Вірш «Українське альфреско» Ліна Костенко читати текст онлайн та слухати аудіо.
«Українське альфреско» слухати аудіо
Ліна Костенко «Українське альфреско» читати
Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба — це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.
Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…
Аналіз вірша «Українське альфреско» допоможе у підготовці до уроку.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
