“За сестрою” короткий зміст

“За сестрою” короткий зміст нагадає про непрості часи, які пережили українці, коли сім’ї вбивали, братів та сестер роз’єднували… Але справжня любов допомогла героям відшукати одне одного та отримати свободу.

Чайковський “За сестрою” короткий зміст

І розділ “За сестрою” скорочено

Село Спасівка розташоване на правому березі ріки Самари, що неподалік від Дніпра. Воно було таке як тисячі інших, не було там хоромів, бо в той час Україну спустошували набіги татар. У ті часи ніхто не знав, що буде завтра.

У Спасівці мешкав славний козацький рід Судаків. До складу їх родини входили:

• сімдесятирічний дід Андрій,
• син Степан із дружиною Палажкою,
• діти — п’ятнадцятирічний Павло та тринадцятирічна Ганна.

Старший брат Петро відправився на Запоріжжя.

Дід навчав Павлуся лицарському ремеслу — вчив їздити верхи, кидати спис та аркан, стріляти з лука, боротися на  шаблях. Саме дідусь розповідав хлопцеві про звичаї козаків, про їх пригоди. Павлусь ділився досвідом з сестрою Ганною, а та захищала брата перед батьками.

Одного вечора у неділю дід Андрій відчув дивний неспокій. А посеред ночі церковний дзвін забив на сполох. На село напали татари, почали підпалювати хати, хапали дівчат та хлопців у полон. Жителі села захищалися, як могли, але полягли під ножами татар, серед них були і дід, і матів Павлуся.

Ганну та батька татари захопили в полон. Павлуся вдарили по голові, коли він хотів захистити сестру. Прийшовши до тями, хлопець відв’язав татарського коня, вискочив за огорожу й помчав у степ. Навздогін полетіли стріли, і одна з них його все ж поранила.

2 розділ “За сестрою” скорочено

Степ. Свиридова могила — умовне місце збору козаків, сторожовий пост.

Вартовий Семен Непорадний — перший силач на Січі — був здивований, коли побачив вранці заграву на заході. Але через кілька хвилин він зрозумів, що то далека пожежа. Семені побачив, як до нього мчав хлопчик на татарському коні. На березі знесилений вершник упав. Це був Павлусь.

Семен дістав стрілу, обробив рану й закутав хлопця. Припинаючи коня, помітив, що сідло занадто важке, й знайшов червінці.

Скоро приїхали і козаки. Вартовий Семен розповів їм про дитину й спалену Спасівку. Один із козаків, Петро Судак, впізнав у пораненому свого брата. Дід Панас перев’язав Павлусеві рану й дав зілля.

3-4 розділ “За сестрою” скорочено

Вартовий Семен помітив, як до їхнього обозу підкрадається татарин, і вирішив, що піймає того арканом. Так і зробив, хоча й довелося поборотися з ворогом. Татарин зізнався, що в їх загоні 400 чоловік під керівництвом Мустафи-ага, сина Девлет-Гірея. Кіш переповнений награбованим добром та ясиром (полоненими дівчатами її хлопцями).

До козаків Тріски приєднався загін Андрія Недолі. Виникла сварка через те, що козаки не вартували свій кіш і Недоля підійшов до них непомітно.

Полонений татарин запропонував Павлусеві помінятися з ним сідлами, але Семен розкрив його намір заволодіти схованими червінцями.

Ватажки козаків вирішили звільнити полонених. Одні козаки мали виманити татар з коша, ніби втікаючи, а інші  мали напасти й звільнити бранців (ясир).

Павлусь заббув неймовірно схвильований від однієї думки, що він побачить козацький бій із ворогами. Петро сумуючи, попрощався з братом, він був відважний і не жалів себе.

Татари погналися за загоном Тріски. А Недолі все щось не було видно. Ватажок розвернувся й прийняв бій. Тут надійшов і другий загін. Татари були розбиті наголову, а їхній проводир потрапив у полон. Павлусь розумів, що козаки сильніші, в його душі не згасала надія, що тата й сестру визволять.

5 розділ “За сестрою” скорочено

Бранці, зв’язані татарами, зрозуміли, що козаки хочуть їх врятувати, тому намагалися хоч якось допомогти. Степан Судак зміг звільнити руки собі, потім й іншим. Кинулися в комиші. Татари не мали часу ловити втікачів, вони тікали з тим, що залишилося.

Козаки знайшли втікачів, дали поїсти, посадили на вози й відправили додому. Павлусь запропонував батькові й братові відправитися в Крим на пошуки сестри  Ганни, але ті сказали, що це неможливо. Павлусь з цим не зміг змиритися, тому уночі взяв припасів, коня й помчав на пошуки сестри один.

6 розділ “За сестрою” скорочено
Павлусь довго їхав степом, він знаходив безпечні місця для сну. Одного разу він прокинувся від штурхана. Це був харциз, степовий розбишака. Павлусь вихопив пістоль, а розбійник швидким рухом вибив його, потім зв’язав хлопця, повіз і продав татарам. Харциз був задоволений, та на зворотній дорозі зустрів ватагу Недолі. Семен Непорадний упізнав коня й сідло Павлуся. Розбійника допитали. Це був відомий запроданець, потурнак Карий, що продавав людей у рабство. Татарин, що приєднався до козаків, упізнав у харцизові того, хто вбив і пограбував його батька, й розправився з ним.

7-8 розділ “За сестрою” скорочено

Павлусь був у відчаї, плакав. Але згодом заспокоївся, вирішив вивчити мову татар, їх звичаї. Хлопець думав, що це може допомогти йому потрапити в Крим та знайти сестру. Єдине, на що він не був готовий — змінити віру, зректися хреста.

Татарські купці зупинилися в селі Коджамбаку в заможного агатого Сулеймана-ефенді. Павлуся подарували Мустафі, синові Сулеймана, й повели до прислуги. Там хлопець познайомився з невільником Остапом Швидким, якого розпитував про можливість утечі. У розмові з Мустафою Павлусь поводився гордо й незалежно, і тому госопдар звелів його випороти й відправити до конюхів.

Павлусь любив коней, тому охоче виконував доручення, але разом з тим продовжував підготовку до втечі. Він вибрав найкращого коня й опинився в степу. Коли хтось запитував, куди їде, казав, що має термінову справу.

Та один татарин йому не повірив, зв’язав і повіз у Коджамбак. Павлусь вигадав історію, що поспішає по знахаря для хворого панського сина, і татарина покарають, якщо той цьому перешкодить. Татарин злякався і втік, а Павлусь повернувся до табуна. За те, що повернувся сам, кару втікачеві пом’якшили — 20 ударів нагайкою. А крім цього його мали знову  продати.

Коли почали виголошувати присуд, до двору під’їхав мулла. Він звернувся до гяурів (невірних, українських полонених) і сказав, що той, хто повідомить про долю сина Девлет-Гірея Мустафу-ага, який цього літа воював в Україні, отримає нагороду й матиме милість його пана. Павлусь виступив і сказав по-татарськи, що він знає де може бути його син. Мулла хотів його розпитати, але юнак наполягав, що буде говорити лише з паном, і його повезли до Девлет-Гірея.

Девлет-Гірей жив у столиці кримського хана Бахчисараї. Павлусь сміливо говорив з паном Девлет-Гіреєм й розповів, що бачив Мустафу-ага в битві, але що з ним було потім, знає його сестра Ганна Судаківна, яка знаходиться десь у Криму, в полоні.

Девлет-Гірей дав наказ знайти Ганну, а Павлусеві дати все, що потрібно. Залишившись у світлиці один, хлопчик почав молитися й дякувати Богові.

Через три тижні Ганну відшукали й доставили до Девлет-Гірея. Павлусь попросив зустрітися з сестрою.

Коли Ганнуся побачила брата, то втратила свідомість. Щоб привести її до тями – полили водою. Дівчина пересіла на коня, і вони з братом поїхали, дорогою обговоривши все та спланувавши свої дії. Єдине, за що вони дуже хвилювалися, це те, щоб лубенський полковник до того часу не стратив Мустафу.

9 розділ “За сестрою” скорочено

Настала зима. Павлусь сумував за батьківщиною: на чужині не було снігу, веселих різдвяних свят, колядування, катання на санчатах.

Врешті-решт прибув гонець зі звісткою, що Мустафа живий і їде додому.

Павлусь зрадів і помчав до жіночого відділу, де знаходилася Ганнуся, щоб повідомити радісну новину. Потім хотів поїхати зустрічати Мустафу, але передумав, коли згадав всі кривди, які причинили їм татари.

Вранці їх із сестрою викликали до пана. Девлет-Гірей дав їм можливість попросити все, що захочуть. Діти попросили волі. Павлусь згадав ще й про Остапа Швидкого, свого земляка, який його підтримував у неволі, і випросив волю й для нього.

“За сестрою”. Аудіокнига скорочено