Улісс — роман ірландського письменника Джеймса Джойса. Роман вважається найвизначнішим твором модернізму. «Улісс» — це хроніка подорожі Дубліном головного персонажу роману Леопольда Блума (38 років) протягом одного дня, 16 червня 1904 і Стівена Дедала (20 років).
«Улісс» читати скорочено
Три частини величезної книги, що ділиться на вісімнадцять епізодів, повинні, на думку автора, співвідноситися з гомерівською «Одіссеєю» (Улісс – латинська транскрипція імені її головного героя). Але зв’язок ця із старогрецьким епосом дуже відносна і, скоріше, від зворотного: у об’ємному романі нічого важливого, по суті, не відбувається.
Місце дії – столиця Ірландії місто Дублін.
Перша частина включає три епізоди. О восьмій ранку Бик Малліган, що орендує разом з Дедалом житло в башті Мартелла, будить свого приятеля, вкрай незадоволеного тим, що їх третій сусід, Хейнс, вночі, марячи, стріляв ві сні з рушниці. Боязкуватому і уразливому Дедалу це не дуже подобається. У нього недавно померла від раку печінки матір, з якою він при її житті був в непростих відносинах, і він ображений і на дотепника Маллігана за нешанобливі на її адресу висловлювання. Розмова їх крутиться навколо теми пошуків сином батька, постійно торкаючись прикладів Гамлета, Ісуса Христа і Телемака, сина Улісса. Ця ж тема виникає і на уроці історії, який Стівен дає через дві години в школі, де він підробляє, і в його розмові з директором школи, що просить молоду людину передати його знайомим в редакції газети свою багатомовну замітку про епідемію ящура. Після уроку Стівен подумки прогулюється по березі моря.
Цього ж ранку починаються «мандри» дрібного рекламного агента Леопольда Блума. Центральна і найбільша частина роману, що складається з дванадцяти епізодів, починається з його сніданку – свинячою ниркою, яку перед цим він купує в м’ясній крамниці Длугача, Там же він бере проспект зразкової ферми в Палестині, будуючи на цей рахунок різні прожекти. Вдома його чекають два листи. Перший – від дочки Міллі, або Меріон, якої якраз вчора виповнилося п’ятнадцять років і яка вже працює в Моллінгаре асистенткою фотографа. І другий лист, адресований його дружині Моллі, концертуючій співачці, від її імпресаріо Буяна (або Хью Е.) Бойлана, в якому він повідомляє, що заїде до неї в 4:00 дня.
Після сніданку – відвідування вбиральні з журналом в руках. В одинадцять Блуму треба бути на похороні його шкільного товариша, і він залишає будинок за годину до цього, щоб зайнятися різними дрібними справами. Зокрема, він отримує на пошті лист від якоїсь Марти Кліффорд, що відповіла на дане ним в чисто амурних цілях оголошення в газеті про пошуки секретарки. Марта відповіла на його любовне послання і навіть пише, що мріє про зустріч. З приводу чого у Блума виникають всякі непристойні фантазії. Пора, проте, на кладовище.
В похоронній кареті Блум їде разом з іншими співчуває, серед яких і батько Стівена, Саймон Дедал. Розмова йде про всяку всячину, в тому числі й про майбутній гастрольний тур дружини Блума, і про його батька, покінчившого свого часу життя самогубством. Після церемонії похорону Блум відправляється в редакції газет, для яких він в якості агента дає рекламу. Там він зустрічає ту ж компанію, що була на кладовищі, плюс професор Макхью, сухотник адвокат О’Моллі і редактор Майлс Кроуфорд. Блум іде, приходить. У його відсутність в редакції опиняється Стівен Дедал, який приніс замітку директора школи, і після балаканини запрошує всіх в шинок. Редактор затримався, в цей час повернувся Блум, і на нього падає все роздратування Кроуфорда.
Збентежений, Блум покидає редакцію і бродить по місту, починаючи поступово відчувати голод і все більше думаючи про їжу. То він перемовиться зі знайомою, то здивується божевільному і нарешті вирушає до шинка Деві Берна, де один із завсідників повідомляє власника трактиру про масонство Блума.
В цей же час в 2:00 дня Стівен Дедал відстоює в бібліотеці перед геніальними людьми Дубліна свою версію біографії та особистості Шекспіра, наприклад, те, що він і грав, і вважав себе тінню батька Гамлета. Незважаючи на оригінальність і бажання бути зрозумілим, він так і залишається ізгоєм серед присутніх: ні його віршів не друкують в збірці молодих поетів, ні самого не запрошують на вечір, на відміну від його приятеля Мейлахі (або Бика) Маллігана, який теж тут. І без того ображений, Стівен отримує для своїх образ все нові приводи. В бібліотеку навідується і Блум, ледь не зустрівшись зі Стівеном.
Середина дня, і городяни займаються своїми справами. Дружки Блума обговорюють принади його дружини, сам Леопольд Блум перебирає книжки мазохістського змісту, вибравши одну з них. Буян Бойлан відправляє за якоюсь адресою з посильним вино і фрукти. Стівен зустрічає свою сестру, що недавно розлучилася з батьком.
Блум знає з листа, що на чотири призначена зустріч його дружини Моллі з Буяном Бойланом. Він підозрює про їх любовний зв’язок, який і насправді існує. Зустрівши Бойлана, Блум потайки слідує за ним в ресторан «Ормонд» на набережній, до речі, обідає там зі своїм знайомим, слухає музику, потім дізнається, що Бойлан їде в колясці. Ревнощі, таємне бажання зради його дружини з іншим чоловіком, цієї «Пенелопи», що задовольняє всіх, до свого і їх задоволення, – все це переповнює душу Блума на тлі хвилюючої музики. Уявляючи те, що відбувається у нього вдома в його відсутність, він пише у відповідь лист Марті, відмовляючись від негайної зустрічі з нею і насолоджуючись самою грою, що відтягувала насолоду. В 5:00 в шинку Барні Кирнан збираються ірландські патріоти, обговорюючи поточні справи – свої власні і своєї бідної, гнобленої англійцями і євреями країни. У пошуках Мартіна Каннігема з приводу страховки похованого вранці Дігнама сюди заглядає і Блум. Випиваючи, патріоти дискутують, зачіпаючи єврея Блума, який не підтримує їх екстремізм щодо англійців, зокрема. Справа закінчується антисемітською витівкою на його адресу: коли Блум сідає в карету, в нього жбурляють порожньою банкою.
Години до восьми Блум опиняється на пляжі біля моря, де самовдовольняєтьсяє, стежачи за однієї з трьох молодих подружок, Герті Макдауелл, яка, відчуваючи його інтерес, як би ненароком демонструє свою нижню білизну та інші таємні принади. Коли вона з подругами йде, Блум виявляє її кульгавість. Тоді ж виявляється, що його годинник зупинилися в пів на п’яту. Чи не тоді, думає Блум, коли Бойлан «зустрічався» з його дружиною?
Зустрічатися з дружиною у Блума немає бажання. О десятій вечора він опиняється в притулку для породіль доктора Хорна, де одна з багатодітних матусь вже третю добу не може народити чергове немовля. Увійшовши туди, Блум виявляє компанію питущих і хохмящих юнаків, серед яких знаходиться і Стівен Дедал. Леопольд п’є і розмовляє з ними. Тут варто зауважити, що роман «Улісс» не такий простий для читання й переказу, бо написаний у жанрі потоку свідомості. У цій же главі автор ще й імітує різні літературні стилі, починаючи з найдавніших і закінчуючи йому найсучаснішими. Серед юнаків словоблуддя і Бик Малліган. Спокусливі розмови підігріваються приходом санітарки, що повідомляє, що дама нарешті народила. Весела компанія відправляється пити і гуляти далі в шинок, а Стівен зі своїм приятелем Лінчем відділяються від інших, щоб йти в публічний будинок Белли Коен. Чомусь Блум, відчуваючи симпатію до Стівена, вирішує слідувати за молодими людьми.
Опівночі він опиняється в самому серці Дублінської нічної розпусти. П’яний Блум галюцинує, бачачи своїх батьків, знайомих жінок, зустрінутих за день випадкових людей. Він змушений захищатися від звинувачень цих примар в різних таємних гидотах. Підсвідомість його, жадання влади і почестей, страхи, непристойні думки пруть назовні «в особах і картинках». Нарешті він виявляється з повією Зоєю в борделі, де зустрічає Стівена з його приятелем. П’яне наркотичне- марення продовжується, дійсність не відокремити від свідомості. Блум, звернений в жінку, звинувачується у всяких збоченнях, в тому числі в задоволенні від підглядання за перелюбством своєї дружини з Бойланом. Раптом в розпал непристойного заняття Стівен бачить привид своєї бідної матері, що встала з могили. Він розбиває люстру тростиною і біжить з публічного дому на вулицю, де вступає в бійку з солдатами. Блум, вийшовши за ним, абияк залагоджує скандал, схиляється над тілом лежачого в пилу юнака і впізнає в ньому свого померлого одинадцять років тому в дитинстві сина Руді.
Починається третя частина книги, що складається з трьох останніх епізодів. В годину ночі Блум і Стівен добираються до нічної чайної «Притулок візника», де і влаштовуються в кутку. Блум всіляко підтримує розмову, періодично заходить в тупик, показує Стівену фотографію своєї дружини і запрошує в гості, щоб познайомити з нею. Обговоривши по дорозі безліч найважливіших для нетверезих людей питань, вони добираються в два ночі до блумовского будинку і, насилу відкривши його, сидять на кухні, п’ють какао і знову розмовляють на всілякі теми, потім йдуть в сад, спільно йдуть до вбиральні, після чого благополучно розходяться в різні боки.
Лежачи потім разом з дружиною в ліжку, Блум, серед іншого, розмірковує про невірність своєї дружини з цілою низкою передбачуваних ним коханців, трохи розмовляє з нею і нарешті засинає.
Закінчується роман сорока сторінками без розділових знаків роздумами місіс Моллі Блум про її залицяльника, про чоловіка, про особисті уподобання, по ходу справи вона виявляє, що у неї розпочинається менструація, яка, втім, не заважає всяким спокусливим її думкам, в результаті чого величезний роман закінчується словами: «так що він відчув мої груди їх аромат та й серце у нього калатало шалено і я сказала да я хочу так».
