“Альпійська балада” короткий зміст

“Альпійська балада” читати скорочено варто, щоб згадати короткий зміст подій, які герої пережили за три дні після втечі з полону.

“Альпійська балада” Биков короткий зміст

Середина Великої Вітчизняної війни. Події проходять біля Лахтальських Альп в концтаборі з бранцями в Австрії.

Всю ніч було бомбування, а на ранок бранці знайшли в старому цеху бомбу. Вони замінили детонатор і вирішили скористатися шансом для втечі. Військовополонені задумали віддати бомбу Івану Терешко. Несподівано підійшов німець і покликав юнака, щоб той почистив його взуття.

Недалеко трудилися каторжниці і одна з них презирливо дивилася на Івана. Хлопець схопився і стукнув офіцера в обличчя. Німець дістав пістолет, але пролунав вибух і весь завод був у хмарі пилу. Терешко вирвав у німця зброю і втік. Він перестрибнув паркан і впав на картопляне поле.

Наприкінці поля був ліс, але дістатися туди герою не давали фашистські собаки. Одну вдалося пристрелити, іншій в сутичці зламати шию.

У лісі утікач побачив, що за ним хтось йшов. Це була молода, тендітна італійська дівчина з чорними очима по імені Джулія. Вдалині виднівся ще один полонений. Зайвий “баласт” Івану був не потрібен, але налякану супутницю він не покинув.

Герой біг швидко. Шлях для нього був занадто важким, так як він втратив взуття, і тепер йшов босоніж по холодній землі, але він все одно намагався поспішати, щоб їх не наздогнали німці. Пересуватися через Лахтальські Альпи було нелегко, але це був єдиний шлях, щоб сховатися від гітлерівців.

Дощова ніч змусила втікачів сховатися в одній з ущелин. І Іван заснув. Але сон був важким, йому снилося одне і те ж, немов він знову потрапляє в полон. Було це недалеко від Харкова, Іван отримав травму і отямився в полоні.

Рано вранці Джулія, розбудивши солдата, завела з ним розмову, куди їх йти далі. Пара пояснювалася на російсько-німецькій мовою. Один одного вони розуміли, так як в таборі молодим людям довелося вивчити трохи як російські, так і німецькі слова. За планом вони повинні були знайти загони опору, але зробити це треба обережно, щоб знову не потрапити в полон до фашистів.  Юнак планував дійти до Трієста, де повинні були бути союзники.

Йдучи з ущелини молоді люди забрели в темний сосновий ліс. По дорозі їм зустрівся місцевий селянин, чоловік поважного віку. Іван погрожував йому зброєю і забрав хліб з курткою. І хоча Іван і не хотів обдирати бідного чоловіка, йому довелося це зробити, так як, для переходу Альпійських гір необхідні були теплі речі та їжа.

Джулія та Іван втекли якнайдалі і сіли поїсти. Пролунав звук пострілів. Хлопець помітив того самого втікача, який слідував за дівчиною. Він біг за героями весь цей час, фашисти стріляли. В’язень упав додолу, замовк звук пострілів. Полонені хотіли швидше покинути це згубне місце.

Іван не раз тікав з табору. При останній спробі він опинився на Україні. Хлопця побачили німці, коли він хотів знайти провізію. Іван зник у якійсь хаті, але незабаром дружина господаря його видала.

Далі на очі героя знову попався той самий в’язень. Живий! Гефтлінг йшов по п’ятах і просив поїсти, тому довелося йому дати шматочок цінного хліба. Іван вважав, що добром це не скінчиться, але пристрелити слабкого в’язня не міг.

Втікачі вибралися на стежинку і вирушили далі. Холод пронизував їх, табірний одяг зовсім не зігрівав. Італійка розповіла про себе. Дівчина була з багатого сімейства, але втекла заради коханого комуніста. Джулія вірила, що СРСР – казкове місце, де живе радість і щастя. Юнак не зумів сказати їй, як там жилося насправді ..

Увечері йшов сніг. Терешко просувався далі, але супутниця йти вже не могла. Тоді хлопцеві довелося нести її на собі. Вранці їм вдалося спуститися в місце, де були луки.

У Івана ніколи не було коханої. Після смерті тата  головним у сім’ї став він, було не до кохання. З боку він спостерігав за любовними відносинами між юною медсестрою і старшим лейтенантом, у якого служив. Все виглядало серйозно, але після загибелі лейтенанта дівчина знайшла іншого. Іван був упевнений, що всі дівчата такі ж вітряні та непостійні.

На просторому лузі, де опинилися в’язні, росла суниця. Вперше вони поїли. Терешко хотів розповісти правду про Радянський Союз, але італійка вперто відмовлялася слухати. Їй хотілося вірити в ту світлу казку, заради якої вона і жила. Іван в очах Джулії виглядав справжнім героєм, хоча сам він думав інакше. Терешко вважав, що краще застрелитися, ніж потрапляти до фашистів.

Любовне почуття між молодими людьми виникло несподівано, захопивши їх цілком … Закохана пара змогла провести на чудовому лузі лише добу – більшого їм було не дано.

Тут знову з’явився той самий в’язень, йому вдалося наздогнати їх. Знову довелося дати йому хліб. Собачий укус давав про себе знати, нога Івана боліла  і кровоточила. Згодом в’язень зник ненадовго, а потім з’явився знову в компанії фашистів. Каторжники знову тікали.

Терешко не міг швидко йти через рани, дівчина всіляко допомагала йому. Потім Джулія молила не використовувати патрони, кілька залишити, щоб не дістатися фашистам живцем.

В’язні добігли до ущелини, внизу – прірва. Німці перестали їх переслідувати, бо знали про це. Але тут Іван побачив знизу замет і кинув дівчину в нього. Сам туди не стрибнув, заважала хвора нога. На юнака кинулися фашистські пси і загризли на смерть.

Через роки після війни рідня Терешки отримала лист від Джулії Новеллі. Її врятували партизани, згодом вона почала трудитися в Союзі боротьби за мир. У Івана залишився син – Джованні, якого Джулія змусила вивчити російську мову. Італійка завжди пам’ятала коханого і шкодувала, що немає жодного його фото …

“Альпійська балада” аудіокнига (скорочено)