю для молодих дівчат. Закоханий юнак вирішив підпалити монастир і викрасти з нього кохану або згоріти разом з нею. Панна Керкабон втратила надію на те, що її племінник стане коли-небудь священнослужителем.

Розділ 7, Простак відбиває англійців

Життя втратило для Простака сенс. Він то ненавидів себе, свою вітчизну, всю Нижню Бретань (провінцію, де проживав), своє хрещення, то благословляв усе те, що пов’язувало його з коханою. Він то хотів спалити монастир, то відступав від рішення, щоб не зашкодити коханій

Підходячи до берега, Простак почув биття барабанів і людський галас. Виявилось, що англійці причалюють до берега, а про їхні наміри ніхто не знає. Тоді гурон підбіг до човна і поплив до адміральського корабля. Англійці посміялись з юнакових запитань про їхні наміри, напоїли Простака пуншем і випровадили з адміральського корабля.

Гурон образився на колишніх друзів і став на захист земляків. Розпочавши стрілянину по англійцях, він убив трьох, поранив адмірала і цим своїм вчинком вселив відвагу в душі французів. Вороги втекли, а земляки прославляли Простака.

Але юнак підбив усю молодь іти на визволення своєї нареченої. Почувши про це, суддя, який відсиджувався у льоху, сповістив військових, і Простака з компанією повернули додому.

Дядькові та тітці стало зрозуміло, що з їхнього племінника ніколи не буде священнослужителя, зате буде хороший військовий.

Під час бою Простак знайшов повний грошей гаманець, який, можливо, належав адміралові. Воєначальники та старші офіцери дали йому безліч посвідчень з тим, щоб він вирушив до Версалю за винагородою. Дядько з тіткою теж дали йому грошей на цю подорож, сподіваючись, що племінник прославиться на всю провінцію. Юнак же мріяв одержати у короля дозвіл на шлюб з коханою де Сент-Ів.

Розділ 8,  Простак їде до короля. Дорогою він вечеряє з гугенотами

Подорож Простака пролягала через місто Сомюр, яке здалося йому малочисленним. Про свої враження він висловився у готелі за вечерею. На що одержав відповідь протестантів, які теж перебували в готелі. Протестанти повідали юнакові своє горе, бо внаслідок відміни Нантського едикту п’ятдесят тисяч французьких протестантів змушені були тікати з батьківщини, щоб уникнути насильницького повернення в католицизм. Протестанти приєднувалися до англійських військ і брали участь у війні з колишніми співвітчизниками.

Простак, розчулений почутим, пообіцяв відкрити істину королю і цим допомогти протестантам. А потім запросив усіх присутніх на своє весілля, дозвіл на яке теж сподівався випросити в монарха. Співбесідники вбачали в Простаку або переодягненого мандрівника-вельможу або королівського блазня.

За столом сидів переодягнений єзуїтський шпигун, який відправив на гурона донос. Простак прибув у Версаль одночасно з цим доносом.

Розділ 9, Прибуття Простака у Версаль. Прийом при дворі

Прибувши у Версаль, Простак під’їхав до королівського палацу з боку кухонного двору і спитав у слуг, о котрій годині можна побачитись з королем. Слуги висміяли його. Юнак вчинив бійку, яку вдалось припинити одному з королівських охоронців. Простак познайомився з гвардійцем і дізнався від нього, що потрапити на прийом до короля можливо тільки пройшовши ряд нижчих чинів. Один з військових чиновників, ознайомившись з посвідченням Простака, сказав, що юнак зможе купити собі чин лейтенанта. Простака образила така пропозиція, він почав суперечку з військовим, вимагаючи собі чин безкоштовно, посилаючись на ті заслуги, які виявив у бою. Тим часом у Версаль прийшло два листа. Один лист одержав духовник Людовика XIV отець де ла Шез з доносом на Простака за співчуття гугенотам. Другий лист одержав наближений до короля вельможа де Лувуа від судді, який звинувачував Простака у намірах підпалювати монастирі і викрадати дівчат.

Внаслідок цих доносів юнака заарештували і відправили до Бастилії. Його помістили в камеру, де вже два роки сидів в’язень Гордон із Пор-Рояля.

Розділ 10, Простака замкнено в Бастилії з янсеністом

Перебування в Бастилії не пройшло безслідно для Простака. Він самовдосконалювався, вивчаючи різні науки, обговорював з янсеністом цікаві богословські проблеми. Ознайомившись з історією Франції, Простак дійшов висновку, що «…історія — це не що інше, як картина злодіянь і нещасть».

Сам опинившись у біді, Простак хвилювався за тих людей, яких любив значно більше, ніж самого себе.

Розділ 11,  Як Простак удосконалює свої здібності

Простак захопився філософією. Його освічений друг знайомив юнака зі своїми потаємними думками і міркуваннями про життя, мистецтво, історію. Гордон дивувався талановитому юнакові. Ті науки, які старий в’язень вивчав протягом п’ятдесяти років, юнак осягав за лічені місяці.

Розпочавши вивчення астрономії, Простак шкодував, що в заточенні не може бачити неба.

Розділ 12, що Простак думав про театральні п’єси

Серед книг, які читав Простак, було чимало п’єс. Найбільше йому сподобалась п’єса «Тартюф». Але коли Гордон запропонував йому п’єсу, яка вважалася найкращою, юнак, прочитавши, відповів, що цей твір йому не сподобався, бо ця п’єса «подібна тим людям, які часто бувають невартими тих місць, які посідають. Кінець-кінцем це справа смаку; мій смак, цілком можливо, ще не склався; я можу і помилятись; але вам відомо, що я звик говорити те, що думаю, або, швидше, що відчуваю». Потім юнак почав читати уривки з п’єс, які йому сподобались.

Розділ 13, Прекрасна Сент-Ів їде до Версаля

Близько року провів Простак у в’язниці. За цей час його родичі та кохана одержали один лист від гвардійця з Версалю про те, що юнак знаходиться у в’язниці.

Стурбовані зникненням племінника, дядько і тітка, заручившись підтримкою кількох церковних чинів, поїхали на його пошуки. Вони побували, навіть у королівського духовника отця де ла Шез. Той пообіцяв допомогти, але не дотримав слова. Брат і сестра повернулись ні з чим, нічого не дізнавшись про племінника.

Тоді на пошуки зібралась чарівна де Сент-Ів. З цією метою вона навіть втекла з дому, адже брат вирішив віддати її за сина судді. Дівчина, щоб не викликати підозри, була з усіма лагідною, а вночі, напередодні весілля, поїхала у Версаль.

Вона старанно заплутувала сліди, і це їй вдалось — абат з суддею та його сином поїхали навздогін у Париж.

Мадемуазель де Сент-Ів розшукала гвардійця, щоб переконатись у тому, що коханий живий. Гвардієць також дав їй поради, до кого можна звернутись за допомогою. Названих благодійників не виявилось у Версалі, тому де Сент-Ів вирішила звернутись до останнього з них — пана де Сент-Пуанж.

Розділ 14, Поступ простакового духу

Простак швидко опановував науки. Цьому сприяли і його варварське виховання, і його душевні якості: він бачив життя таким, яким воно є.

Юнак жалів старого янсеніста, проте доводив йому, що янсенізм — це секта, а кожна секта проповідує помилкові погляди. Старий в’язень не раз замислювався над юнаковими словами, аж доки його не взяли сумніви щодо правильності цих поглядів.

Але в одному судженні в’язні були одностайними: людина має право бути вільною і щасливою. Старий янсеніст навіть змінив своє ставлення до кохання і став повіреним у сердечних справах Простака.

Розділ 15, Прекрасна Сент-Ів опирається ніжним пропозиціям

Закохана де Сент-Ів жила надією на визволення Простака. У супроводі приятельки, у якої оселилась, дівчина пішла на прийом до пана де Сент-Пуанж.

Побачивши там свого брата, вона злякалась, але приятелька підтримала її. Коли абат вийшов з приймальні, дівчина увійшла туди. Всі присутні були вражені її красою. Пан де Сент-Пуанж пообіцяв допомогти її героїчному коханому, але запропонував продовжити бесіду увечері, оскільки справа виявилась складною.

Панна де Сент-Ів погодилась, знову прийшовши зі своєю приятелькою.

Приятелька залишалась у передпокої, коли відбувалась бесіда. Втративши всілякий сором, де Сент-Пуанж запропонував прекрасній бретонці зрадити коханого в ім’я його свободи. Дівчина вийшла з покоїв мовчазною і збентеженою, а згодом розповіла про пригоду своїй богомольній приятельці. Та, у свою чергу, запропонувала панні де Сент-Ів звернутись за порадою до впливового священика.

Розділ 16, Сент-Ів радиться з єзуїтом

Вислухавши сповідь прекрасної де Сент-Ів, ієзуїт обурився на грішника. Цей гнів тривав до тих пір, доки він не узнав імені спокусника, яким був пан де Сент-Пуанж. Злякавшись впливого вельможі, священик навів дівчині приклади, за якими церква не лише відпускала гріх жінці, яка зрадила чоловіка, а й виправдовувала цей гріх, якщо він був спрямований на порятунок коханого.

Чарівна де Сент-Ів вийшла від ієзуїта ще більш зляканою і розгубленою.

Розділ 17, Вона гине від чесноти

Панна де Сент-Ів просила свою приятельку вбити її. Але та продовжила вмовляння, розповівши про те, що це єдиний засіб врятувати життя Простаку, до цього засобу вдаються всі жінки, щоб підвищити посаду або чин своїм чоловікам.

Проте дівчина була збудженою, хотіла скаржитись навіть королю. її приятелька вбачала в цьому шкоду. Тим часом надійшов лист від спокусника з запрошенням на вечерю і діамантовими сережками.

Приятелька супроводжувала дівчину на вечерю, силоміць одягла їй у вуха сережки, а після вечері непомітно зникла.

Господар показав дівчині наказ про відміну арешту, про грошову винагороду та про призначення Простака на військову посаду.

Після тривалого опору, сліз і боротьби дівчина змушена була скоритись долі.

Розділ 18, Вона визволяє свого коханого та янсеніста

Тримаючи в руках наказ про звільнення коханого, панна де Сент-Ів прибула в Париж.

Начальник в’язниці викликав Простака до себе (він співчував юнакові, бо був чесною людиною). Закохані на радощах знепритомніли. А прийшовши до свідомості, розповідали одне одному про все, що відбулось з ними. Закохана дівчина приховала свою страшну таємницю, щоб не завдавати страждань Простаку. Але коханий попросив її звільнити і його старого приятеля, який замінив йому батька.

Панна де Сент-Ів погодилась заради коханого і на це. Вона написала листа своєму спокуснику, той надіслав наказ про звільнення янсеніста і прохання про побачення. Дівчина відмовилась від зустрічі з заступником міністра Сент-Пуанжем, а Простак тим часом побіг звільняти друга.

Розділ 19,  Простак, прекрасна Сент-Ів і їхні родичі збираються до гурту

Благородна красуня нарешті опинилась у колі рідних. Брат вибачався перед нею, пріор та його сестра плакали на радощах. Панна де Сент-Ів розповідала про зміни, які відбулись з Простаком.

Тим часом юнак повернувся разом зі своїм другом, розповів усім, як старий Гордон допоміг йому змінитись на краще. Абат дивувався тій вазі, якої набула його сестра при дворі.

Але в цей час з’являється приятелька панни де Сент-Ів і переконливо пропонує дівчині їхати з нею, повертаючи також і сережки.

Простак почув розмову жінок і насупився, його наречена зблідла. Дівчина кинула на підлогу сережки, сказавши своїй приятельці: «Ви згубили мене! Ви мене вбиваєте».

Посланниця зникла, а чарівна де Сент-Ів, відчувши себе пригніченою, лягла в ліжко, не вийшовши до вечері.

Присутні слухали розповіді янсеніста, говорили про весілля, Простак мріяв про щасливе життя.

Тим часом абат підійшов до сестри і був вражений її станом — у дівчини почалась лихоманка. Сусід-лікар виявився неуважним, призначив погані ліки, і стан хворої погіршився. Моральний стан дівчини теж шкодив її здоров’ю, можливо, більше, ніж ліки.

Розділ 20, Прекрасна Сент-Ів помирає. Що потім сталося

Викликали іншого лікаря, але він теж не допоміг дівчині, бо вмів лише сваритись з колегами. За два дні хвороба стала смертельною. Сім’я зібралась біля її ліжка. Наречений плакав, промовляв ніжні слова. І лише при слові «дружина» вона вигукнула, що не гідна цього звання, а гідна лише кари. Вона зізналась присутнім у всьому, що її так гнітило. Але наречений сприйняв її вчинок не як провину, а як пожертву заради кохання. Слова Простака ніби додавали дівчині сил.

Але несподівано прибув посланець королівського двору до пана пріора. Лакей отця де ла Шез писав, що його преподобіє знає про несправедливість, яка відбулась з племінником пріора і запрошує абата Керкабона з племінником на прийом, де обов’язково згадають Простака. Юнак розірвав листа на дрібні шматки і кинув в обличчя посильному. Дядько писав письмове вибачення за вчинок племінника.

Тим часом чарівна панна Сент-Ів помирала. Останніми її словамі були слова кохання до Простака.

Юнак не хотів жити. Родичі намагались запобігти самогубству. Горе нареченого не можна висловити, адже «суворе і грізне мовчання Простака, сумні його очі, тремтячі губи, тремтіння, яке проймало його тіло,— все це сповнювало серця присутніх сумішшю співчуття і жаху, що сковує всі душевні прояви, відбирає мовлення, даючи змогу вириватися кільком незв’язним словам».

У той час, коли два священики відспівували померлу, з’явився де Сент-Пуанж з її приятелькою. Вельможа закохався у красуню  Сент-Ів і вирішив сам прийти за нею. Але дізнавшись про смерть чарівної бретонки, розкаявся і заплакав. Він вибачився перед Простаком, пообіцявши загладити провину навіть якщо на це потрібно буде ціле життя.

Спершу Простак хотів убити спочатку кривдника, а потім себе. Але він не мав при собі зброї і за ним пильно стежили.

Та час змінює людей. Простак став хорошим офіцером, але до Кінця днів беріг пам’ять про кохану. Тітка пишалась своїм племінником. Абат де Сент-Ів і пріор одержали вигідні посади. Старий Гордон одержав прихід і до кінця днів дружив з Простаком. Сережки залишились у версальської приятельки панни де Сент-Ів.