Цікаві факти про Івана Котляревського

Іван Котляревський — це значно більше, ніж просто «батько української літератури» та автор, якого ми всі вчили в школі. Його життя було сповнене пригод, таємниць, парадоксів і вчинків, які навіть сьогодні викликають подив. Цікаві факти з біографії Котляревського розкажуть багато нового про відомого українського письменника.

Іван Котляревський цікаві факти

Народився він в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Початкову освіту отримував у дяка.

Замолоду вчителював на Полтавщині по панських маєтках і був закоханий в одну свою ученицю, Марію. Батько її до Котляревського ставився добре, але Марія вже була обіцяна іншому. Учителеві на це натякнули. Він негайно покинув і той маєток, і цивільне життя, й пішов в армію. Став кадетом Сіверського карабінерського полку. Після цього він не одружився.

Брав участь у військових походах. Під час служби в армії Котляревський воював у російсько-турецькій війні 1806–1812 років. За хоробрість під час облоги фортеці Ізмаїл та виконання важливих дипломатичних доручень був нагороджений.

Збирав український фольклор. Письменник захоплювався народною творчістю: записував пісні, прислів’я, приказки, жарти та цікаві слова. Саме тому його твори так яскраво передають живу народну мову.

Поема «Енеїда» стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.

Наприкінці XVIII століття в Російській імперії панувала думка, що українська мова — це лише провінційне наріччя, приречене на зникнення. Котляревський самотужки довів зворотне, створивши шедевр живою, соковитою, народною мовою.

Для написання «Енеїди» автор використовував неймовірне багатство народної мови. До перших частин він сам уклав українсько-російський словник на понад 1000 слів, де вперше зафіксував такі слова, як «завзятий», «ласкавий», «проворний».

Писав «Енеїду» майже все життя
Перші три частини поеми були створені ще наприкінці XVIII століття, але над завершенням твору автор працював понад 25 років.

Перше видання з’явилося без його дозволу
У 1798 році «Енеїду» надрукували в Санкт-Петербурзі без відома автора. Котляревський дізнався про це вже після виходу книги.

Попри те, що твір був написаний «мужицькою» мовою, він мав шалений успіх серед аристократії. Свій примірник «Енеїди» з автографом автора мав навіть імператор Олександр І.

Віддав 25 років службі на посаді наглядача (директора) дому виховання дітей бідних дворян у Полтаві. За це, власне, й одержав від царя чин майора. Він ставився до сиріт як до рідних. Котляревський ніколи не застосовував тілесних покарань, що на той час було революційним гуманізмом.

• Ставши директором Полтавського театру, Котляревський зрозумів, що ставити нічого — репертуар складався з німецьких та французьких п’єс. Тоді він за кілька місяців написав «Наталку Полтавку» та «Москаля-чарівника», започаткувавши нову еру української драматургії.

• Котляревський часто сам працював над постановками, добирав акторів, допомагав із декораціями та репетиціями.

• Викупив актора з кріпацтва: Котляревський першим розгледів геній Михайла Щепкіна, який тоді був кріпаком і грав у його театрі. Письменник організував збір коштів, залучив місцевих меценатів і викупив майбутню зірку імператорських театрів з рабства.

Літературну славу не ставив вище офіцерських заслуг. Хоча його “Енеїда” мала великий резонанс у всій Російській імперії. Котляревського друкували в тодішніх престижних журналах поруч із Пушкіним. Утім, видати “Енеїду” так і не зміг: просив 2000 крб., а московські видавці не давали й половини. Відставний майор Котляревський мав пенсію 500 крб. на рік.”Енеїді” присвятив понад чверть століття.

Попри шляхетне походження (його дід був дияконом, а батько канцеляристом, який вислужив дворянство), Котляревський жив дуже скромно, майже бідно. Головним його багатством була величезна бібліотека.

Сучасники згадували, що Котляревський міг розсмішити будь-яку компанію, не повівши навіть бровою. Він знав напам’ять безліч народних пісень, жартів і приказок та міг годинами їх переповідати.

На його могилі в Полтаві на першому пам’ятнику було написано: “Майор Котляревский, сочинитель малороссийской “Энеиды“. Через 100 літ памʼятник оновили і згадка про військовий чин зникла.

Прямих нащадків він не залишив, бо не мав сімʼї. Весь свій невеликий статок (будинок, золото та шість кріпаків, яких він перед смертю відпустив на волю) Котляревський заповів своїй економці — вдові Матроні Веклевичевій.  Кажуть, у них був таємний роман. Так це чи ні — ніхто вже не дізнається.

Тарас Шевченко неймовірно поважав Котляревського. Дізнавшись про його смерть, молодий Кобзар написав знаменитий вірш «На вічну пам’ять Котляревському», де назвав його «соловейком» і пророкував йому вічну славу: «Будешь, батьку, панувати, поки живуть люди».

Якщо ви знаєте цікаві факти з життя Котляревського лишайте їх в коментарях.