“Навколо світу за 80 днів” скорочено. Жуль Верн

Розділ 11. Довга подорож на слоні

Фоґґ, Паспарту та Фікс сідають на потяг до Калькутти. Серед пасажирів Фоґґ впізнає знайомого — сера Френсіса Кромарті, англійського офіцера, з яким він грав у вист на пароплаві «Монголія».

Кромарті намагається завести розмову про Індію, але Фоґґ не проявляє зацікавлення. Офіцер показує на гори за вікном і розповідає, що колись залізниця не проходила через цей район, і подорожнім доводилося долати частину шляху кіньми. Фоґґ спокійно відповідає, що всі можливі затримки вже враховано в його розрахунках.

Невдовзі поїзд зупиняється у селі Холбі, де провідник оголошує, що колія далі ще не добудована. Мандрівникам доведеться самостійно подолати п’ятдесят миль до міста Аллахабад.

Фоґґ обурений: у лондонських газетах писали, що залізницю через усю Індію вже відкрито. Провідник лише знизує плечима — друкарі помилилися.

Зберігаючи спокій, Фоґґ нагадує собі, що має у запасі два дні. Біля станції він помічає чоловіка з слоном і пропонує купити тварину. Спочатку власник відмовляється, але погоджується після пропозиції Фоґґа — дві тисячі фунтів стерлінгів.

Фоґґ наймає парса-гайда, щоб той провів його, Паспарту та Кромарті через джунглі до Аллахабада. Так розпочинається одна з найнезвичайніших частин їхньої подорожі — їзда на слоні через Індію.

Розділ 12. Пригода в індійських джунглях

Філеас Фоґґ, сер Френсіс Кромарті та Паспарту продираються крізь дикий індійський ландшафт, минаючи дрібні села й порослі ліси. Фоґґ і Кромарті сидять на шиї слона, а Паспарту — на його спині, намагаючись утримати рівновагу.

Посеред шляху мандрівники бачать процесію брамінів — жерців індуїзму. Вони крокують у ритуальному ряду, співаючи гімни, і несуть платформу, прикрашену квітами та статуєю богині Калі — богині смерті та руйнування.

За платформою йде група чоловіків, які ведуть жінку в розкішному вбранні та з прикрасами. Її шкіра світла, і вона виглядає радше європейкою, ніж індійкою. Позаду несуть тіло індійського раджі — місцевого князя, озброєні люди супроводжують ходу з мечами й мушкетами.

Парс-гід пояснює, що жінка — дружина померлого раджі, і за стародавнім звичаєм її спалять живцем на поховальному вогнищі поруч із тілом чоловіка — це жертвоприношення богам.

Фоґґ, вражений жорстокістю обряду, миттєво приймає рішення. Він каже, що має у запасі дванадцять годин і мусить їх використати, щоб врятувати жінку, навіть якщо це загрожує його подорожі.

Розділ 13. Ауда

Фоґґ, Паспарту та Кромарті дізнаються, що полонянку звати Ауда. Вона — донька заможного англійського купця, який жив у Бомбеї. Після смерті батька її насильно видали заміж за старого індійського раджу.

Мандрівники вирішують діяти обережно. Вони ховаються серед дерев поблизу пагоди, чекаючи на темряву. Їхній план — прокрастися вночі до місця жертвоприношення та звільнити Ауду. Але, коли вони помічають, що всі входи охороняють п’яні, проте численні браміни, Фоґґ розуміє, що просте викрадення неможливе.

Тоді Паспарту вигадує відчайдушний план. На світанку, коли починається похоронна церемонія, він підміняє тіло раджі — лягає замість нього на вогнище, накрившись покривалом.

Коли жерці підносять смолоскипи, щоб запалити вогонь, Паспарту раптово підводиться, хапає Ауду й тікає з нею.

Натовп, приголомшений видовищем, спершу думає, що мертвий раджа воскрес, і розступається перед ним у німому жаху. Лише згодом, отямившись, жерці розуміють, що їх обдурили, й кидаються навздогін. Стріли та кулі свистять у повітрі, але Фоґґ, Кромарті, Паспарту й врятована Ауда вже мчать на слоні крізь хащі.

Завдяки сміливості та винахідливості Паспарту група тікає неушкодженою, залишаючи позаду гнівну процесію та палаюче вогнище.

Розділ 14. Філеас Фоґґ здобуває нову супутницю

Ауда, ще слабка після знеболювальних засобів, якими її приспали жерці, нарешті отямлюється й розуміє, що перебуває серед чужинців. Паспарту, сповнений гордості за своє геройство, радіє з порятунку, але сер Френсіс Кромарті застерігає: життя Ауди все ще в небезпеці, доки вона залишається в Індії — адже фанатики можуть знову спробувати її схопити.

Мандрівникам вдається вчасно дістатися залізничної станції в Аллахабаді. Фоґґ щедро розраховується з парсом-гідом, повертає йому його слона як подяку за допомогу й відданість, і вони рушають далі — потягом на Калькутту.

У дорозі Фоґґ пропонує Ауді супроводити їх до Гонконгу, аби вивезти її подалі від небезпеки. Вдячна за спасіння, Ауда приймає пропозицію. Вона розповідає, що має двоюрідного брата на ім’я Джиджі, у якого зможе знайти прихисток у Гонконгу.

У Бенаресі сер Френсіс прощається з Фоґґом і Паспарту. Філеас Фоґґ, підбиваючи підсумки, із задоволенням помічає, що, попри втрату двох днів через подорож слоном, він колись виграв ті ж два дні, вирушивши з Лондона до Бомбея швидше, ніж планував. Отже, його графік залишається бездоганним.

Розділ 15. День у суді

Щойно Фоґґ і Паспарту виходять із потяга в Калькутті, до них підходить поліцейський і наказує слідувати за ним. Їх доставляють до в’язниці, а потім — до суду.

У залі з’являються три браміни, які звинувачують Фоґґа та його слугу у святотатстві — порушенні священного місця. Фоґґ, гадаючи, що йдеться про жерців, які хотіли принести Ауду в жертву, спокійно визнає, що втрутився лише для того, щоб урятувати жінку.

Але суддя здивований: жерці пояснюють, що вони зовсім не з того храму, а прибули з Бомбея — і подають черевики Паспарту як доказ злочину. Збентежений Паспарту вигукує: «Мої черевики!», цим самим підтверджуючи свою провину.

Фоґґ розуміє, що це підлаштував детектив Фікс, який підкупив жерців, аби ті переслідували його й Паспарту, виграючи час до прибуття ордера на арешт.

Суддя оголошує вирок: згідно з англійськими законами, що суворо захищають індійські релігії, Паспарту засуджується до 15 днів арешту та штрафу 300 фунтів, а його пан — до 7 днів і штрафу 150 фунтів, оскільки господар відповідає за вчинки свого слуги.

Фоґґ без вагань пропонує сплатити заставу, щоб не втрачати дорогоцінного часу. Суддя призначає по 1 000 фунтів за кожного — і Фоґґ одразу вносить гроші.

Фікс у розпачі: тепер він бачить, що Фоґґ цінує час понад усе й готовий платити будь-які суми, аби не зупиняти подорож. За годину Фоґґ, Паспарту й Ауда вже прямують до гавані, щоб сісти на пароплав «Рангун», який вирушає до Гонконгу.

Розділ 16. Скрутне становище детектива Фікса

Пароплав «Рангун» пливе від берегів Індії до Гонконгу. Під час подорожі Паспарту й Ауда багато спілкуються. Вона дізнається історію Фоґґової мандрівки навколо світу й про парі на 20 000 фунтів, яке він уклав у Лондоні. Сам Фоґґ сидить осторонь, незворушний і мовчазний, зосереджений на маршруті та часі.

Серед пасажирів — і детектив Фікс, який ховається у своїй каюті. Він дедалі більше нервує: щойно корабель залишить Гонконг, подорож триватиме поза межами британської юрисдикції, і він більше не матиме законного права заарештувати Фоґґа.

Фікс міркує, чи не варто відкрити свою справжню особу Паспарту. Він уже переконаний, що слуга не є спільником у пограбуванні: Паспарту надто щирий, занадто довірливий і, очевидно, нічого не знає про справжні причини подорожі свого пана.

Фікс вирішує спробувати залучити Паспарту на свій бік. Він починає розмову, але цього разу Паспарту ставиться до нього з певною підозрою: питає, чому Фікс, який казав, що їде лише до Бомбея, тепер опинився на кораблі до Гонконгу.

Фікс швидко знаходить виправдання — мовляв, його робота змінилася, і він вирушає далі. Паспарту, легко задоволений відповіддю, знову переходить до веселих оповідок про їхні пригоди в Індії та про врятовану Ауду.

Фікс уважно слухає, але вирішує більше не розпитувати, щоб не викликати нових підозр. Його план тепер простий: дочекатися прибуття до Гонконгу й там діяти, доки ще не пізно.

Розділ 17. Подорож із Сінгапуру до Гонконгу

Паспарту щораз більше підозрює детектива Фікса. Його не полишає думка, що випадкові зустрічі на різних пароплавах не можуть бути збігом. Нарешті він доходить висновку: Фікс — шпигун, найнятий Реформ-клубом, який має стежити за Фоґґом і переконатися, що той не обманює у своєму парі.

Паспарту вирішує захищати свого пана, але не говорить йому про свої здогади, аби не образити — адже це натякало б, ніби Фоґґ не заслуговує на довіру.

Тим часом подорож триває. На календарі — 31 жовтня, і Фоґґ має менше ніж два місяці, щоб повернутися до Лондона. Пароплав «Рангун» прибуває до Сінгапуру, зробивши коротку зупинку. Судно прибуло на пів дня раніше графіка, і Фоґґ у гарному настрої: тепер він певен, що встигне на наступний пароплав із Гонконгу до Йокогами, Японія.

Незвично для себе, Фоґґ вирішує влаштувати невелику прогулянку: разом із Аудою бере екіпаж і милується містом. У цей час Фікс підстерігає Паспарту й заводить із ним розмову. Він натякає, що не вірить у справжність мети подорожі Фоґґа, мовляв, “об’їздити світ за 80 днів — лише прикриття”.

Паспарту спалахує гнівом і ще більше переконується, що Фікс — агент, який хоче перешкодити їхньому успіху. Фікс розуміє, що сказав забагато, й починає боятися, що Паспарту може щось запідозрити.

Розділ 18. Прибуття до Гонконгу

Коли «Рангун» прямує до Гонконгу, корабель потрапляє у сильний шторм. Хвилі й вітер затримують подорож, і судно прибуває в порт із запізненням на цілу добу.

Фоґґ, не гаючи жодної хвилини, вирушає дізнатися про наступний корабель до Йокогами. Один із капітанів повідомляє йому, що пароплав «Карнатік» мав відплисти напередодні, але через поламаний котел вихід перенесли на завтра. Це виявляється справжнім дивом для Фоґґа: він хоч і відстає від графіка на добу, однак може надолужити втрачений час пізніше.

Маючи у запасі шістнадцять годин, Фоґґ вирушає на пошуки родича Ауди — її двоюрідного брата Джиджі, який, за словами жінки, мешкає в Гонконгу. Та на місці Фоґґ дізнається, що Джиджі переїхав до Європи.

Фоґґ не бачить іншого виходу, як взяти Ауду із собою в подальшу подорож. Ауда не приховує радості — вона дедалі більше відчуває симпатію та вдячність до спокійного, шляхетного англійця й розуміє, що закохалася у нього.

Розділ 19. Як детектив Фікс загнав Паспарту у “фікс”

Коли Паспарту прямує до порту, щоб придбати квитки на пароплав«Карнатік», він знову зустрічає Фікса. Тепер це вже його не дивує: із жартом Паспарту каже, що, мабуть, Фікс теж збирається до Йокогами.

У квитковій касі вони дізнаються, що відплиття «Карнатіка» перенесено зранку на вечір цього ж дня. Паспарту, радіючи, поспішає повідомити про це панові Фоґґу. Але Фікс, намагаючись затримати його, запрошує “випити по склянці” в таверні, яка насправді є опіумним притоном.

Під час розмови Фікс хвилюється: чи не здогадався Паспарту, ким він є насправді? Паспарту каже, що знає — і Фікс полегшено видихає, не розуміючи, що Паспарту вважає його агентом Реформ-клубу, а не поліцейським.

Фікс пропонує йому допомогти затримати Фоґґа, обіцяючи поділитися грошовою винагородою. Паспарту, обурений, відмовляється, кажучи, що ніколи не зрадить пана, який ставиться до нього з честю.

Розлючений і розгублений, Фікс нарешті відкриває правду: він поліцейський, який підозрює Фоґґа в пограбуванні Банку Англії. Він просить допомоги — хоча б трохи затримати Фоґґа, поки не прийде ордер на арешт.

Паспарту категорично відмовляє, називаючи це безглуздям і запевняючи, що його пан — взірець порядності. Щоб не дати Паспарту піти, Фікс підмішує йому опіум, і той засинає просто в таверні.

Тим часом Фоґґ перебуває з Аудою й нічого не знає про зміну розкладу «Карнатіка» — і про те, що його відданий слуга зник у нетрях Гонконгу.

Розділ 20. Фікс зустрічається з Фоґґом

Фоґґ, досі не знаючи про зміну розкладу відплиття «Карнатіка», проводить час із Аудою, купуючи для неї новий гардероб, що краще пасуватиме подорожі через Америку та Європу. Їм здається дивним, що Паспарту не з’явився ані в готелі, ані в порту наступного ранку. На причалі до них підходить детектив Фікс і представляється, нібито він шукає Паспарту.
Дізнавшись, що «Карнатік» уже відплив, Фоґґ наполегливо шукає інший спосіб дістатися Японії. Він знаходить капітана судна «Танкедер» Джона Бансбі, який погоджується довезти їх лише до Шанхаю, звідки вони зможуть пересісти на пароплав до Йокогами. Фоґґ приймає пропозицію й купує квитки для себе, Ауди та навіть Фікса. Він також звертається до поліції Гонконгу та французького консульства в пошуках Паспарту, але безуспішно.