Іван Багряний біографія коротко

Іван Багряний біографія скорочено українського поета, прозаїка, публіциста, політичного діяча викладена в цій статті.

Іван Багряний біографія коротко

Іван Багряний (справжнє ім’я: Лозов’ягін Іван Павлович) народився 2 жовтня 1906р. в м. Охтирці на Полтавщині у родині сільського робітника-муляра.

Навчався у вищій початковій школі, вірші почав писати ще у 2 класі. Навчаючись у школі, був редактором шкільного журналу надія.

З 1920р. навчався у ремісничій профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну.

У 1924р. вступив до Охтирської філії організації «Плуг».

У 1925р. під псевдонімом Полярний надрукував свою першу книжку оповідань «Чорні силуети».

У 1926р. вступив до Київського художнього інституту, який не закінчив через матеріальну скруту.

Тоді під псевдонімом Багряний друкував поезії й оповідання в журналах «Глобус», «Життя й революція», «Червоний шлях» та «Плужанин».

Його прийняли до організації МАРС.

У 1929р. з’явилася збірка поезій «До меж заказаних»

У 1930р. з’являється історичний роман у віршах «Скелька»

16 квітня 1932р. заарештовано за контрреволюційну і націоналістичну діяльність, рік тримали під слідством, потім засудили на 5 років заслання і вивезли на Далекий Схід. У 1937 тікає на Україну. dovidka.biz.ua

1938 року повторно арештований та відсидів у Харківській в’язниці УДБ-НКВС на Холодній горі 2 роки і 7 місяців. Про це написав у романі «Сад Гетсиманський»

1940 р. з відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці, працював декоратором у місце­вому театрі, редагував газету «Голос Охтирщини», після початку війни потрапив до народного ополчення, працював в ОУН.

Згідно з німецьким курсом щодо української національної інтелігенції в 1942 р. мав бути розстріляний, але випадково вря­тувався.

1944 р. І. Багряний розійшовся в поглядах з керівництвом УПА й сам, без родини, емігрував до Словаччини, а згодом до Німеччини, залишивши дружину з дітьми вдома. Публікуються романи «Люба», «Тигролови»

У 1945р. засновує газету «Українські вісті», бере участь у створенні організації МУР (Мистецький український рух), засновує ОДУМ (Об’єднання демократичної української молоді).

У 1946р. кількома мовами за кордоном надруковано його памфлет «Чому я не хочу вертати на «родіну»?»

Знайшов порятунок душі у новій родині, де народилися син Нестор і донька Роксолана.

1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.

Помер на 57-му році життя 25 серпня 1963р. Похований у місті Новий Ульм

Твори:

—         1925р. збірка оповідань «Чорні силуети»

—         1929р. збірка поезії «До меж заказаних»

—         1930р. історичний роман у віршах «Скелька»

—         1944, 1946р. роман «Тигролови»

—         1950р. роман «Сад Гетсиманський»

—         1953р. роман «Огнене коло»

—         1957р. роман «Буйний вітер»

—         1965р. роман «Людина біжить над прірвою»

—         п’єси «Генерал», «Морітурі», «Розгром»

—         1946р. збірка «Золотий бумеранг»

—         1956р. поема «Антон Біда – герой труда»

Також для підготовки до занять ви можете використати хронологічну таблицю Багряного

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *