“Дон Кіхот” короткий зміст

“Дон Кіхот” короткий зміст роману Сервантеса варто прочитати, щоб згадати пригоди головного героя та його зброєносця..

“Дон Кіхот” короткий зміст (дуже коротко)

В одному селі Ламанчі жив один чоловік. Йому було близько 50 років, а зовнішній вигляд у нього був дуже немічним. У нього майже нічого не було, і звали його чи то Кохана, чи то Кесада, та це й не має значення, адже головне, що себе він кличе Дон Кіхот і вважає лицарем. А все тому що він багато прочитав книжок про лицарів, і на цьому грунті почав сходити з розуму.

Одного разу він вирішив подорожувати. Він вибрав собі даму серця, так як читав про це. Нею стала якась Дульсінея Табосьска, але насправді її звали Альдонса Лоренса.

Згодом, він відправився в дорогу. Через якийсь час він втомився і вирішив переночувати в замку. Та насправді це був лише заїжджий двір. Дон Кіхот дуже смішно розмовляв, уявляючи себе лицарем і ні в яку не хотів знімати шолом, хоч він і заважав йому. А ще Дон Кіхот попросив господаря заїжджого двору посвятити його в лицарі, але перед цим він був зобов’язаний зробити ритуал. Однак після того, як один погонич з заїжджого двору доторкнувся до обладунків уявного лицаря і Дон Кіхот його вдарив, господар заїжджого двору поспішив посвятити його в лицарі. Дон Кіхот пішов у бік будинку, так як хотів взяти грошей і сорочки – це йому порадив господар двору. По дорозі додому Дон Кіхот побачив, як чоловік б’є хлопчика. Тоді він заступився за пастушка, а після того, як пішов Дон Кіхот, чоловік побив цього хлопчика до півсмерті.

Поки Дон Кіхот подорожував, священик і цирульник спалили його книги про лицарів. А Дон Кіхот тим часом пропонує хліборобу Санчо Пансі стати його зброєносцем, і хлопець погоджується. Увечері вони виїхали з села, дорогою вони побачили вітряні млини. Дон Кіхот подумав, що це велетні й став з ними боротися, але вони перемогли.

Це був не останній подвиг Дон Кіхота. То на заїжджому дворі він подумав, що служниця – це закохана в нього дочка господаря будинку, то стадо баранів він приймає за ворожу рать. І завжди він отримував за це. А Санчо Панса прозвав його лицарем сумного образу. Одного разу цирульник одягнув у дощ на голову таз, так Дон Кіхот подумав, що це шолом Мамбріна, яким він так хотів заволодіти і відібрав його у цирульника. І ще пізніше, він звільнив каторжників.

У Сьєрра-Морені у Санчо крадуть осла. Вони з Дон Кіхотом знаходять валізу, в якій лежать вірші, білизна і трохи монет. Господарем валізи був якийсь безумець Карденья, у якого була дуже заплутана історія кохання, в якій фігурують якісь Люсінда, Доротея і Фернандо. Він починає розповідати цю історію, але Дон Кіхот лається з ним через те, що Карденьо погано відгукнувся про королеву Мадосіме.

Дон Кіхот пише листи Дульсінеї та своїй племінниці, які відправляє разом з Санчо Пансой. Останній, прийшовши в село, зустрічає священника і цирульника, які, бажаючи допомогти Дон Кіхоту, підмовляють Санчо Пансо сказати, що Дон Кіхота кличе Дульсінея. Але Дон Кіхот не йде до неї, оскільки не скоїв ще достатню кількість подвигів. Тоді священик і цирульник придумують інший план. Одна з учасниць історії Карденьо – Доротея назвалася принцесою Мікомінською, вона змогла виманити Дон Кіхота в ліс, де його посадили в клітку священник і цирульник.

Дон Кіхот просидів якийсь час вдома. За ним доглядала племінниця. Священник і цирульник думали, що Дон Кіхот одужав, але вони помилилися.

Санчо після тих подій прийшов додому до дружини і пообіцяв, що наступного разу він повернеться великою людиною. Він пішов до Дон Кіхота і розповів, що в світ вийшла книга «Дон Кіхот», яка стала дуже популярною. Тоді вони таємно виїжджають з села. Самсон, чоловік, який розповів Санчо про книгу, радив їм їхати в Сарагосу, де мав відбутися лицарський турнір.

Дон Кіхот вирішує з початку їхати до Дульсінеї, але виявилося, що він не тільки не знав, де вона живе, але він не знав як вона виглядає. Тоді Санчо Панса, бажаючи не викрити таємницю про недоставлені листи і змову з цирюльником і священиком показує на перших-ліпших селянок і говорить, що одна з них і є дама серця лицаря. Але Дон Кіхот розчарувався, він думав, що вона неземна красуня, а виявилося, що вона звичайна селянка.

У лісі Дон Кіхот і Санчо Пансо зустрічають Лицаря Дзеркал, який на прохання Самсона намагався його заманити додому. Але на жаль Лицар Дзеркал програв Дон Кіхоту. Наш герой вирушає далі, по дорозі він вирішує, що він Лицар Левів, після того, як від попросив відкрити клітку з левом в проїжджаючому возі, а лев навіть не вийшов.

Далі Дон Кіхот вирушає в село, де був присутній на весіллі. Він з Санчо відправляється до печери Монтесиноса, в яку по мотузці спускався Дон Кіхот. Через пів години його дістали і він почав розповідати, що він там бачив, але в ці розповіді не вірив навіть Санчо.

Далі вони дісталися до заїжджого двору, де мавпа віщунка розповіла все про Санчо Пансу і Дон Кіхота, але насправді людина, яка принесла мавпу був Хинес де Пагамонше, який переховувався від влади і все знав про Санчо і Дон Кіхота.

Одного разу Дон Кіхот став свідком соболиного полювання герцога і герцогині. Виявилося, що про нього багато читали. Від цього дуже добре поставилися до нього. Дон Кіхот був запрошений в замок герцога. Вони дивувалися розсудливості та безумству Дон Кіхота і розуму і простоті Санчо, який вже повірив у всі казки Дон Кіхота і навіть про зачаровану Дульсінею, якої насправді не було. І повірив у те, що для того щоб зняти чари, потрібно, щоб Санчо 3000 разів ударив себе батогом по голих сідницях. За цей герцог обіцяв йому острів.

Трохи пізніше Дон Кіхоту вдалося зняти чари з приїхавших у замок графині Тіфальді та її чоловіка Треньбреньо, які були зачаровані в статуї, і ще допоміг дуеньям позбутися борід.

Санчо Пансо дали в управління острів на суші. Він був хорошим губернатором, він міг всіх справедливо розсудити, але все ж довго він не протримався і відмовився від острова, який називався Баратарія.

Він з Дон Кіхотом їде з замку. Вони направляються в заїжджий двір, де дізнаються про брехливі розповіді про пригоди Дон Кіхота і Санчо Пансао другої частини книги «Дон Кіхот». Тоді наш лицар вирішує зробити не так, як написано в книзі. Замість Саргоси він вирушає до Барселони, бере участь у лицарському турнірі, але програє, а перемагає ніхто інший, як Самсон, який вимагає, щоб Дон Кіхот повернувся додому, в надії на повернення розуму.

Повернувшись до рідного села, Дон Кіхот вирішує стати пастухом, але незабаром він захворів. Його розум став ясніше і був він вже не Дон Кіхотом, а Алонсо Кіхано, який проклинав лицарські романи.

Дон Кіхот помер, і сталося це зовсім не по лицарськи.

“Дон Кіхот” аудіокнига (скорочено) українською мовою

“Дон Кіхот” детальний переказ

1

Перший розділ розпочинається розповіддю про характер і звички дворянина Алонсо Кехано, який проживає в Іспанії «В однім селі у Ламанчі — а в якому саме, не скажу — жив собі не так давно гідальго, з тих, що то мають лише списа на ратищі, старосвітського щита, худу шкапину та хорта-бігуна».

«Літ нашому гідальгові до п’ятдесятка добиралося, статури був міцної, із себе худий, з лиця сухорлявий…»

Він був родом з шляхетної родини і отримав свій особливий статус у спадок. Алонсо обожнює лицарські романи настільки, що говорив тільки про них і вірив кожному слову в них, попри те, що більшість подій там безсумнівно неможливі. Кіхот зрештою сходить з глузду і вирішує податися на пошуки пригод як мандрівний лицар. Він одягає старі лати, саморобний шолом, перейменовує себе в «Дона Кіхота Ламанчського», а свою шкапу називає Росинантом. Дамою свого серця він оголосив дівчину із сусідньої ферми Алонсу Лоренцо, давши їй ім’я Дульсінея Тобоська, в той час як вона нічого про це не знає та й він її навіть не бачив.

2

І ось, рано вранці Дон Кіхот вирушив у дорогу. Дорогою він розуміє, що не зможе битися, бо досі не посвячений у лицарі. Такий ритуал може здійснювати тільки феодал, який володіє замком — так пишуть у книгах, які він читав. Дон Кіхот вирішує довіритися долі. Але замість замку Дон Кіхот помилково потрапляє до шинкаря. Байками та віршами розважав він місцевих дівчат, прийнявши їх за придворних дам. За це йому запропонували пообідати. Навідріз відмовившись знімати шолом і опускати забрало, Дон Кіхот не міг нормально поїсти.

Дон Кіхот з благанням у голосі, просить господаря таверни провести посвяту в лицарі. Чоловік, бачачи, що постоялець не в собі, вирішив підіграти, погодившись на всі умови. Обряд був призначений на ранок, а вночі гість зголосився охороняти свої обладунки на дворі, розклавши їх на коритах з водою. На питання господаря є у нього гроші чи ні, Дон Кіхот був здивований. У його романах лицарі завжди були без грошей. Тоді господар йому повідомив, що без грошей в дорозі не обійтися. Крім цього лицареві потрібні чиста білизна, мазь від ран і вірний зброєносець.

Вранці, коли погоничі мулів спробували витягнути лати з води, щоб дати мулам напитися, Дон Кіхот почав з ними бійку. Тоді хазяїн заїжджого двору «посвятив його в лицарі». Тріснувши його по потилиці і тицьнувши по спині мечем, шинкар проводить обряд і випроваджує гостя за поріг.

3

Дон Кіхот відчув себе справжнім героєм, коли заступився за хлопця, якого нещадно бив господар. Пишаючись собою, він не здогадався, що після його від’їзду хлопця відлупцювали ще більше, за заступництво з боку проїжджого.

Стоячи на роздоріжжі, герой задумався, в який бік їхати. Кінь сам вибрав дорогу, відправившись по пам’яті на свою стайню.

По дорозі, він стикається з купцями і вимагає визнати Дульсінею найгарнішою дамою на світі. Але ті лише сміються з нього. Дон Кіхот киинувся на них та через важкість обладунків впав з коня, і не зміг піднятися. В цей час, повз проходив селянин, який і допоміг лицарю піднятися і дістатися додому, де його вже чекає економка і священик, які вирішують знищити книги, через які у господаря було стільки проблем.

4

Повернувшись додому, Дон Кіхот почав складати план втечі. Тим часом його племінниця, економка, священник та цирюльник спалюють більшість лицарських романів і замикають бібліотеку, кажучи Дону Кіхоту, що бібліотеку прокляв чаклун. Дон Кіхот, тим часом, пропонує іншому своєму сусідові Санчо Пансі стати його зброєносцем і обіцяє подарувати селянину посаду губернатора острова. Санчо безрадісно погоджується. Разом вони таємно збираються в подорож. Для цього Дон Кіхот продає свій маєток і оновлює всі обладунки. Після чого вони вирушають у дорогу …

5

Проїхавши чимало верст, вони побачили попереду три вітряні млини. Під’їхавши ближче, Дон Кіхот вирішує вступити з ними в бій, сприймаючи їх за монстрів, але в битві він програє. Санчо Панса допомагає йому піднятися і сісти на коня.

Їх подорож триває і в якийсь момент повз них проїжджають монахи, яких уява Дон Кіхота намалювала бандитами з великої дороги, а даму в кареті, що прямувала за ними він прийняв за заручницю. Всі доводи ченців ні до чого не привели, він валить їх на землю. Санчо тут же починає грабувати одного з них: лицарям же має дістатися в бою здобич?

Шляхетний Дон поклонившись повідомляє дамі і її служниці, що вони вільні, – а щоб віддячити за цей подвиг вони мають розповісти все дамі його серця донні Дульсінеї. Жінки готові пообіцяти все що завгодно, але слуги, що супроводжували карету поспішають на захист. Одного з них «лицар» так рубонув мечем по голові, що той впав, обливаючись кров’ю.

Перелякана жінка благає пощадити її слугу. Пощада була милостиво дарована. Санчо перев’язує розрубане вухо свого пана. Дон Кіхот натхненно розповідає довірливому зброєносцеві чергову легенду – про чудодійний цілющий бальзам, рецепт якого йому нібито відомий. Санчо, як завжди, у всьому шукає вигоду, тому пропонує продавати його. Але Дон Кіхот проти такого способу заробітку.

Ніч вони проводять під відкритим небом, що анітрохи не бентежить самого лицаря, адже він живе так, як в романах, які він читав.

6

Росинант, під час привалу подорожніх в лісі, поскакав до табуна молодих здорових коней, яким його компанія не припала до душі. Коні стали кусати й відбиватися від бідолахи, а пастухи почали бити його батогами. Дон Кіхот, в захваті від нового приводу до бою, кинувся на захист свого вірного коня. Тут табунники так відлупцювали і лицаря, і зброєносця, що чудодійний бальзам їм би дуже знадобився.

Неабияк постраждавши, вони так стогнали, що над ними зжалився шинкар, пустивши переночувати на горище будинку.

На ранок лицар вирішує виготовити свій цілющий бальзам і відправляє Санчо Панса закупити все необхідне. Результату чекати довго не довелося, Дон Кіхот одужує, а ось у Санчо цей бальзам викликає блювоту.

7

Дон Кіхот і Санчо Панса відмовляються платити за проживання в трактирі, так як вважають, що це вони надали честь своєю присутністю. За це шинкар і присутні жителі викидають їх за ворота, відібравши у них всю провізію.

А мандрівний лицар все ніяк не може вгамуватися: два зустрічних стада баранів він приймає за ворожі війська – і кидається в гущу уявної битви, ріжучи овець направо і наліво. Пастухи пробували вгамувати божевільного криками, а потім не витримали – і закидали камінням. Дон Кіхот, не вірить, що це були просто барани, і цю подію вважає жартами злого чарівника.

Жага подвигів не залишає лицаря: він нападає на похоронну процесію ченців, яку приймає за хід привидів. Цього разу бідного дона не б’ють, а Санчо Панса добирається до навантаженого провізією мула і набирає запас їжі.

Пізніше через все, що сталося, Санчо, іменує його лицарем сумного образу.

Згодом подорожні зустрічають людину, що їде верхи на ослі. На голові його щось блищить. Це цирульник з найближчого села, який надів поверх свого нового капелюха мідний тазик, щоб захистити його від пилу і спеки. Тазик здався мандрівному лицареві золотим шоломом, який він і відбив досить легко, просто пригрозивши цирульнику списом. Санчо знімає з осла цирульника нову красиву збрую. Він би й осла забрав, але лицар заборонив йому.

Дон Кіхот поставив собі на голову тазик, дивуючись його величині – очевидно, це шолом легендарного велетня Мамбріна.

Назустріч подорожнім йде група каторжників під конвоєм. Їх женуть на галери. Хоробрий лицар спочатку чемно звертається до начальника конвою з проханням звільнити «пригноблених». Начальник, природно, відмовляє – він виконує свою роботу. «Визволитель нещасних» вибиває начальника з сідла. Каторжники (покарані вони за розбій та грабіж) розривають свої ланцюга, розганяють конвой і грабують начальника, що валяється на землі.

Лицар сумного образу вимагає від них на знак подяки з’явитися до Дульсінеї і повідомити про його подвиг. Каторжники обсипають лицаря і зброєносця градом глузувань і каменів, знімають з Санчо плащ і забирають його віслюка. Зброєносець шкандибає за своїм повелителем, тягнучи на собі мішок з провізією. Дон Кіхот обіцяє йому повернути трьох свої віслюків.

8

Подорожуючи, в лісі вони знаходять напівзотлілого віслюка, а поруч валізу з безліччю золотих монет і книгою. Лицар взяв книгу, а гроші віддав Санчо.

Санчо, відчуваючи себе неймовірно багатим, хоче повернутися додому – порадувати дружину.

Дон Кіхот написав два листи, один для Дульсінеї Тобосської, а інший – племінниці, з проханням прислати трьох ослів, що належать герою. Листи повинен був доставити Санчо Панса.

Зброєносець відправився в дорогу, але, зустрівши дорогою цирульника і священика, зрозумів, що забув взяти з собою листи. Тоді він почав відтворювати їх по пам’яті і «наговорив всяких нісенітниць».

Односельці вирішили, що божевільного Дон Кіхота слід повернути в рідне село. Вони попросили Санчо передати лицареві, що він повинен повернутися додому, оскільки того чекає сама Дульсінея. Вони запевнили зброєносця, що надана послуга дозволить йому стати королем, і той почав реалізовувати намічений план.

Санчо Панса передав своєму панові «прохання» прекрасної Дульсінеї, на що той відповів, що не повернеться в рідний край до тих пір, поки не вчинить гідних своєї дами серця подвигів.

Тоді на допомогу цирульнику і священику прийшла дівчина на ім’я Доротея. Вона виманила Дон Кіхота, представившись йому принцесою, яка потребує допомоги шляхетного лицаря. Дорогою вони зустріли каторжника, що вкрав у Санчо Панси осла, і власність зброєносця була повернута власникові.

Біля джерела супутники побачили того самого хлопчика, якого бив селянин і за якого заступився Дон Кіхот. Пастушок зізнався, що втручання лицаря лише зашкодило йому, і лаяв свого захисника, на чому світ стоїть.

Компанія вирішила зупинитися на нічліг в заїжджому дворі, де вночі Дон Кіхоту привидівся напад ворогів. Він почав розмахувати мечем, проткнув бочки з вином і налякав свого зброєносця. Односельці сповістили всіх в окрузі, що Дон Кіхот збожеволів.

За час перебування мандрівників на заїжджому дворі вони стали свідками найрізноманітніших життєвих історій: драматичних, любовних і відверто комедійних.

Одним з відвідувачів таверни став цирульник, у якого Дон Кіхот відібрав таз і поставив собі на голову в якості шолома. Щоб владнати все, священик заплатив цирульнику необхідну суму.

Далі в таверну прибули стражники. Вони оповістили, що мають затримати Дон Кіхота за те, що він звільнив каторжників. Щоб уникнути неприємностів, священику і на цей раз довелося відкупитися і нагадати, що цей чоловік – божевільний.

Односельці з благих намірів вирішили посадити Дон Кіхота в саморобну клітку, щоб доставити божевільного додому. Через деякий час лицареві вдалося переконати своїх супроводжуючих в тому, що він не буде тікати, і його пересадили на віз.

Добравшись до рідного села, Санчо Панса не забув розповісти своїй дружині, що незабаром стане «графом або ж губернатором острова».

Тим часом ключниця і племінниця Дон Кіхота взялися доглядати за лицарем. Священик повідомив дівчині, щоб вона добре дбала про дядька, бо той може знову втекти.

Вдома завдяки турботам Дон Кіхот відновлює своє здоров’я. Цирульник і священик не відвідували його протягом місяця, щоб не нагадувати про пережите. Коли ж священик ризикнув відвідати Дон Кіхота, він зрозумів, що той абсолютно здоровий. Але варто було візитерові згадати про лицарство, що стало ясно: Дон Кіхот все ще одержимий ним.

Від вірного зброєносця герой дізнався, що вийшла в світ книга «під назвою Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», яка користується великим успіхом. Після цієї розмови Дон Кіхот вирішив, що потрібно неодмінно відправлятися в дорогу. Запідозривши недобре, ключниця і Антонія усіма силами спробували цьому перешкодити, але безрезультатно.

Перед тим, як відправитися в дорогу, Лицар сумного образу вирішив отримати благословення дами серця. Він наказав своєму зброєносцеві відвести його в замок Дульсінеї, але той поняття не мав, де його шукати.

Тоді Дон Кіхот був змушений зізнатися, що ніколи не бачив Дульсінеї і «закохався в неї тільки з чуток». Санчо мало не зізнався, що і він не знає, як виглядає ця дама, але вчасно згадав, як «передавав» їй листи, і прикусив язика.

Зброєносцеві не залишалося нічого іншого, як видати за прекрасну Дульсинею звичайну селянку. Яке ж було розчарування Дон Кіхота, коли замість чарівної дами він побачив необтесану селянку. Останньою краплею стала поведінка «дами серця», коли вона грубо вилаяла лицаря і його слугу. Санчо Пансі вдалося викрутитися: він сказав, що це підступи злого чаклуна. Дон Кіхот задовольнився цим поясненням, і вони вирушили в дорогу.

Під час привалу Дон Кіхот і Санчо помітили, як неподалік від них відпочивали двоє чоловіків, один з яких був Лицарем Дзеркал. Познайомившись з ним, Дон Кіхот дізнався про його сумну історію кохання. Лицар Дзеркал зізнався, що заради прихильності своєї дами серця він погрожував здолати «всіх мандрівних лицарів Іспанії і навіть всього світу», в тому числі і знаменитого Дон Кіхота. Ображений такою брехнею, Лицар сумного образу викликав його на поєдинок. Дон Кіхоту вдалося здолати противника, і незабаром він дізнався, що це був не хто інший, як Самсон Карраско – автор книги про Дон Кіхота, який хотів таким чином повернути дивака додому. Герой не сумнівався, що все це витівки злого мага, і продовжив шлях з вірним зброєносцем.

11

Дорогою вершники знайомляться з власником багатого маєтку, доном Дієго. Чоловік запрошує мандрівників до себе додому. Розповіді Дон Кіхота його зацікавили. Він жадав продовження історії.

Увагу подорожніх привернула клітка з левами. Ось де шанс проявити себе. Лицар наказує погоничу відкрити клітку з хижаками. Він уже уявляє, як вступає в бій і виходить з неї переможцем. Леви, дивлячись на божевільного старого, передумали виходити з клітки. Дон Кіхот після цього випадку став називати себе Лицарем Левів.

До полудня всі добралися до маєтку Лицаря Зеленого Плаща. Таке прізвисько дав Дон Кіхот дону Дієго. Кілька днів герої насолоджувалися гостинністю. Пили вино, їли від душі. Після такого привільного життя залишати багатий будинок їм зовсім не хотілося.

12

У дона Дієго мандрівникам було комфортно і ситно. Але незабаром вони знову зібралися в дорогу, так як жити на одному місці Дон Кіхоту набридло. Вони робили нові абсурдні подвиги. Одного разу Дон Кіхоту не вдалося врятувати уявних невільників. Кілька разів Санчо подумує залишити пана, так як був дуже розсерджений на нього, але подумавши, знову просив вибачення.

13

Подорожуючи лісом, мандрівникам зустрілися мисливці, з якими була прекрасна діва з вищого світу. Через безглузду випадковість, лицар і зброєносець падають, – один – з коня, інший – з осла. Це веселить знатну компанію Герцогині, і її чоловік пропонує мандрівникам пройти до них в гості. Там вони жартували над дурістю Дон Кіхота різноманітними способами. Радіючи від душі, знатна пара навіть намагається обдурити Санчо Панса — обіцяють подарувати йому острів, на якому він буде губернатором.

14

На полюванні знатні панови зацькували кабана. З настанням темряви ліс заполонили трубні звуки, загорілися тисячі вогнів. Прискакав фантастичний гонець – з головою диявола верхи на зебрі. Він оголосив, що до Лицараря сумного образу з’явиться чарівник Мерлін з зачарованою Дульсінеєю. Показується кортеж магів в найнеймовірніших шатах. Вони везуть прекрасну дівчину, закутану напівпрозорою накидкою. Чарівник повідомляє, що є тільки один засіб зняти закляття з Дульсінеї. Для цього Санчо повинен був отримати кілька тисяч ударів батогом. Зброєносець збунтувався, та Герцогиня дає зрозуміти зброєносцеві, що якщо він відмовиться допомогти, то не зможе стати губернатором.

15

Всією цією грою заправляв старший придворний герцога. Роль Мерліна він виконував сам, а прекрасну Дульсинею зображував юний гарненький паж.

На цьому розіграші не закінчуються. Відбувається ще одна урочиста хода, на чолі з гігантом, у якого тіло покрите чорним покривалом, але видно сиву бороду. Дон Кіхоту кажуть, що його допомоги чекає зачарована графиня. А щоб її звільнити, потрібно видертися на дерев’яного літаючого жеребця, яким керували за допомогою пружин придворні. Санчо і Дон Кіхот забираються на дерев’яного, і як їм здається літаючого коня. Дон Кіхоту кажуть, що прокляття знято – герцогиня знову без бороди, і висловлює вдячність своїм благодійникам.

16

Санчо дуже радий, що так легко він впорався з прокляттям. Всі чекають продовження забавних дивацтв. Герцог призначає Санчо в красивому платті на нову службу – губернатора на острові Бараторія. Але в реальності це було одне з міст дворянина. Санчо Панса випробовують на новій службі – запускають до нього людей з їх життєвими проблемами. Санчо намагається всім допомогти, користуючись своїм життєвим досвідом. Люди дивується його кмітливості. Але він дуже засмучується, дізнавшись, що його хочуть отруїти. Посада губернатора йому починає набридати.

17

Вночі Санчо Панса турбують повідомленням про напад зрадників. Його одягають в досить важкі лати, в яких йому дуже складно навіть порухатися і він падає. Йому повідомляють, що підпільники здобули перемогу. Санчо Панса йде зі своєї посади. Тепер все, що у нього є – шматок хліба і осел. Дорогою додому, вони разом з ослом опиняються у величезній ямі. Осел кричить, Санчо Панса голосно стогне. І ось, нарешті, вони бачать на горизонті світло.

18

Дон Кіхот стомлений тихим, розміреним життям. Він сумує за товаришем, за їх спільними пригодами. Виїхавши з замку, він відправляється туди, звідки доносяться крики осла і Санчо Панса. Дон Кіхот звертається з проханням про допомогу до герцога, і вони допомагають дістати з ями осла і Санчо. Дон Кіхот їде на турнір до Барселони, заради Дульсінеї. І Санчо знову йде за ним.

У Барселоні лицаря і його зброєносця оточили блискучі вершники. Все це було підлаштовано знатними панами для розваги.

Увечері сеньйор Антоніо влаштував у себе бал. Гості були попереджені про можливість посміятися. Дівчата і жінки, бавлячись, запрошували «знаменитість» танцювати. Дон Кіхот не хотів нікого образити, тому танцював з кожної дамою, не помічаючи глузування. Це його так виснажило, що він заснув і його віднесли в спальню. Санчо дорікав присутнім: що пану треба не танцювати, а здійснювати подвиги!

Гості потішалися і над тим, і над іншим.

Увечері знаменитого ідальго повезли по вулицях міста. Непомітно для нього ззаду на його плащ причепили напис «Це Дон Кіхот Ламанчський». Лицар дивувався такій популярності.

На наступний день дон Антоніо, його дружина, Дон Кіхот і Санчо увійшли в кімнату, де на нефритової дошці висіла бронзова голова. Як запевняв дон Антоніо, вона була зроблена чарівником і вміла передбачати майбутнє. Секрет пояснювався просто: від голови йшла порожня трубка – через ніжку стола в нижній поверх. Там ховався студент Карраско, який і відповідав на питання. Так, Санчо він передбачив, що той буде губернатором – але тільки у власному будинку.

Після сеансу передбачення студент Карраско вбрався лицарем Місяця, викликав Дон Кіхота на бій, кинув його на землю разом з Росинантом і зажадав на рік відмовитися від подорожей і подвигів.

Дон Кіхот, все обміркувавши, вирішує їхати додому. Він сильно захворів і виснажений. І, головне, він нарешті побачив, наскільки жалюгідна його шкапа та обладунки, та й сам він мало схожий на лицаря.

Перед смертю він скаже, що все його існування було позбавлено будь-якого сенсу, сам він був посміховиськом і тепер він лише нещасний Кехано. Санчо Панса гірко плаче біля його ліжка. І перед смертю Дон Алонсо заповів своє майно племінниці, за умови, що вона не вийде за мандрівного лицаря.

На його могилі написали слова «Він дивував світ своїм божевіллям, але помер, як мудрець».