О. Генрі «Останній листок» короткий переказ нагадає про що ця зворушлива новела, яка вчить ніколи не втрачати надію та допомагати людям.
«Останній листок» переказ стисло
У невеликому кварталі Гриніч-Вілідж у Нью-Йорку, де вулиці химерно переплуталися, а плата за помешкання була низькою, жили переважно художники та люди творчих професій.
Студія подруг Сью та Джонсі знаходилася на горищі триповерхового будинку. Вони були приїжджими – одна із штату Мен, інша – із Каліфорнії. Дівчата оселилися тут у травні, а в листопаді почала лютувати пневмонія, забираючи десятки життів.
Джонсі (повне ім’я Джоанна), мініатюрна й тендітна, також захворіла. Вона лежала непорушно і дивилася у вікно на глуху стіну сусіднього цегляного будинку. Одного ранку лікар сказав Сью, що для одужання Джонсі замало гарного лікування та догляду, необхідно, щоб вона сама захотіла одужати.
Сью працювала над ілюстраціжю до оповідання в журналі і раптом почула тихий шепіт Джонсі. Вона дивилася у вікно і лічила, скільки листків залишилося на старому плющі, який до половини заплів цегляну стіну. «Коли опаде останній листок, я помру»,— сказала вона.
Сью почала сварити подругу за дурні думки, адже старий плющ не має ніякого спільного з її здоров’ям. Вона просила хвору подругу поїсти, а потім не заважати домалювати Сью малюнок, щоб вона змогла його продати і отримати гроші на їжу. Але Джонсі сказала, що їсти вона не хоче, і купувати їй нічого не потрібно. Єдине її бажання – побачити, як впаде останній листок. А залишилося їх лише 4….
Сью вмовила хвору не дивитися у вікно, доки вона не закінчить малюнок, а для цього їй необхідно покликати старого Бермана позувати. Берман був художником-невдахою, йому було за шістдесят. Багато років він мріяв про те, як створить шедевр, але так і не приступив до картини. Займався він тим, що малював вивіски, рекламу, щоб заробити на шматок хліба. Іноді він за невелику плату позував. До того ж Берман багато пив і був досить-таки буркітливим старим, насміхався над чужими почуттями. Але до своїх молодих сусідок він відносився з теплотою.
Сью розповіла старому художнику про думки Джонсі, розповіла про те, що побоюється, як би життя подруги справді не закінчилося з цим останнім листом плюща. Старий не міг повірити, як Джонсі могла вірити у таку нісенітницю.
Потім, піднявшись до себе в студію, дівчина показала старому з вікна цей лист. Вони з острахом подивилися на старий плющ і мовчки обмінялися поглядами. Джонсі у цей час спала, а надворі безперевно йде дощ…
Наступного ранку Джонсі попросила підняти штору. Після нічної бурі на плющі залишився один листок. «Це останній,— сказала Джонсі.— Він упаде сьогодні, тоді помру і я». День минув, але листок продовжував хоробро триматися на гілці. Уночі знову йшов дощ, дув сильний вітер. Вранці листок все ще залишався на місці. Після цього дівчина повірила у своє одужання.
Джонсі довго дивилася на останній листок, потім попросила у Сью трішки бульйону та молока. За годину вона сказала: «Союзі, я сподіваюся коли-небудь намалювати Неаполітанську затоку». Удень лікар радо запевнив Сью, що шансів одужати у її подруги тепер значно більше, і додав, що мусить відвідати ще одного важкохворого – старого художника Бермана.
Наступного дня лікар констатував: «Небезпека минула. Ви перемогли». Тоді Сью вирішила розповісти правду Джонсі: «Містер Берман помер сьогодні у лікарні від запалення легень. Він хворів усього тільки два дні. Позавчора вранці швейцар знайшов нещасного старого на підлозі в його кімнаті. Він був непритомним. Черевики і весь його одяг промокли наскрізь і були холодними мов лід. Ніхто не міг збагнути, куди він ходив такої жахливої ночі. Потім знайшли ліхтар, який ще горів, драбину, зсунуту з місця, кілька покинутих пензлів і палітру з жовтою і зеленою фарбами. Поглянь у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він не тремтить і не ворушиться на вітрі? Так, мила, це і є шедевр Бермана — він написав його тієї ночі, коли злетів останній листок».
Берман все-таки створив свій шедевр. Таким чином він врятував життя дівчини і віддав у жертву своє.
Найкращий сайт для стислих і зрозумілих текстів а особливо для Старших , середніх класів та студентів.