“Сліпий музикант” цитати про героїв, про їх відчуття та погляди на життя, про природу.
“Сліпий музикант” цитати
«…всяка людина має право розпоряджатися своєю долею, а ти вже людина. Раз у житті до кожної людини приходить доля й каже: вибирай! Отже, тобі варт тільки захотіти…».
Людина – одна ланка в нескінченному ланцюзі життів, яка тягнеться через нього з глибини минулого до нескінченного майбутнього.
– Знаєш, – заговорив він сумно, – мені здається іноді, що люди похилого віку мають рацію, коли кажуть, що на світі стає з роками все гірше.
«… Він став відчувати і людське горе і людську радість».
«Цей малий буде ще більше нещасніший, ніж я. Краще б йому не родитися. У мене немає ноги й руки, та є очі. У малого немає очей, згодом не буде ні рук, ні ніг, ні волі… У хлопчика тонка нервова організація. У нього поки що є шанси розвинути інші свої здібності до такої міри, щоб хоч почасти компенсувати його сліпоту. Але для того потрібне вправляння, а вправляння викликається лише конечною потребою. Дурне піклування, що усуває від нього необхідність зусиль, убиває в ньому всі шанси на повніше життя».
«Дяді Максимові здавалося, що він призваний до того, щоб розвинути притаманні хлопчикову нахили, щоб зусиллями своєї думки й свого впливу зрівноважити несправедливість сліпої долі, щоб замість себе поставити в ряди бійців за справу життя нового рекрута, на якого без його впливу ніхто не міг сподіватися».
«Боротися можна не тільки списом і шаблею. Можливо, несправедливо ображений долею підніме із часом доступну йому зброю на захист інших, обездолених життям, і тоді я недарма проживу на світі, покалічений старий солдат…».
«Природа розкинулась кругом, наче великий храм, приготовлений для свята. Але для сліпого це була тільки безмежна пітьма, яка незвично хвилювалася навкруги, ворушилася, рокотала і дзвеніла, простягаючись до нього, торкаючись до його душі звідусюди не-спізнаним ще, незвичайним враженням, від впливу яких болісно билося дитяче серце».
«Хлопчик був високий і стрункий; обличчя його було трохи бліде, риси тонкі й виразні. Чорне волосся відтіняло ще дужче білизну обличчя, а великі темні, малорухливі очі надавали йому своєрідного виразу, що відразу привертав увагу. Легка складка над бровами, звичка трохи подаватися головою вперед і вираз смутку, що часом пробігав якимись хмарами по вродливому обличчю, — це все, чим виявилася сліпота в його вигляді. Його рухи в знайомому місці були впевнені, однак було помітно, що природна жвавість пригнічена й виявляється часом досить гострими нервовими поривами»
«Якийсь дивний недитячий смуток все ж таки проступав у його характері».
«— Я помінявся б з останнім жебраком, бо він щасливіший за мене. Якби я був просто жебраком, я був би менш нещасним. … і від злиднів я страждав би менше, ніж страждаю тепер… Моє життя наповнене самою сліпотою. Ніхто не винен, але я нещасніший за всякого жебрака».
«— … для тебе існують звуки, тепло, рух… тебе оточує любов… Багато хто віддав би світло очей за те, чим ти нехтуєш, як безумець… але ти надто егоїстично носишся зі своїм горем… Якби ти міг зрозуміти, що на світі є горе в сто разів більше, ніж твоє, таке горе, проти якого твоє життя, забезпечене й оточене співчуттям, можна назвати блаженством, — тоді … У будь-якому разі, якщо тобі й було б гірше, то, може, сам ти був би кращий».
«Я хотів, щоб ти відчув чуже горе і перестав носитися зі своїм.Ти вмієш тільки кощунствувати зі своєю ситою заздрістю до чужого голоду! … »
«Так, він (Петро) прозрів… Замість сліпої й невгамовної егоїстичної муки, він носить у душі відчування життя, він почуває й людське горе, і людську радість, він прозрів і зуміє нагадати щасливим про нещасних…»
І старий солдат дедалі нижче схиляв голову. От і він зробив своє діло, і він не марно прожив на світі, йому говорили про це повні сили владні звуки, що стояли в залі, панували над юрбою».
Цитати з твору “Сліпий мущикант” Ви можете додати через форму коментарів, щоб допомогти одноліткам.
а можна Цитати з 3,4 Розділу?будь ласка