Аналіз твору “Цар Едіп”
Автор – Софокл
Рік написання – близько 429 року до н.е.
Жанр – трагедія
Тема – розповідь про трагічну долю царя Фів Едіпа, сина Лая й Іокасти, який у спробі уникнути пророцтва здійснив його, ненавмисно вбивши свого батька і одружившись з матір’ю, а свої дні закінчив сліпим жебраком і вигнанцем.
У своїй п’єсі Софокл повною мірою розкриває проблему долі, долі та усвідомленого людського вибору. Автор упевнений, що за будь-яких обставин людина повинна сама відповідати за всі скоєні вчинки.
Основною проблемою трагедії є проблема долі та свободи людського вибору. Жителів давньої Греції дуже турбувала тема долі, оскільки вони вважали, що свободи у них немає, вони є іграшками в руках богів, їхня доля визначена.
Також у п’єсі порушено соціально-політичні проблеми. Відмінність Едіпа від його батька Лая в тому, що він – справедливий правитель, який, не замислюючись, приносить у жертву свою любов, дім і себе заради щастя громадян. Наслідки від бездумного та жорстокого правління Лая його синові вдалося перебороти лише ціною власної жертви. Такою є ціна рівноваги.
Головні герої
- Едіп – цар Фів, мудрий і справедливий правитель. Він довго і щасливо правив містом, однак раптом на Фіви боги наслали численні лиха.
- Йокаста – дружина і мати Едіпа, сильна духом, мудра жінка, яка пережила чимало негараздів. Вдова Лая, з якою Едіп одружився після вбивства Лая невідомим
- Креонт – брат Іокасти, дружини Едіпа. Шляхетний чоловік, який найбільше цінує дружбу та честь.
- Тиресій – сліпий старий віщун, який знає правду про минуле Едіпа, однак не бажає її розповідати.
- Жрець — очільник процесії жителів Фів, які прийшли прохати Едіпа про допомогу.
- Вісник – гонець із Корінфа, який розкрив таємницю народження Едіпа.
- Пастух – слуга царя Лая, якому було доручено умертвити немовля, але він врятував Едіпа від смерті
“Цар Едіп” скорочено
Події трагедії відбувається в античні часи у Фівах.
Пролог
Оповідь починається з діалогу царя Едіпа і жерця. Останній повідомляє, що народ Фів потерпає від численних лих (гине врожай, чахне худоба, помирають ненароджені немовлята в утробах матерів). Люди не сумніваються, що тільки Едіп зможе врятувати їхнє місто від страшного лиха, і благають його про захист.
Цар розповідає як послав Креонта до Дельфійського оракула, щоб той дізнався у бога Аполлона про причину епідемії. Однак Креонт забарився і Едіпом оволодівають тривожні думки.
Повертається Креонт і розповідає про те, що йому повідав оракул: : Фіви очистяться від лих, коли буде знайдено і покарано вбивцю колишнього царя Лая, котрий лишився невідомим.
Дізнавшись про це, Едіп приймає рішення розшукати вбивцю, обіцяючи помститися за Лая.
Едіп скликає всіх громадян і виголошує промову. Він пояснює їм, хто «винуватець скверни, що вразила місто», і закликає видати вбивцю або самому йому зізнатися. Перед своїм народом цар дає клятву, що неодмінно знайде і суворо покарає вбивцю Лая.
Але як дізнатися, де ховається злочинець? Едіп звертається за допомогою до старого віщуна Тиресія. Сліпий віщун відмовляється допомагати Едіпу і не каже хто ж є винуватцем лих у місті. Розгніваний Едіп свариться з Тіресієм, підозрюючи його самого у злочині. Віщун врешті натякає, що сам Едіп накликав на Фіви нещастя, а вбивця Лая зовсім близько. Тиресій, не витримавши образи, кидає цареві в обличчя: «Країни безбожний осквернитель – ти!».
Почувши ці слова, Едіп погрожує покарати зухвалого насмішника, але, заспокоївшись, намагається дізнатися у віщуна, що він має на увазі, адже цар прямого відношення до вбивства свого попередника не має. Тиресій дає зрозуміти, що проблема прихована у походженні Едіпа, але замовчує подробиці.
Едіп впевнений, що злочинцем є Креонт, і він має намір вбити його або вигнати з Фів. Після вбивства Лая за законом він мав зайняти його престол, однак це зробив Едіп, який вирішив загадку Сфінкса і звільнив місто від чудовиська. Чи можливо, що Креонт затаїв образу свого суперника і зробив Тиресія знаряддям своїх дій?
Дізнавшись про те, що Едіп підозрює його в злочині, Креонт пояснює, що ніколи не прагнув стати царем. Однак Едіп не вірить йому і збирається покарати зрадника.
У їхню суперечку втручається дружина Едіпа та рідна сестра Креонта – цариця Іокаста. Дізнавшись причину конфлікту між чоловіком і братом, вона намагається заспокоїти Едіпа і закликає не вірити пророцтвам. Йокаста, розповідає, що в молодості сама стала жертвою пророцтва, згідно з яким її чоловік Лай мав загинути від руки їхнього первістка. Цар наказав проколоти ноги їх новонародженому синові і залишити його на високій скелі, а сам загинув «від розбійників невідомих».
Проте розповідь Іокасти замість заспокоєння ще більше турбує Едіпа. Він згадує свої юні роки, коли від оракула він дізнався, що долею йому судилося «з матір’ю зійтись», народити дітей та «стати батька рідного вбивцею». У страху залишив Едіп батьків і вирушив мандрувати світом. Едіп вирушив до Фів, де на нього ледь не наїхала колісниця, вершники якої почали ображати і бити хлопця. У бійці, що зав’язалася в колісниці, Едіп вбив старого і трьох із чотирьох його супутників.
Згадавши цю історію, Едіп розуміє, що вбитий ним старий, за описом був дуже схожий на царя Лая. І якщо вбитий ним чоловік справді був царем Фів, то Едіп змушений негайно залишити місто.
Зруйнувати сумніви царя може лише старий раб, який під час нападу «врятувався і втік».
До царя прибуває гонець з Коринфа і сповіщає, що Поліб мертвий. Едіп радіє з того, що пророцтво оракула не збулося і його справжній батько помер своєю смертю. Вісник з Корінфу і повідомляє про те, що коринтяни хочуть бачити своїм царем Едіпа. Проте той боїться зійти на престол, бо добре пам’ятає пророкування оракула (що він має одружитися зі своєю матір’ю).
Вісник намагається зрозуміти причини сумнівів Едіпа і, коли дізнається про пророцтво, поспішає порадувати царя. З’ясовується, що царське подружжя з Корінфу багато років тому усиновило немовля, яке на високій скелі знайшов пастух. У того хлопчика були проколоті ноги.
Почувши це, Йокаста намагається зупинити Едіпа від подальшого розслідування. Жінка готова до кінця днів нести тяжкий тягар страшної таємниці, проте цар неодмінно хоче дізнатися про всі подробиці свого народження.
Едіп викликає старого пастуха, якому свого часу цар Лай доручив умертвити свого сина. Пастух боїться сказати правду повелителю. Все ж наляканий пастух зізнається, що батьком Едіпа є Лай. Батьки Едіпа, злякавшись пророкування про те, що їхній син уб’є власного батька і одружиться зі своєю матір’ю, вирішили вбити дитину, лишивши немовля на поживу диким звірам. Але завдяки жалості виконавця злочину, пастуха, хлопчика було передано гінцеві з Коринфа й усиновлено коринфським царем Полібом. Едіп знав, що його всиновили, але вважав, що він був низького походження.
Усвідомивши, що вбитий ним на колісниці був Лай — його батько, а Йокаста — матір, Едіп розуміє, що пророцтво збулося, попри спроби його уникнути. Йокаста, не витримавши ганьби, божеволіє і вбиває себе, повісившись. Едіп виколює собі очі, вважаючи себе негідним навіть смерті, та в розпачі тікає з міста.
Креонт залишається в Фівах та піклується про дітей Едіпа.
