Ігор Калинець «Вертеп маленького хлопчика» читати текст онлайн.
«Вертеп маленького хлопчика» читати онлайн
Маленький Хлопчик дуже хотів ходити з Вертепом. Особливо цього року, бо минулого він іще зі своїми приятелями колядував — колядка була звичайна, всім відома, “Бог ся рождає”: мелодія простенька, ніби для дітей, але зі словами не все так просто. Напевно колядка була дуже давньою, бо й слова деякі смішні, старовинні — і діти ще й часто перекручували від нерозуміння.
Замість “а віл стоїть трясеться” співали “а він…” Хто він? Бо ж далі йшло “осел смутно пасеться”. Найдивнішими у колядці були слова, ніби вкорочені: замість “Його” було То” — “хто ж Го може знати”. А в молитовничку оце “Го” було навіть з великої літери. Бабуся пояснила, що коли йдеться про Бога, то і слова, які заміняють цю назву (займенники, казала на них Бабуся), треба писати з великої літери. Те саме “Му” — “йому”: “Ісус Му ім’я”. Також неправильно співали “Пастирії клячуть, проти Бога бачать”. А треба було: “Пастирії клячуть, в плоті Бога бачуть”. В плоті — це не на плоті, що огорожа на селі, а в “тілі”, тобто видимого Його бачать. Маленький Хлопчик співав правильно, бо йому пояснив старший сусідський хлопець, який уже ходив із Вертепом. Ось ця колядка, яку Маленький Хлопчик записав собі у зошит побіч інших, але про які не будемо зараз згадувати:
БОГ СЯ РОЖДАЄ
Бог ся рождає, хто ж Го може знати!
Ісус Му ім’я, Марія Му Мати!
Тут Ангели чудяться…
Тут Ангели чудяться…
Рожденного бояться,
А віл стоїть трясеться,
Осел смутно пасеться,
Пастирії клячуть,
В плоті Бога бачуть
Тут же, тут же, тут же, тут же, тут!
Марія Му Мати прекрасно співає,
А хор ангельський Їй допомагає.
Тут Ангели чудяться…
Тут Ангели чудяться…
Йосиф старенький колише Дитятко:
“Люляй же, люляй, мале отрочатко!”
Тут Ангели чудяться…
Тут Ангели чудяться…
Три славні Царі до Христа приходять,
Ладан і миро й золото приносять.
Тут Ангели чудяться…
Тут Ангели чудяться…
І пастирі к Ньому там прибігають,
Господа свого в Ньому вітають.
Тут Ангели чудяться…
Тут Ангели чудяться…
І ми днесь, браття, к Ньому прибігаймо,
Богу рожденному славу-честь віддаймо.
Тут Ангели чудяться…
Тут Ангели чудяться…
Маленькому Хлопчикові подобалося слово “отрочатко” — це так по-церковному називався хлопчик-дитятко, тобто маленький Ісусик. І слово “днесь”, що означає “сьогодні”, він також уже знав. Саме з таким словом Бабуся навчила молитви “Отче наш”, хоч у церкві на Службі Божій хор співав “сьогодні” — і це не було так гарно і цікаво, як із словом “днесь”. Та й замість хліба “насущного” співали “щоденного” — то й зовсім не цікаво!
Коли Маленький Хлопчик співав про Марію, то спазми душили йому горло — і спів на якусь мить переривався.
Інколи скочувалася тепла слізка — і її треба було непомітно від колядників обтерти рукавичкою. Бо так само, Марією, називалася Мамуся Маленького Хлопчика, яка тепер дуже далеко від нього — десь аж у Португалії, у Лісабоні, працює служницею у старої пані. Вже два роки. Маленький Хлопчик дуже добре пам’ятає Мамусю, часто згадує, як вона нахилялася до свого Хлопчика, мов свята Марія до Ісусика — і золотими своїми кучериками лоскотала йому вушко: “Спи, Хлопчику, вранці треба до садочку”. І вуста її такі приємні, теплі і м’які, доторкалися до щічки. Виповнений ніжністю, він тут же засинав.
Кінець ознайомчого фрагменту
“Вертеп маленького хлопчика” аудіокнига скорочено
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
