Іван Франко вибрав образ сойки та назвав новелу «Сойчине крило» далеко не випадково. Цей образ є наскрізним символом (лейтмотивом), який тримає на собі всю психологічну та сюжетну структуру твору.
“Сойчине крило” образ сойки
Марія сама жартівливо називала себе Сойкою та асоціювала власну поведінку з цим птахом. У природі сойка — пташка дуже яскрава, галаслива, непосидюча, грайлива, але водночас вона вміє переймати чужі голоси, тобто «грати ролі».
Такою є і Марія: на початку вона безтурботна, дика, любить епатувати, грає почуттями Хоми та кокетує. Проте, потрапивши в тенета злочинців та життєвих злигоднів, вона, як і спіймана чи поранена пташка, втрачає свою волю, але відчайдушно намагається вижити, пристосовуючись до жахливих обставин.
Вчинок Марії, коли вона через ревнощі застрелила сойку, яка спостерігала за ними з дерева, став символічним пророцтвом. Вже під час обіду, коли закохані їли засмаженого птаха, дівчина інтуїтивно відчула, що «та сойка — то їхня розлучниця», і що їм не бути разом. Вбивство пташки уособлює те, як Марія своїми ж руками знищила їхнє з Хомою тихе, гармонійне щастя, втікши з Генрисем.
Коли Марія тікала, вона розділила крила вбитої сойки: одне залишила собі, а інше через роки надіслала Хомі в листі.
Для Хоми (Массіно) це відрізане крило стає поштовхом, що пробуджує його від зачерствіння й егоїстичного «самозакоханого життя». Воно повертає його до реальності, змушує страждати та плакати.
Символічно сойчине крило — це половинка розбитого кохання. Птах з одним крилом не може летіти. Так само Марія та Хома, відірвані одне від одного, не здатні на повноцінне щасливе життя. Крило в конверті — це також уособлення пораненої, знівеченої душі самої героїні, яка пройшла через справжнє пекло.
Чому твір “Сойчине крило” так називається?
Назва «Сойчине крило» — це метафора понівеченої людської долі, втрачених надій та неперервного зв’язку між закоханими. Називаючи так твір, Франко акцентує увагу глядача не на зовнішніх подіях (пригодах Марії в Сибіру чи Порт-Артурі), а на внутрішньому світі героїв. Крило сойки є тим матеріальним містком, який з’єднує минуле та теперішнє, егоїзм та здатність знову прощати й любити.
Іван Франко “Сойчине крило” (аудіокнига)
“Сойчине крило” розповідь про сойку
Образ сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.
Сойка – птах родини воронових. Довжина тіла близько 34 сантиметрів, вага 146-196 г.
Сойка має здатність переймати звуки інших птахів, тобто має хороші імітаторські здібності. Пташка належить до найбільш обдарованих пересмішників. Їй підвладні не тільки всі звуки живої природи, а й нескінченна різноманітність механічних звуків. Іноді можна почути спільний спів сойок. Кожна з них навперебій спочатку видає мінорну свистячу трель, після якої йдуть тихий клекіт, глухий передзвін. До квітня подібні концерти закінчуються, після чого спів сойки можна тільки іноді почути на гніздовій ділянці. У всіх випадках спів сойки – явище вкрай короткочасне і нерегулярне. Воно припиняється, щойно пташка зів’є гніздо.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
