“Джейн Ейр” характеристика містера Рочестера
Рочестер – аристократ, роботодавець Джейн і власник маєтку Торнфілда, багатий, пристрасний чоловік. Поведінка Рочестера нестандартна, він готовий відкинути ввічливі манери, пристойність і різницю в соціальному положенні, щоб спілкуватися з Джейн відверто й прямо.
Він досвідчений, провів більшу частину свого дорослого життя, мандруючи Європою. Його проблеми частково є результатом його власної нерозсудливості. Саме через свою нерозсудливість він одружився з божевільною жінкою Бертою.
Він наймає Джейн Ейр на посаду гувернантки для його прийомної доньки Адель Варенс. Коли Рочестер закохується в неї, то хоче, щоб вона стала його дружиною. Весілля не відбувається, бо у цей день вона дізнається про існування дружини.
Коли Берта підпалює Торнфілд, то Рочестер отримує страшні поранення. Через пожежу він осліп та втратив руку. Та все ж, у кінці роману, він возз’єднується з Джейн і вони щасливо живуть разом.
“Джейн Ейр” цитатна характеристика містера Рочестера
“…в нього смаки й звички справжнього аристократа, і все в його домі повинно робитися так, як він звик.”
“Сім’ю Рочестерів завжди поважали. Майже всі землі навколо, скільки сягає око, здавна належали Рочестерам.”
“… орендарі вважають його за справедливого, щедрого й поблажливого господаря. Щоправда, він ніколи не жив довго в маєтку.”
“— О, це чудесна людина! Не знаю, — може, він трохи дивак. Він багато мандрував і чимало побачив на своєму віку. Він чоловік ніби розумний, щоправда, мені ні разу не випадало мати з ним тривалу розмову.”
“Я одразу впізнала вчорашнього подорожнього, його густі чорні брови, високе чоло, відмежоване рівною лінією чорного чуба, що здавалось прямокутним. Я впізнала його чітко окреслений ніс, більше характерний як прикмета рішучої вдачі, аніж краси, широкі ніздрі, що, на мою думку, свідчили про запальність, різкі обриси вуст і підборіддя — так, без сумніву, це були риси похмурої людини. Його постать, тепер без плаща, видалася мені теж якась прямокутна, тому й пасувала до голови; в нього була гарна атлетична статура — широкогруда, з тонким станом, хоч не висока й не гнучка.”
“Містер Рочестер уже мав близько сорока літ, а тій його ґувернантці і двадцяти не було.”
“містер Рочестер її шукав, мов дорожчої за неї в світі не було, а ніде нічого не зміг про неї довідатись. І він знавіснів, геть знавіснів з відчаю; він ніколи такий не був, а як утратив її, то став просто сам не свій.”
“І тепер він цілком безпорадний — сліпий і каліка.”
