“Чарівна крамниця” скорочено Веллс

“Чарівна крамниця” скорочено читати казкову повість Герберта Веллса (Уеллса) Ви можете, щоб згадати сюжет твору.

“Чарівна крамниця” стислий переказ

Оповідач говорить, що не звертав особливої уваги на ту чарівну крамницю, доки його маленькмй син Джіп одного дня не взяв його за палець і не підвів до неї. Він показував на вітрину і говорив, які іграшки хотів би мати. Але він нічого не просив і ні про що не благав, бо був добре вихований. Батько (оповідач) сказав, що до Джіпового Дня народження лишилось менше ста днів і вони зайшли у крамницю.

Крамниця була не проста, а чарівна. Джіп не побіг одразу до прилавка, як це було зазвичай, спочатку він розглядав іграшки. За прилавком стояв дивний чоловік – в нього одне вухо було більше другого, а підборіддя було схоже на носак черевика. Батько запитав у нього які цікавинки можна купити синові. Продавець показав скляні кульки, які діставав то з голови, то з ліктя, а то і з кишені Джіпа. Хлопчик був зачарований цим фокусом.

Продавець похвалив Джіпа, назвавши його славним хлопцем і додав, що тільки славні діти можуть зайти в цю крамницю – і справді тут же до крамниці намагався зайти якийсь хлопчик, але не зміг цього зробити бо двері були зачинені! Продавець подав усі ті іграшки, про які мріяв Джіп. Довідник цікавих фактів та корисних знань. Хлопчик був дуже задоволений і батько це помітив.

Та раптом він помітив, що в нього під капелюхом щось ворушиться – то був голуб! Справжній голуб! Продавець узяв у чоловіка капелюха і почав витрушувати звідти різні речі: двоє чи троє яєць, мармурову кульку, годинник, зіжмаканий папір.. Продавець говорив, що це насправді не дивно, бо люди зазвичай рідко витрушують свої капелюхи. Поки він говорив купа зіжмаканого паперу росла і росла, поки не закрила собою продавця. Раптово він замовк.

Батько з сином побачили, що продавець зник. Вони пройшли за прилавок і знайшли там лише капелюха і кролика. Джіп показав батькові на двері, яких до того там не було, і вони увійшли туди. Там виявився ще один продавець, він тут же запросив батька з сином на виставку. Чоловік не хотів погоджуватись, але хлопчик радо пішов з продавцем. Він показував безліч найрізноманітніших іграшок і маленький Джіп був у великому захопленні. Раптом батько почув, що Джіп пропонує йому погратись в піжмурки і побачив, що хлопчика ховає у барабан продавець. Один рух – і хлопчик зник.

Батько почав вимагати припинити ці жарти на що продавець відповів, що це всього лиш справжні чари. Він увійшов в двері і батько пішов за ним, але опинився у непроглядній темряві! Та раптом – бах – і він зіткнувся з чоловіком на Ріджент-стрит. Поряд стояв Джіп. Крамниці ніде не було видно. В руках у Джіпа було 4 пакунки. В трьох із них виявились солдатики, а в одному справжнє біле кошеня.

Джіп був дуже задоволений. На цьому батько заспокоївся.
З того часу пройшло півроку. Відтоді батько не бачив ніякої чарівної крамниці на Ріджент-стрит.

Автор: cup_of_flowers

“Чарівна крамниця” скорочено

Оповідач говорить, що не звертав особливої уваги на ту чарівну крамницю, доки його маленькмй син Джіп одного дня не взяв його за палець і не підвів до неї. Крамничка була на Ріджент-стрит,  у її вітрині були чарівні кульки, чудодійні ковпаки, ляльки для черевомовців, кошики з приладдям для фокусників, колоди карт та інші незвичайні речі.  Малий Джіп показував на вітрину і говорив, що добре було б мати  іграшки, такі як: “Яйце є – яйця нема”, “Ляльку, що плаче, як жива”, “Купи й дивуй друзів”, “Монета є – монети нема!”. Але хлопчик нічого не просив купити і ні про що не благав, бо був добре вихований. Він просто тяг батька зовсім несвідомо за палець до дверей. Батько  сказав, що до Джіпового Дня народження лишилось менше ста днів і вони зайшли до чарівної крамниці.

Хвилину чи дві в крамниці нікого не було, і батько з сином все розглядали. На підлозі стояли чарівні дзеркала: одне звужувало й видовжувало відображення, інше робило відображення низеньким й товстим. Поки Джіп з батьком сміялися, дивлячись у дзеркала, з’явився  дивний чоловік – в нього одне вухо було більше другого, а підборіддя було схоже на носак черевика. Батько запитав у нього, які цікавинки можна купити синові. Продавець почухав потилицю, і дістав у себе з голови скляну кульку, яку простягнув Джіпові. Та коли Джіп хотів взяти кульку, на долоні чоловіка її не виявилося. Продавець попросив хлопця поглянути в свою кишеню. І справді кулька була у Джіпа в кишені! Продавець піймав іще одну кульку в себе на лікті і сказав, що кульки безкоштовні. Хлопчик згріб усі 4 кульки, він був зачарований цим фокусом.

Продавець пояснив, що таким чином дістає маленькі речі, а більші – з капелюха, бо на світі немає жодного складу справжніх чарівних товарів!

Продавець похвалив Джіпа, назвавши його славним хлопцем і додав, що тільки славні діти можуть зайти в цю крамницю – і справді тут же до крамниці намагався зайти якийсь хлопчик, але не зміг цього зробити бо двері були зачинені! Адже він був примхливим і їв тільки ласощі.

Продавець подав усі ті іграшки, про які мріяв Джіп. Довідник цікавих фактів та корисних знань. Хлопчик був дуже задоволений і батько це помітив.

Продавець почав діставати усі ті іграшки, про які мріяв Джіп. Іграшку “Купи й дивуй друзів” чудернацький чоловік дістав у Джіпа з кишені. З порожнього капелюха продавець дістав папір, з рота – шворку, і загорнув подарунок. “Яйце є – яйця нема” незнайомець витягнув з кишені батькового пальта й загорнув разом із “Лялькою, що плаче, як жива”. Джіп тримав всі подарунки і міцно притискав їх до себе.

Раптом під капелюхом батька заворушилося – то був голуб! Справжній голуб! Продавець узяв у чоловіка капелюха і почав витрушувати звідти різні речі: двоє чи троє яєць, мармурову кульку, годинник, зіжмаканий папір. Продавець говорив, що це насправді не дивно, бо люди зазвичай рідко витрушують свої капелюхи. Поки він говорив купа зіжмаканого паперу росла і росла, поки не закрила собою продавця. Раптово він замовк. Папір перестав шурхотіти, зробилося зовсім тихо.

Батько хлопчика запитав, скільки потрібно за все заплатити. Із-за купи паперу було чути якесь сопіння. Коли батько з сином  обійшли прилавок, то побачили, що продавець зник. За прилавком вони знайшли лише капелюха і кролика. Джіп показав батькові на двері, яких до того там не було, і вони увійшли туди. Там виявився ще один продавець, він тут же запросив батька з сином на виставку. Чоловік не хотів погоджуватись, але хлопчик радо пішов з продавцем. Незнайомець показував безліч найрізноманітніших іграшок і маленький Джіп був у великому захопленні.

Батько побачив, що продавець тримає за хвіст невеличке червоне чортеня, а воно смикається, звивається і все хоче вкусити його за руку. Ще мить — і продавець байдуже жбурнув його під прилавок. Чортеня було гумове, але виглядало як живе…Батько був радий, що малий не бачив того чортеняти.

Продавець розповідав хлопчику про чарівний іграшковий меч та щит, про чоботи-скороходи та шапку-невидимку… Продавець не звертав уваги на батька. А Джіп ухопився за палець продавця, як звичайно хапався за батьків.

Виставка займала довгу, безладно забудовану галерею з колонами, арками, дзеркалами та портьєрами. Їх було так багато, що скоро батько вже не розумів, де були двері, через які вони сюди потрапили.

Незвичайний продавець показав Джіпові поїзди, що рухалися за командою – без пари й пружини; чарівних олов’яних солдатиків, що оживали, коли їх коробку відкривали. Таку коробку продавець завакував для хлопчика, і на ній стояла повна адреса й ім’я Джіпа! Батько був ошелешений, а продавець посміхнувшись сказав, що це чари.

Після цього продавець почав показувати Джіпові фокуси, він пояснював як влаштовані іграшки.

Увагу батька привернув один із доглядачів, який прихилившись до стовпа виробляв з своїм обличчям щось неймовірне – спершу ніс у нього був коротенький і сплющений, потім на очах витягся, як підзорна труба, а тоді почав робитися все тоншим і тоншим, поки не став схожим на довгий червоний батіг. Чоловік ще розмахував тим носом…  Це був ніби страшний сон…. Батька втішило те, що Джіп нічого цього не бачив.

Ця крамниця викликала в батька підозру й побоювання.  Раптом батько почув, що Джіп пропонує йому погратись в піжмурки і побачив, що хлопчика ховає у барабан продавець. Один рух – і хлопчик зник.

Батько почав вимагати припинити ці жарти на що продавець відповів, що це всього лиш справжні чари. Він увійшов в двері і батько пішов за ним, але опинився у непроглядній темряві! Та раптом – бах – і він зіткнувся з якимсь порядним на вигляд робітником на Ріджент-стрит. А за кілька кроків від нього стояв трохи розгублений Джіп.

Батько не знав, що й думати. Чарівної крамниці ніде не було видно. В руках у Джіпа було 4 пакунки.

Батько з сином сіли у кеб і поїхали. Коли батько  знайшов  в кишені скляну кульку, то обурено викинув її на бруківку. Джіп нічого не сказав. Якийсь час вони мовчали. Нарешті Джіп промовив: “Оце була крамниця, тату!”. Джіп не був наляканий, не був розгублений; його просто страшенно тішило те, як минув день, до того ж на колінах він тримав чотири пакунки.

Джіп був дуже задоволений.

З того часу пройшло півроку. Відтоді батько не бачив ніякої чарівної крамниці на Ріджент-стрит. Та коли син розповів, що знає чарівне слово, яке оживляє солдатиків, то батько не раз пробував, коли Джіп грався з солдатиками, непомітно увійти до нього в кімнату. Але нічого чарівного та дивного він так і не помітив…

Батько кілька разів проходив туди й назад по Ріджент-стрит, щоб оплатити іграшки, отримані в чарівній крамниці. Але більше того магазинчику він не бачив. Тому вирішив, що продавець, який знав адресу Джіпа, може надіслати рахунок, який можна було б оплатити.

Автор – Гнатюк Юлія

“Чарівна крамниця” скорочено аудіокнига