Образ тухольської громади у повісті І. Франка «Захар Беркут»
Історична основа повісті І. Франка «Захар Беркут». Іван Франко взяв за основу своєї повісті не лише історичні відомості про монголо-татарську навалу на Русь у XІІІ столітті, а й народні перекази та легенди про боротьбу русичів проти грізного ворога. Разом із тим письменник показав життя карпатських українців, які об’єднувалися в громади, щоб спільно обробляти землю, протистояти боярам, захищатися від ворогів.
Принципи, на яких ґрунтувалося життя тухольської громади
1. Єдність — основа життя громади. Єдність — це основний принцип життя тухольської громади. Усі жителі Тухлі разом обробляли землю, підтримували одне одного у скрутні часи. Громада була суддею й упорядником у всьому. Тут не було бідних, кожен член громади міг користуватися надбанням усіх.
2. Заздрість князів і бояр. Князі й бояри заздрісно поглядали на тухольську громаду, але тут їм не було місця: тухольці самостійно розпоряджалися своїм життям; боярин міг стати не хазяїном, а лише рівноправним членом громади.
3. Боротьба тухольської громади з монголо-татарським військом. Коли монголо-татарське військо підступило до тухольської долини, тухольці стали перед вибором: зупинити тут, у горах, страшного ворога чи пропустити його далі, адже метою загарбників було знищення угрів. На збори громади прийшли посланці підгірських, верховинських, угро-руських, тустанських громад, щоб спільно вирішити, як боротися з ордою. Дехто говорив про те, що монгольське військо не можна перемогти, а тому варто сховатися в горах серед бескидів, але тухольці на чолі із Захаром Беркутом вирішили битися з ворогом.
4. Знищення монгольського війська. Тухольці, щоб знищити монголів, використали свої знання місцевості і досвід горян, які добре знають, чого слід чекати від невеликої річечки, коли вона переповнюється водою після зливи в горах. Вони загородили річку священним каменем і знищили монголів, які змушені були боротися не тільки з мужніми захисниками, а ще й із силами природи.
Сила народу в його згуртованості. Червоною ниткою через усю повість проходить думка про те, що народ буде сильним лише тоді, коли кожен член громади дбатиме про загальне добро.
Тухольці і в горі, і в радості завжди відчували підтримку громади, а тому в лихі часи об’єдналися і вистояли проти багатотисячного війська, яке було краще, озброєне і загартоване в боях.
