Джордано Бруно біографія

Джордано Бруно біографія українською італійського філософа, письменника і мислителя епохи Відродження розкаже про його життя та творчість. Його погляди значно випереджали інтелектуальну атмосферу доби, а трагічна загибель зробила Бруно одним із символів вільної думки. Повідомлення про Джордано Бруно Ви можете розширити, прочитавши цікаві факти про Джордано Бруно

Джордано Бруно біографія скорочено

Філіппо Бруно народився в січні або лютому 1548 року в місті Нола, неподалік Неаполя, у родині Джованні Бруно, небагатого солдата, та Фраулісси Саволіни. Точний день народження філософа невідомий.

1565 року, приблизно у 17-річному віці, він вступив до домініканського монастиря Сан-Доменіко-Маджоре в Неаполі. Під час вступу до ордену Філіппо отримав ім’я Джордано. У монастирі він вивчав філософію, логіку, богослов’я та твори античних і середньовічних мислителів.

1572 року Бруно став священником. У липні 1575 року він отримав ліценціат із теології. Проте вже того року через свої погляди потрапив під розслідування з боку керівництва ордену. Серед питань, які викликали підозру, були його погляди на християнське вчення, зокрема на догмат про Трійцю.

На початку 1576 року Бруно залишив монастир. Спочатку він втік до Рима, а потім, знявши чернечий одяг, почав мандрувати містами Північної Італії. Відтоді його життя стало майже безперервною низкою переїздів між різними країнами Європи.

У 1579 році Бруно опинився в Женеві. Там він працював у друкарні, коригуючи тексти, однак невдовзі вступив у конфлікт із кальвіністським середовищем. Після цього він залишив місто й вирушив до Франції.

У 1579–1581 роках Бруно жив у Тулузі, де викладав філософію в місцевому університеті. Через загострення релігійного протистояння між католиками та гугенотами влітку 1581 року він залишив Тулузу й перебрався до Парижа.

У Парижі Бруно здобув репутацію здібного лектора та філософа. Незабаром він вирушив до Англії. 1583 рокуБруно прибув до Лондона. Він перебував також в Оксфорді, де брав участь в академічних дискусіях. Водночас його різка критика традиційної університетської філософії не сприяла добрим стосункам із деякими англійськими науковцями.

Саме в Англії Бруно створив і видав низку своїх найвідоміших творів. 1584 року в Лондоні було опубліковано діалог «Про нескінченність, Всесвіт і світи» (De l’infinito, universo e mondi). У ньому філософ відстоював думку, що Всесвіт не має меж і складається з незліченної кількості світів.

1585 року Бруно залишив Англію й повернувся до Франції, а потім вирушив до Німеччини. Він побував у Марбурзі, а згодом переїхав до Віттенберга.

У 1586–1588 роках Бруно викладав у Віттенберзькому університеті. Після цього він продовжив мандрувати німецькими землями. 1588 року він побував у Празі, а 1588–1589 років жив у Гельмштадті. 1589 року його відлучили від лютеранської церкви.

У наступні роки Бруно перебував у різних містах Німеччини та Швейцарії. За цей час він створив частину своїх латиномовних філософських творів. Його мандрівне життя тривало майже півтора десятиліття.

Наприкінці серпня 1591 року Бруно повернувся до Італії. Спочатку він прибув до Венеції, потім на кілька місяців перебрався до Падуї, а згодом знову повернувся до Венеції. Там він оселився у будинку венеційського патриція Джованні Моченіго, який запросив філософа навчати його мистецтва пам’яті.

Проте їхні стосунки швидко погіршилися. 22 травня 1592 року Моченіго подав до Венеційської інквізиції донос на Бруно, звинувативши його в небезпечних релігійних і філософських поглядах. У вересні того самого року Римська інквізиція зажадала видачі філософа. У січні 1593 року венеційська влада погодилася на його екстрадицію, і Бруно перевезли до Рима.

У Римі розпочався тривалий процес. Бруно провів у в’язниці Римської інквізиції майже сім років. Його звинувачували не просто у прихильності до геліоцентричної системи Миколая Коперника, а насамперед у низці богословських та єретичних поглядів. Серед звинувачень були його уявлення про Бога, природу, Христа, душу та нескінченність Всесвіту.

У 1599 році судовий процес вступив у вирішальну стадію. Бруно спочатку погоджувався на певні поступки, однак відмовився повністю зректися своїх поглядів. 20 січня 1600 року Конгрегація Святої канцелярії наказала передати його світській владі як непокірного єретика.

17 лютого 1600 року Джордано Бруно стратили на римській площі Кампо-деї-Фіорі. Його спалили живцем на вогнищі.

7 серпня 1603 року спеціальним едиктом було заборонено всі твори Джордано Бруно. Його праці були внесені до Індексу заборонених книг.

Філософські погляди Джордано Бруно

Філософія Бруно поєднувала елементи неоплатонізму, герметизму, натурфілософії, античної філософії та вчення Миколая Коперника.

Однією з найважливіших ідей Бруно було твердження про нескінченність Всесвіту. На його думку, Всесвіт не має центру та меж, а Сонце є лише однією із незліченної кількості зір. Бруно припускав існування безлічі інших світів, подібних до нашого.

Він також допускав можливість життя в інших світах. Проте його міркування про Всесвіт були насамперед філософськими, а не результатом астрономічних спостережень у сучасному науковому розумінні.

Бруно був не лише філософом, а й талановитим письменником. Він створював філософські діалоги італійською мовою, латиномовні філософські праці, поетичні твори та комедію «Свічник». Серед його найвідоміших творів — «Вечеря на Попільну середу», «Про причину, початок і єдине», «Про нескінченність, Всесвіт і світи», «Про героїчні шаленства» та «Вигнання тріумфуючого звіра».

Джордано Бруно залишився в історії як один із найяскравіших і найсуперечливіших мислителів доби Відродження. Його ідеї про нескінченний Всесвіт, безліч світів і свободу філософського пошуку справили значний вплив на подальший розвиток європейської думки.