«Два кольори» Павличко аналіз вірша – тема, ідея, головна думка, художні засоби, віршовий розмір.
«Два кольори» аналіз (паспорт)
Автор – Дмитро Павличко
Рік написання – 29 лютого 1964 року
Рід літератури: лірика
Вид лірики: особиста (інтимна).
Жанр твору: ліричний вірш.
Тема твору «Два кольори» – це роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче, це вияв любові до рідної матері, яка своїми руками вишила синові сорочку червоними і чорними нитками, що стала ліричному герою й оберегом на все життя, і нагадуванням про рану домівку.
Ідея «Два кольори»– заклик не забувати про своє коріння, про батьків, про те, що є основою життя.
Провідний мотив вірша “Два кольори” – мотив дороги.
Композиція твору. Вірш «Два кольори» написаний у формі монологу сина. У якому він висловлює свою любов до матері й подяку за її любов і турботу.
Римування – перехресне: навесні — мані, шляхами — нитками.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб із пірихієм.
Образи твору «Два кольори». Головний образ твору — ліричний герой, який за ментальністю, за вихованням українець. Адже, коли «малим збирався навесні піти у шлях незнаними шляхами», у подарунок від матері отримав сорочку, вишиту «червоними і чорними нитками», — традиційний символ побажання доброї долі. Сорочка, щасливі і сумні дороги, мамина любов допомагають повніше розкрити характер ліричного героя.
Д. Павличко в поезії „Два кольори” лаконічно відтворює життєвий шлях ліричного героя. Сорочка для героя — це пам’ять про матір як заповіт вірності рідній землі.
Вишита сорочка є оберегом для сина у вірші.
«Два кольори» художні засоби
- епітети: «незнані шляхи», «червоними і чорними нитками», «щасливі і сумні дороги», «старого полотна», «вишите життя»;
- метафори: «водило в безвісти життя», переплелись… мої дороги, «війнула в очі сивина»;
- порівняння: «переплелись, як мамине шиття, мої … дороги».
- антитеза: «сумні і радісні дороги».
- уособлення: «мене водило в безвісті життя», «війнула в очі сивина», «переплелись …дороги».
- символи: «червоне — то любов, чорне — то журба», вишита сорочка — символ материнської любові, дорога — символ життєвого шляху;
- повтори (рефрени) «два кольори мої, два кольори», “червоне — то любов, а чорне — то журба” утверджує читача у думці, що все життя — то і є поєднання двох його кольорів: червоного — символу любові та чорного — символу журби. Займенником «мої» автор указує, що приймає і розуміє цей закон життя.
Про це свідчить третя строфа: «Мені війнула в очі сивина…» І виявляється, шо оцей самий «горточок старого полотна» і є те головне, шо зрозумів про життя ліричний герой: материнська вишиванка поєднала у собі всі радощі і болі та зберегла тепло любові.
Усе життя людину супроводжують два кольори: червоний символізує любов, а чорний — журбу. Такими самими кольорами вишивали рушники, сорочки українські жінки. Вишиту цими кольорами сорочку й рушник усе життя Павличко зберігав як найдорожчу святиню, бо їх вишила мати й дала синочку, щоб вони оберігали його від усякого лиха.
Вірш “Два кольори” споріднений з іншою поезією А.Малишка “Пісня про рушник”.
Жанр: ліричний вірш