«Вишневий сад» – лірична п’єса Антона Павловича Чехова 1903 року. «Вишневий сад» короткий переказ можна прочитати за 10 хвилин, і ви дізнаєтеся чим завершується п’єса Чехова “Вишневий сад”.
«Вишневий сад» Чехов короткий зміст
Головні герої:
- Ранєвська Любов Андріївна, поміщиця.
- Аня, її донька, 17 років.
- Варя, її названа донька, 24 років.
- Гаєв Леонід Андрійович, брат Раневської.
- Лопахін Єрмолай Олексійович, купець.
- Трофимов Петро Сергійович, студент.
- Симеонов-Пищик Борис Борисович, поміщик.
- Шарлотта Іванівна, гувернантка.
- Єпіходов Семен Пантелійович, конторник.
- Дуняша, покоївка.
- Фірс, лакей, старий 87 років.
- Яша, молодий лакей.
Події відбуваються в маєтку Л. А. Раневської.
1 дія скорочено
Світанок. У будинку чекають поміщицю, Раневську Любов Андріївну, та її доньку, Аню. Вони повинні приїхати з Парижа разом з гувернанткою Шарлоттою і лакеєм Яшею. Останні п’ять років Раневська і її сімнадцятирічна дочка Аня прожили за кордоном. У маєтку залишалися брат Раневської Леонід Андрійович Гаєв і її прийомна дочка, двадцятичотирирічна Варя.
На початку п’єси читачеві представляється два героя: покоївка Дуняша і купець Лопахін. Вони чекають, коли приїде поміщиця, при цьому Дуняша хвилюється. Лопахін же згадує, що його предки були селянами у цієї поміщиці, а тепер він багатий.
Входить Єпіходов, 22 несчатья, як його називають, приносить букет, віддає Дуняші і йде. Покоївка говорить Лопахину, що ця людина, з якою постійно щось трапляється, зробив їй пропозицію. Нарешті приїжджають поміщиця з дочкою і прислугою.
Любов Андріївна плаче від радості, від того, що вона вдома.
На сцені залишаються Аня і Дуняша. Дуняша розповідає, що Єпіходов зробив їй пропозицію, але Аня не звертає на її слова уваги, вона втомилася, радіє, що нарешті вдома.
Входить Варя, Дуняша йде робити каву.
Дуняша розповідає про свої враження про Францію, скаржиться на матір за те, що вона розтринькує, каже, що у них не залишилося грошей. Варя ж повідомляє, що маєток буде виставлено на торги в серпні, так як у них зовсім немає грошей. Мигцем заглядає Лопахін, дражниться. Читач дізнається з вуст Варі, що вона закохана в нього, що всі пророкують їй і цьому купцеві одруження, проте нічого не відбувається. Варя ж мріє видати Аню за багатого чоловіка.
На сцені Дуняша і Яша, який не впізнає дівчину. Після пояснення йому хто вона, він підходить, цілує її і криється з виду. Дуняша від несподіванки розбиває блюдце.
Входять Аня і Варя. Аня згадує, що 6 років тому помер чоловік Раневської, а потім ще й син. Не витримавши горя, вона поїхала до Парижа разом з донькою та певною прислугою.
Входить Фірс, старий відданий слуга. Він бурмоче собі під ніс і разом Дуняшею порається по господарству.
Заходять поміщиця Раневська, її брат, Лопахін і Семенов-Пищик. Гаєв і Раневська згадують минуле. Аня розпрощавшись з усіма, йде спати. Варя теж йде. Решта сідають пити каву.
Лопахін говорить багато втішних слів Раневській, він би ще багато чого сказав, як він висловлюється, але йому пора. Він повідомляє, що будинок в серпні буде виставлятися на торги і що єдиний вихід – розділити вишневий сад на ділянки і віддавати їх в оренду дачникам. Тоді Раневська і її сім’я врятуються від безгрошів’я. Але Гаєв і Любов Андріївна вважають, що вирубати сад ні в якому разі не можна і відмовляються від його пропозиції.
Потім відбуваються дрібні, але важливі для аналізу події: Фірс бурмоче про загублений прибутковий рецепт сушеної вишні (і до нього нарешті-таки прислухаються); Любов Андріївна рве принесені Варею листи з Парижа; Гаєв вимовляє дурну промову щодо 100-річчя шафи; Пищик ковтає всю банку з ліками, щоб довести, що від таблеток ні шкоди ні користі.
Далі заходить Шарлотта. Лопахін хоче поцілувати їй руку – та відмовляє. Її просять показати фокус – вона каже, що втомилася. Іде.
Лопахін каже, щоб сімейство ще раз подумало над його пропозицією щодо дач. Його виганяють, і він нарешті йде.
Знову згадують, що Лопахін – женишок Варі, але вона заперечує. Пищик хоче позичити у Раневської гроші, але у неї їх немає.
Гаєв, Раневська і Варя виглядають у вікно, дивляться на вишневий сад, захоплюються ним, згадують. Але сад буде проданий.
Заходить Петя, колишній учитель померлого сина Раневської. Раневська не відразу його впізнає: так він змінився, змарнів, «милий студентик» перетворився на «вічного студента». Любов Андріївна плаче, згадуючи свого маленького потонулого сина Гришу, учителем якого був Трофимов.
Пищик знову за своє: просить грошей. Після цього всі йдуть спати.
Залишаються Гаєв, Варя і Яша. Варя каже Яші, що його мати чекає в людський вже давно, але він не хоче йти. Варя засуджує Яшу, потім засуджує свою матір за її тринькання.
Гаєв же розмірковує над тим, як врятувати маєток, потім каже, що Раневська, його сестра, порочна. Входить Аня і засуджує Гаєва за те, що він так говорить про її матір. Гаєв розкаюється в цьому і ще в тому, що сказав дурну промову у шафи. Сестри говорять, що йому потрібно більше мовчати, щоб не наговорити зайвого. Гаєв знову говорить про врегулювання справи з будинком, клянеться, що все владнає. Входить Фірс, каже, що спати пора. Гаєв йде.
Аня щаслива, що дядько придумав, як все залагодити. Варя розповідає побутову історію Ані, але та заснула недослушав. Варя відводить її спати.
2 дія скорочено
Вечір. Яша, Шарлотта, Дуняша і Єпіходов сидять на галявині. Шарлотта міркує про себе, про те, що мало знає про своє минуле і про себе саму. Єпіходов співає про любов. Його кохана Дуняша більше звертає уваги на Яшу. Шарлотті набридає їх компанія, і вона йде. Єпіходов спочатку розмірковує про своє життя, в якому постійно щось відбувається, потім хоче наодинці поговорити з Дуняшею, але та відправляє його принести їй підстилку, посилаючись на вогкість.
Єпіходов йде. Яша і Дуняша наодинці. З їхньої розмови читач розуміє, що Дуняша закохалася в нього, а також дізнається про низький моральний розвиток Яші.
Дуняша йде, так як Яша боїться, що їх застукають інші. На поляну йдуть Гаєв, Раневська і Лопахін.
Лопахін хоче поговорити з ними про маєток, повторює свою пропозицію. Але Гаєв і Раневська говорять про своє, а не про маєток. Любов Андріївна розкаюється в тому, що багато витрачає, Гаєв – в тому, що багато зайвого говорить. Раневська розсипає гроші з гаманця, Яша викликається підібрати. Яша насміхається над Гаєвим, Раневська проганяє лакея.
Розмова знову йде про маєток. Раневська наївно думає, що все владнається, вона каже, що ідея Лопахина погана, що дачники – це низько. Лопахін вважає їх людьми нерозсудливими, хоче піти, але його зупиняють під приводом, що з ним веселіше.
Знову розмова заходить про гріхи. Гаєв жартує, що свій стан на льодяниках проїв, Раневська згадує про свою марнотратність і про минуле: про сина, про чоловіка, який постійно пив, про коханця, який обібрав її і кинув.
Прислухаються, грає оркестр. Гаєв і Раневська міркують, що непогано було б запросити музикантів на вечір. Лопахін каже, що дивився недавно смішну п’єсу, на що Лопахина йому відповідає, що йому не п’єси потрібно дивитися, а частіше дивитися на себе, говорить йому, що він сіро живе.
Він погоджується, згадує про сім’ю, яка його нічому не навчила. Раневська пропонує йому одружитися на Варі, він з невпевненістю погоджується.
Підходить Фірс, подає пальто Гаеву. Фірс згадує про колишні часи, коли селяни були залежними від поміщиків, під час відміни кріпосного права, він не пішов від господарів.
Підходять Варя, Аня і Трофімов. Лопахін сміється над Трофімовим, вічним студентом. Трофимов же порівнює Лопахина з хижаком, який з’їдає все у себе на шляху.
Заводять розмову про гордість. Трофимов каже, що потрібно перестати захоплюватися собою, потрібно лише працювати. Також він говорить, що ніхто нічого не робить, всі тільки філософствують. І хорошими розмовами відводять собі та іншим очі. Він переривається, бо не хоче заводити серйозних розмов.
Лопахін говорить про велич природи і про дрібних людях, стверджує, що люди бути велетнями в оточенні такої природи.
Гаєв знову поніс нісенітницю, його обсмикують.
Чується звук, всі міркують, звідки він міг взятися.
З темряви виходить перехожий, лякає Варю, просить грошей. Раневська дає йому один золотий, він іде. Варя лає матір за марнотратність. Любов Андріївна просить в борг у Лопахина, каже Варі, що вона її посватала. Лопахін нагадує про торги. Всі йдуть крім Ані і Трофімова.
Залишившись наодинці, вони міркують про кохання, про батьківщину, про відсталість Росії і людей в ній. Точніше Трофимов міркує, а Аня тільки захоплюється ним. Петя каже, що передчуває щастя, пропонує втекти Ані.
Чується голос Варі. Аня і Петя йдуть до річки.
3 дія скорочено
День торгів. В маєтку зовсім недоречно затівають бал, запрошують оркестр.
Трофимов дражнить Варю, називаючи її мадам Лопахіною. Пищик скаржиться на своє незавидне становище. Любов Андріївна в нетерпінні чекає брата: продали вишневий сад або ж Гаєв викупив його за 15 тисяч, які дала родичка?
Шарлотта розважає всіх фокусами, Пищик захоплюється нею.
Трофимов знову дражнить Варю, Раневська каже їй, що немає чого сердиться на студента, що, якщо Варя хоче, нехай виходить за Лопахина. Вона ж відповідає, що сама вона пропозиції зробити не може і що вона пішла б в монастир, та без діла сидіти не може.
Між Трофімовим і Раневською зав’язується розмова. Любов Андріївна хвилюється, запитує саму себе продано маєток чи ні. Петя ж каже, що з маєтком вже давно все скінчено, треба поглянути правді в очі.
Раневська каже студенту, що він нічого ще не бачив в житті, і просить пожаліти її, адже в цьому маєтку вона народилася, тут жили і її предки.
Заходить мова про залицяльника Раневської, вона хоче повернутися до нього в Париж. Трофимов не розуміє, як вона може любити цього «дрібного негідника, нікчему», що обібрав її. Раневська сердиться, каже Трофимову, що потрібно бути чоловіком, потрібно вміти любити, що він «чистюля, смішний дивак, потвора», що він недотепа і що «в його-то роки не мати коханки»! Трофимов вибігає з кімнати.
Петя падає зі сходів, Раневська просить прощення за все, що наговорила йому, вони танцюють.
Яша каже Раневській, що якщо раптом вона збереться в Париж, хай захопить його, а то йому тут все остогидло: країна неосвічена, народ аморальний.
У Дуняши йде обертом голова від танців і приємних слів, Єпіходов же скаржиться, що їй немає до нього справи. Заходить Варя проганяє Пищика, Дуняшу, Єпіходова.
Заходять втомлений Гаєв і захоплений Лопахін. Лопахін оголошує, що він купив маєток. Із захопленням розповідає, як відбувалися торги, картає Раневську за те, що вона не послухала його ради.
Лопахін йде. Раневська плаче, до неї підходить Аня, заспокоює її тим, що у Любові Андріївни вся життя ще попереду, можна висадити новий сад.
4 дія скорочено
День від’їзду.
Раневська так і не змінилася: така ж марнотратна, віддала свій гаманець селянам. Лопахін пропонує всім випити, але п’є тільки Яша.
Будинок спорожнів. Його мешканці, попрощавшись один з одним, роз’їжджаються. Лопахін збирається на зиму в Харків, Трофимов повертається в Москву, в університет. Лопахін і Петя обмінюються колкостями. Хоча Трофимов і називає Лопахіна «хижим звіром», необхідне «в сенсі обміну речовин», він все-таки любить у ньому «ніжну, тонку душу». Лопахін пропонує Трофимову гроші на дорогу. Той відмовляється: над «вільною людиною», що «в перших лавах йде» до «вищого щастя», ніхто не повинен мати влади.
Раневська і Гаєв навіть повеселішали після продажу вишневого саду. Раніше вони хвилювалися, страждали, а тепер заспокоїлися. Раневська збирається поки жити в Парижі на гроші, прислані тіткою. Аня натхнена: починається нове життя – вона закінчить гімназію, працюватиме, читати книги, перед нею відкриється «новий чудовий світ». Несподівано з’являється задиханий Симеонов-Пищик і замість того, щоб просити грошей, навпаки, роздає борги. Виявилося, що на його землі англійці знайшли білу глину.
Всі влаштувалися по-різному. Гаєв говорить, що тепер він банківський служака. Лопахін обіцяє знайти нове місце Шарлотті, Варя влаштувалася економкою до Рагуліних, Єпіходов, найнятий Лопахіним, залишається в маєтку, Фірса повинні відправити до лікарні. Але все ж Гаєв з сумом промовляє: «Усі нас кидають … ми стали раптом не потрібні».
Між Варею і Лопахіним має, нарешті, відбутися пояснення. Уже давно Варю дражнять «мадам Лопахіна». Варі Єрмолай Олексійович подобається, але сама вона не може зробити пропозицію. Лопахін, теж прекрасно відгукується про Варю, згоден «покінчити відразу» з цією справою. Але, коли Раневська влаштовує їх зустріч, Лопахін, так і не наважившись, покидає Варю, скориставшись першим же приводом.
«Пора їхати! В дорогу », – з цими словами з дому йдуть, замикаючи всі двері. Залишається тільки старий Фірс, про якого, здавалося б, всі дбали, але якого так і забули відправити до лікарні. Фірс, зітхаючи, що Леонід Андрійович поїхав у пальто, а не в шубі, лягає відпочити і лежить нерухомо. Чути той же звук струни, що лопнула. «Настає тиша, і тільки чути, як далеко в саду сокирою стукають по дереву».
Вишневий сад вирубують, скоро не буде й будинку, в якому народилися і жили Гаєв і Раневська.
