«За двома зайцями» Дія четверта
(Світлиця у Сірків, та ж, що і в 2-й дії.)
ВИХІД І
(X и м к а сама.)
X и м к а (прибира хату). Другим людям неділя, а тобі нема ні неділі, ні свята у цих хазяїв! Весілля, бач, справляють! Ще й не видано, й не чутно, щоб таке було хапане весілля: шити, мити, білити — завтра Великдень! Щось непевне… А тут через них і ніг під собою не чуєш: увесь двір підмела, ще й піском підсипай та травою труси, бо, бач, І івелика пані поїде вінчатись! Багато таких панів, та на греблю нікому! Он ще підлоги вигадала оливою мастити, та ще кадить заставить… А остобісіла вже вона мені, хоч би вже швидче йшла до дідька в болото!
ВИХІД II
(X и м к а й С і р к о.)
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Піймай, Химко, собаку та прив’яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та полатала литок.
X и м к а. Хіба я собака? Хіба в мене собачі ноги, щоб ще вам за псами ганяла?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та й я не підбіжу. Ти молдша, у тебе й ноги прудчіші.
X и м к а. Підтоптала вже за вашими примхами, що хоч за плечі бери!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та ну-бо, Химочко, піймай, будь ласка! Візьми шматок хліба, примани Рябка та й насядь!
X и м к а. Спасибі вам! Сідайте вже краще ви на його, коли вам нічого не шкода.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та ходім і я поможу, тільки не лайся, та повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люде дивляться!
X и м к а. Щоб поналазило їх і в двір, і в хату та щоб пообкрадали ще!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Ну, що ж робить! Один тому час, що й батько в плахті!
X и м к а. Ет! (Виходить).
ВИХІД III
(П р о н я сама.)
П р о н я (виходить у білій вінчальній сукні, у білих квітках, обвішана цяцьками). Аж не стямлюсь од радості, що таки, хвалити бога, діждалась свого свята! А який же гарний жених! Сиділа, сиділа, так зате ж висиділа! Образованний, модний, душка, чисто як огірочок! Як я улюбльона, аж горить у мене все всередині, а серце тільки — тьох, тьох! Не знаю вже, чи й доживу до вечора… Як я пригорну його, як… Ой, ой, як здумаю… Когда б только скоріще! (Закрива очі рукою). Ото-то будуть усі заздрити! А я так під руку з ним та на них тільки: пхе, пхе, пхе! А шлейфом шелесь, шелесь, шелесь! На Хрещатику такою паніею сяду; та все по-модньому, по-хранцюзькому… (Пішла по хаті і стала перед дзеркалом). Чи не вкоротив він мені шлейфа. Єй-богу, вкоротив, жидюга, вкрав! І казала ж мамі, щоб оддали на Хрещатику, так хіба ж з тією простотою зговориш! Ой лишенько, і це ж не по-модньому! Хто ж так високо талію робить? Ні плечей, ні грудей! А по моді усе должно бути на виставці! (Походжа павою) Пхе! Тут тільки тхне чимсь? Оливою од підлогів, пхе! Химко! Химко! Кади мені швидче по хатах, та більше, та поодчиняй вікна! Химко, Химко!
Г о л о с Х и м к и. Та чую, не позакладало…
П р о н я. Так повертайся ж швидче. Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають! (Виходить).
ВИХІД IV
(X и м к а й У с т я .)
X и м к а (входить з смолкою). Уже повіялась, шелепа! От уїлась! Хоч би вже тебе викурити оцим куривом!
У с т я (вбіга з кошиком). Добридень вам, з неділею будьте здорові! А де старі Сірки?
X и м к а. Та там десь колотяться…
У с т я . Чого ж то? А П р о н я де?
X и м к а. А, і не питайтесь!
У с т я . Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.
X и м к а. Тю на вас!
У с т я . Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Г о л о х в о с т и й найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.
X и м к а. Брехня!
У с т я . Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!
ВИХІД V
(Ті ж і М а р т а.)
М а р т а (засапавшись). Добридень вам! А де ваші? (Глянувши на Устю). Уже випередила: от довгонога чапля! (До Химки). Чи ви знаєте, що С е к л и т а Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?
У с т я . А що, не казала? Брехня?
X и м к а. Та що це ви мелете? Про якого Голохвостого?
У с т я . Про Голохвостого — цилюрника, сина того, що за Канавою був!
М а р т а. Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!
X и м к а. Так той же самий Г о л о х в о с т и й сьогодні вінчається з Про нею!
У с т я і М а р т а (сплеснувши руками). Що ти? Невже?
X и м к а. Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!
У с т я . Матінко моя, оце штука!
М а р т а. Ну й бешкет!
У с т я . Та чи ти часом не дуриш нас?
X и м к а (показує у вікно). Та он гляньте, як по двору походжа наша пава; пишається, мов верша в болоті!
У с т я (глянувши). Ой ненько моя! Єй-богу, в білій сукні, ще й у квітках! М а р т а (за нею).
М а р т а (за нею). Справді, справді! І хвату почепила!
У с т я . Так побіжім зараз до тітки Секлити сказати! М а р т а. А побіжім! От буде халепа! У с т я . А буде! (Стикається лобом з Мероніею).
Хи м к а (сміючись). Ну, тепер уже піде баталіяі
ВИХІД VI
(Ті ж і М е р о н і я.)
М е р о н і я (спотикаючись і шкандибаючи). Оце летять! Так штовхонули, аж тім’ям об двері ударилась! Господи Ісусе Христе, сине божий, помилуй нас!
X и м к а. Амінь!
М е р о н і я. Чи чули? Галю просватали за Голохвостого!
М а р т а. Спізнилась!
У с т я . Він, чуєте, сьогодні вінчається з Пронею!
М е р о н і я. Ой гріх який!
М а р т а і У с т я . Ми йдем до Секлити зараз звістити.
М е р о н і я. І я з вами. Ой не біжіть тільки так, бо я не зійду: у мене ноги покалічені! Ой не біжіть-бо! (Вибіга за ними).
X и м к а (сміючись у вікно). Та пождіть-бо, бо впаде! Ну й оказія! От зух! На двох вінчатись хоче! Чистий салтан! Ха-ха-ха!
ВИХІД VII
X и м к а, Н а с т я і Н а т а л к а. Н а с т я й Н а т а л к а виходять повбирані, але по-міщанськи.
Н а с т я. Добридень вам! А П р о н я прибралась уже?
X и м к а. З досвіта ще!
Н а т а л к а. А де ж вона?
X и м к а. Та отам десь пошелепалась замітати двір. (Виходить).
Н а с т я. А я, знаєш, не хотіла після того вечора й приходити до тієї принді; та уже просила боже як!
Н а т а л к а. І мене теж; ще й стара Сірчиха приходила. Так я уже подумала, бог з ними! Ну й щастя ж оцій Проні! І чим вона взяла?
Н а с т я. Кислим оком та довгим носом.
Н а т а л к а. А вже правда! І де в його ті очі були?
Н а с т я. Звичайно, за гроші бере.
Н а т а л к а. То вона його заманила своїми гарними приборами та брансолетами.
Н а с т я. Дай мені, серце, покій! Хіба вона вміє й прибратись до ладу? Поначеплює, понавішує, мов на куделю вовни, та й повертається, як індик, і все оте на їй, як на корові сідло…
Н а т а л к а. Іменно, як на корові сідло…
Н а с т я, Аз того ганчір’я ще й пика вигляда, що за три дні не од полощеш!
ВИХІД VIII
(Ті ж і П р о н я.)
П р о н я (входить і поважно вітається). Здрастуйте вам.
Н а т а л к а. Ах, яке на вас убрання, аж очі вбира!
Н а с т я. Чудо, чудо! У вас таки смаку, як у тії кралі.
Н а т а л к а. Та яке модне!
П р о н я. У первому магазині на Хрещатику шилось.
Н а т а л к а. А як до лиця все вам, хоч малюй!
Н а с т я. Ви сьогодні дуже гарні, мов та квіточка, що в віночку!
П р о н я. Мерси за компліман!
Н а с т я (до Наталки). Не передавай куті меду!
Н а т а л к а (до Насті). Та чорт її бери! (Вголос). Ой ненько, моя матінко! Який же у вас, Проню, брансолет, а сережки аж горять, мов саме сонце вскочило в хату!
Н а с т я. Чи справжні ж?
П р о н я. Авжеж!
ВИХІД IX
(Ті ж і Я в д о к і я П и л и п і в н а.)
Я в д о к і я П и л и п і в н а (вибіга з пекарні у чепчику і в довгім платку). І де ж би то не справжні, коли за каблучку ту на руку, чи як її, дала двадцять два карбованці, а за сережки аж сімдесят п’ять, своїми руками дала!
Н а с т я. Ого! Сімдесят п’ять!
Н а т а л к а. Ой мамо моя!
П р о н я. Таки не витерпіли, прибігли; ще й Химку сюди приведіть!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Як-то, щоб і тепер, коли слушний час настав, не похвалитись перед добрими людьми? Ні вже, дочко, вибачайте!
П р о н я. Охота! Диво яке, що золото чи гальмази!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Як то не диво? От за ту матерію, що на сукні, позаторік платила ще по три карбованці!
Н а с т я. Позаторік ще?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Еге ж, тепер за таку ціну не купиш!
П р о н я. Ви б, мамо, пішли краще до пекарні порядкувати, ніж не знать що верзти!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та там уже все готове. А за другу сукню, шовкову, заплатила аж по три карбованці з половиною за аршин: така вже дорога, що й господи! Ось я винесу. (Іде в кімнату).
П р о н я. Та що ви розносились, неначе не носили зроду шовкового?
Н а с т я і Н а т а л к а. Покажіть, покажіть; ми ще не бачили!
С т е п а н (з-за вікна). За кого Сірки віддають дочку?
Г о л о с. За якогось цилюрника.
С т е п а н. Невже за Голохвостого? Жид, значить, правду казав.
Я в д о к і я П и л и п і в н а (таска цілий жмут всяких суконь). Осьде, гляньте яке!
Н а с т я. Чудесне! Широке та добряще! (Маца).
Н а т а л к а. Ой яке гарне! Як шелестить!
(Юрба всякого роду людей натовпом лізе до вікон, а Д е х т о й до дверей.)
П р о н я. Мамо, що ви робите? Гляньте на вікна!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Нічого, доню, нехай люде дивляться, який посаг даємо за дочкою: хай знають усі, що не поскупились! А ось, гляньте, зелена адамашкова!
Н а с т я. Чи шовкове, чи бавовняне?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Шовкове, на два шістдесят, та й то через те уступив, що дуже залежала матерія.
П р о н я. Ви не знать що, мамо!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Чого? Єй-богу, правда!
Г о л о с (з-за вікна). Та й зелена ж, як рута!
П а р у б ок (до дівчини). Тобі до лиця пристало!
Д і в ч и н а. Диво й не пристало б: якби й на тебе начепити, то на жабу б здався!
(Сміх.)
П р о н я. Чуєте, який ярмарок завели? Я в д о к і я П и л и п і в н а. То пусте. Ось ще одна сукня жовтогаряча, з якогось такого чудного, що й язиком не вимовлю.
П р о н я. З мухленталену. Я в д о к і я П и л и п і в н а. Еге ж.
Г о л о с (з-за вікна). Ой ненько моя, як жар. Аж горить…
П а р у б о к. От би мені, бра, на штани!
П р о н я. Зачиніть вікна!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Нехай дивляться: один тому час!
П р о н я. Тут незабаром жених буде, а вони розташувались.
Я в д о к і я П и л и п і в н а (знов виносить жмут білля). А ось гляньте, які мережані та тонкі хусточки до носа.
П р о н я. Ви ще й сорочки принесіть!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. І принесу, тут нема сорому: діло світове!
Н а т а л к а. Ой які ж гарнесенькі!
П а р у б о к (з-за вікна). Гля! Гля! На доброго козака, то нікуди й чхнути!
М і щ а н к и (з дверей). До твого носа й пристало!
П а р у б о к. Та й у молодої ж з добру ковіньку!
П р о н я. Що ж це ви тут шкандаль робите! Напустили мужви!
Я в д о к і я П и л и п і в н а (не слуха). А ось укривало, єдвабове, рожеве; у Флоровськім вистібали.
Н а с т я. Славно! Та велике яке!
Н а т а л к а. Тут і трьох можна вкутати!
М і щ а н к и (з-за дверей). Я б під таке полізла!
П а р у б о к. Та й я б, якби попросили…
П р о н я. Я не можу вже цього видержати! Гетьте, мамо, з вашим приданим! Химко, зачиняй вікна та повилось оцей мотлох! Ходімо, сестрички, од шкандалю до моєї кімнати…
Н а с т я і Н а т а л к а. Ходімо, ходімо! (Ідуть).
(X и м к а вбіга, але Я в д о к і я П и л и п і в н а їй маха рукою, і разом розкладають на стільці всі речі.)
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Я ж піду стрічати гостей, а ти гукни старого!
X и м к а. Добре! (Іде до вікна). Та не лізьте притьмом у хату, одступіться од вікон! (Виходить).
Г о л о с (з-за вікна). Чи ба! Хтось приїхав хвайтонами. Це, либонь, жених!
Д р у г і. Де? Де?
І н ш і. Гетьте! Одступіться! Ой ноги! Ноги!
ВИХІД X
(Г о л о х в о с т и й і два митрополичі баси.)
Г о л о х в о с т и й (ввіходить у фраці, при циліндрі, за ним два митрополичі баси). Оце всьо, як видите, беру: двор величезний, садок, дом і те, што в дому.
1-й б а с. О, Сірки не убогі! Сіркова лавка швидко перейде на першу вулицю на Подолі.
2-й б а с. Наберете в кишені добра.
Г о л о х в о с т и й. Авжеж, наберьом немало добра: не в дурнів удались! Через неделю міста ви й не пізнаєте сього двору. Отут на вулицю вчищу кам’яний дом первого хвисону на два етажа під бляшаною кришею; а в старий дом я буду свиней заганять.
1-й б а с. Тобі пощастило, брате, єй-богу!
2-й б а с. Тільки слухай сюди, пане Свириде: я пам’ятаю трохи дочку Сірків, здається, мов погана…
Г о л о х в о с т и й. То не мешаєть, пустоє, значить дєло: аби побольше дєнєг, то ми, брат, при боцє заведемо… гм…
2-й б а с. Важно!
1-й б а с. Люблю!
Г о л о х в о с т и й (б’є по плечу). Хе-хе! (Одходить набік). Коли б уже скрутитись швидче: у мене просто через ту Секлиту душі нєту.. Ну, що як ускочить? Хоч з Києва тікай, не то што! Здається только, я їх уложкв добре, да вони й у сварці, на щастя,.. Господи, пом’яни царя Давида і всю кротость його!
ВИХІД XI
(Ті ж, П р о н я, Н а т а л к а, Н а с т я. П р о н я входить шкірно, за нею подруги.)
Г о л о х в о с т и й (підліта з квітками). Позвольте, дорогая нєвєста, ради, значить, щасливєйшого для меня дня, подать вам пукета і поцєловать ручку?
П р о н я (соромливо бере) Ах, мерси? Бонджур!
Г о л о х в о с т и й. Красниє цвети прекрасной квєтцє. (Цілує руку).
П р о н я. Мерси! (Набік). Який душка!
Г о л о х в о с т и й. Позвольте одрикомендовать вам моїх шахверов: Орест — знаменитий бас митрополичий, і не менче знаменита октава митрополича — Кирило…
П р о н я (подає руку). Очинно рада. Сєдайте.
Баси. Спасибі; ми й постоїмо.
П р о н я. Нєт, чого ж безпокоїться? Ще й в церкві, как дасть бог, настоїтесь.
1-й б а с. Для такої панни і потрудитись можна.
П р о н я. Ви мнє комплімента пущаєте? Мерси!
1-й б а с. Можна й припустить.
2-й б а с. Стоїть.
Г о л о х в о с т и й. Обхожденіє понімають.
П р о н я. Да, модні кавалери. (Одходить під руку з Голохвостим).
(Той лебезить.)
1-й б а с (до другого). Тут нас, брате, жде велика випивка!
2-й б а с. Невже? Добре приймають?
1-й б а с. Побачиш!
Н а с т я (до Наталки). Дивись, як ота чапля маніжиться та кладе носа на плечі.
Н а т а л к а. Еге ж, ну їй уже можна…
Н а с т я. Чіплятись на шию при всіх?
(Баси підходять до них і просять під ручку.)
П р о н я (до Голохвостого). Ах, не говоріть мінє такого, бо я как огонь зашарєюсь…
Г о л о х в о с т и й. Што ж дєлать, моя дорогая нєвеста, пуколько, когда ето свєтовоє дєло; да у меня просто сердце не видержить етой проволочки, єй-богу, может луснуть! Когда б поскоріше уже еті царамонії.
П р о н я. Да, ужасть как долго! Я позову родителів зараз. (Іде до пекарні).
ВИХІД XII
(Ті ж і г о с т і.)
(Ввіходять поважні міщане й міщанки)
Г о с т і. З неділею святою будьте здорові і з чесним весіллям! Дай боже щастя сьому домові!
М і щ а н к и. А де ж хазяї? Не видко…
Д р у г і. Ото, певно, жених з квіткою.
М і щ а н к и. Та й у куце ж убрався!
Д р у г і. А нічого, з себе гарний!
М і щ а н к и. Тільки худий, нічого й в руках подержати!
(Г о л о х в о с т и й упада коло подруг.)
ВИХІД XIII
(Ті ж і старі Сірки, за ними П р о н я й X и м к а.)
(Сірко йде попереду, за ним Я в д о к і я П и л и п і в н а з хлібом з сіллю, П р о н я, похнюпивши очі; за нею у дверях становиться X и м к а.)
П р о к і п С в и р и д о в и ч (до Голохвостого, обнімаючи). От тепер ви вже наш: тепер нас ніхто не розлучить! Будьте ж щасливі в новій жизні!
(Г о л о х в о с т и й цілує руку Явдокії Пилипівні.)
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Дай боже вам усякого щастя й здоров’я! Любіть мою дочку: одна тільки й є!
П р о к і п С в и р и д о в и ч (бере Проню). От передаю вам їх з рук на руки, любіть і жалуйте! (Цілує Проню). Пошли вам боже всякого благополучія; а ви нас, дочко, у щасті не забувайте і вибачайте вже, що ми прості!
Я в д о к і я П и л и п і в н а (цілує Проню і плаче). Ніхто не знає, одна мати знає, як тяжко видавати заміж одним одну дочку. Була, жила в хаті, а завтра ні до кого й слова буде промовити!
П р о н я. Мамо! Годі! Коли б уже швидче!
М і щ а н к и (плачуть). Так, так! Справді!
М і щ а н є. Не тепер, то в четвер, а все-таки дівчат не мине те лихо!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Не плач, стара: треба ж колись віддати.
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Ох, тяжко ж мені з дочкою розстатись.
Г о л о х в о с т и й. Не баріть, папонько й мамонько, діла: в церквє поп дожидаєть!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Пора, пора, стара!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Химко, давай швидче килимця! Поблагословимо зараз та й до церкви!
Г о л о х в о с т и й (до басів). Гукніть на хвайтона, щоб готові були! (Про себе). Винеси, господи!
(Простилають килима. Старі сідають на стільці з хлібом з сіллю. Молоді становляться на килимі, два баси, Н а с т я і Н а т а л к а з свічками по боках.)
ВИХІД IV
(Ті ж і С е к л и т а, У с т я , М а р т а і М е р о н і я, а потім і Г а л я.)
С е к л и т а (за вікном). Пустіть, пустіть! Пропустить Секлиту Лимариху!
(Всі поторопіли.)
Г о л о х в о с т и й (набік). Пропав я!
П р о н я. Тітка? Разом
С і р к о. Сестра? /
С т е п а н (з-за вікна). І-і! Тітка С е к л и т а, ще поміша весіллю, треба сповістити жида.
С е к л и т а (вліта несамовито). Стійте, не благословіть! Не благословіть, кажу!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Бог з тобою, сестро! Разом
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Господь з вами! /
С е к л и т а. Га! Злодіяцьке весілля? Хотіли вкрасти мого зятя, жениха моєї Галі, та не вкрадете? Я вам доважу, що не вкрадете!
С і р к о. Сестро, опам’ятайся, чи ти при собі?!
П р о н я. Що це за шкандаль! Якого жениха?
С е к л и т а. Я при умі: Секлиту Лимариху не обійдете! Я за своє дитя встою, встою! Не пущу до вінця! Стійте, І не підете! Не пущу, хоч лусну!
М а р т а. Не пускайте, кумо, не пускайте!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Бога ради не кричіть: дивіться, скільки по вікнах людей!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Сестро! Секлито Пилиповно! Не роби сорому нам, прошу тебе! Чим же ми винні?
С е к л и т а (кричить), Не винні? Одбили жениха у моєї дитини? Я на всі Кожум’яки кричатиму: розбій, розбій!
П р о н я. Ой шкандаль! Шкандаль!
(Коло вікон ціле стовпище, одне на одного лізе, ґвалт, крик: “Ой, не душіть!”, “Пустіть хоч руку!”, “Шибка, шибка!”. Врешті верхня шибка луснула і брязнула на долівку. М е р о н і я, М а р т а, У с т я то до вікон шепчуть усім, то до Секлити; вони дуже раді бешкету.)
П р о к і п С в и р и д о в и ч ї Явдокїя Пилипівна. Зачиняйте вікна, одгоньте людей!
Г о л о х в о с т и й. Що ж це, впустили якусь самашедшу!
С е к л и т а. Я самашедша? Ти мене самашедшою зробив!
П р о н я. Вона п’яна! Залила очі та й лізе!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Голубко, сестро, не безчесть нас, не губи нашої Проні! Одна ж тільки! (Плаче).
С е к л и т а. Сестро! В тебе дочка і в мене дочка! Нехай я буду й сяка й така, і проста, і ликом шита, а все-таки я мати своїй Галі! Не дам знущатись над моєю дитиною і запанілим поганцям! (До Голохвостого). Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли ти не думав її брати!?
П р о н я. Свириде Петровичу, що вона каже?
П р о к і п С в и р и д о в и ч і Я в д о к і я П и л и п і в н а. Як же це, Свириде Петровичу?
Г о л о х в о с т и й. Брехня, брехня! Я вам не позволю публіковать меня! Я вам! я… я…
У с т я (до Секлити). Ще й брехню завдає?!
С е к л и т а. Я тобі докажу брехню, перевертню чортовий, пройдисвіте, ланцю!
Г о л о х в о с т и й. Я такого шкандалю не попущу, не прощу нікаким разом! Я вам не хто! Я Свирид Петрович Галахвастов! Мені гаваріть такого чортовиння? Да у мене всі будочники он де! (Показує кулак). Да я вас у часть! Да я вас за брехню в рештанську і замкну трома замками!
У с т я . Що, як замкне?
В с і. Під три замки?
С е к л и т а. Ой люде добрі, що ж це! Мене у рештанську за правду? Секлиту Лимариху, чесну хазяйку, під три замки? За те, що ти вчора заручився з моєю дочкою?!
П р о н я. Ай! То правда? Що ж це?..
П р о к і п С в и р и д о в и ч і Я в д о к і я П и л и п і в н а. Господи, глум який! Попущеніє боже! (Плачуть).
М е р о н і я. Чисте скушенїє!
Г о л о х в о с т и й. Врьош, стара! Я її знать не знаю, вєдать не вєдаю! З її какоюсь дочкою! Вона сказилась! А ми, Проню, хадьом вінчатись, Прокопе Свиридовичу, когда почали дєло, то надобно якось кончать. Невже нас буде держать одна брехлива баба?!
С е к л и т а. Я брешу?! Я сказилася! А не діждеш ти з твоїм чортовим батьком, з твоєю поганою матір’ю! Не будеш вінчатись: не пущу попа в ризи, хоч роздеріть мене! Ой кумці-голубці, кажіть же ви, хай люде чують; заступіться хоч ви за Лимариху,— опаскудив мою чесну сім’ю оцей ланець, шарлатан! А сестра рідна за ним руку тягне!
1-й б а с (2-му). Що, брат, не горілкою пахне!
2-й б а с. От халепа!
П р о н я (кричить). Докажіть, докажіть!
М а р т а. Як же, учора заручився, сама власними очима бачила і оцими вухами чула! Щоб я луснула, коли ми не пропили Галю!
У с т я . Та ще спочатку за столом, а далі і долі, і заручних пісень співали їм.
М е р о н і я. Та ще цей раб божий і танцював без одіянія скусительно!
П р о н я. Ой! Підступило під серце! Рятуйте! (Переходить і припада до матері).
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Господи, боже мій! Що ж з нею? Хоч згляньтесь!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Що ви зробили з дитиною ,нашою?
(Кинулись до Проні, розстібують плаття.)
С е к л и т а. А що, не вірили, який зух?
Г о л о х в о с т и й (з одчаєм до Проні). Не вірте їй: це заговор! Вона підпоїла, підкупила свідків. Я їх усєх на суд! Ну, де ж би таки я, Галахвастов, посватався на какой-небудь простой поганкє?
С е к л и т а (з кулаками до Голохвостого). Моя дочка юганка? Ах ти, каторжний, сибірний! Та я тобі очі видеру лоба!
П р о н я (нервно плаче). Мамо, я не вірю їй? Вона нарочито шкандаль робить… Заступіться ж! Не видержу… давить мене!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Сестро, зглянься на нас! Не безчесть дочки. Господь тебе покарає на твоїй! (Рида).
П р о к і п С в и р н д о в и ч. Слобоніть гостину, сестрице! Бачите, яке лихо!
С е к л и т а. Так так? Мене з хати?!
П р о н я (кричить, ридаючи). Ідіть собі? Не топіть мене!
С е к л и т а. Дурна ти, навісноголова! За якого харциза заступаєшся! Думаєш, що любить тебе? За гроші тільки. за гроші! Та він тебе вчора привселюдно лаяв, нівечив, гидив!
Г о л о х в о с т и й (кричить). Не йміть віри їй: бреше!
С е к л и т а. Ой кумці мої, заступниці мої! Кажіть уже ви, бо були там! Кажіть по правді!
М а р т а. А лаяв, господи як, і в батька, і в матір величав її совою, чаплею, кислоокою жабою!
П р о н я. Ой, ой! Зарізав!.. Під серце! Води!..
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Боже мій! Убили дитину мою! (Упада коло дочки, розстібує їй плаття).
У с т я . А проклинав як: щоб і халера, і чума на їх голову, щоб виздихали цілим кодлом!
Мєронія. Прорицав: анахтема, і дунув, і плюнув, як на сатану!
Г о л о х в о с т и й (несамовито). Це наклепи! Я в суд подам!
П р о н я. Ай, води, води!.. (Ніби зомліла).
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Химко, води швидче! Господи, одпусти і припусти!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Ой рятуйте! Нежива!
(X и м к а приносить воду. Прискають удвох на Проню. С т е п а н продирається в двері і щось шепоче Галі. П р о н я телесується, коло неї упадають старі)
2-й б а с. Пропала вже випивка!
1-й б а с. Ходім мерщі, щоб ще до мирового не попасти!
П р о н я (істерично). То такі ви? Мені одно, а друге Д р у г ій? При мені у очі мало не вскочите, а за очі банітувати… Ох! Ох!
Г о л о х в о с т и й (одступа). Та що ви їм вірите!
П р о н я. Чого ви ходили до мене? Нащо ви божились, клялись, падали передо мною на коліна?
Г о л о х в о с т и й. Та стійте ж…
П р о н я. Не за ваші магазини йшла… я… вас любила… а ви назнущались… осоромили на весь Подол… На весь Київ!.. Гетьте! Ой смерть моя! (Мліє).
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Вон, вон з нашого двору, щоб і слід тут ваш не смердів!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Вон, вон! Не треба нам такого зятя!
Г о л о х в о с т и й. Ну, до свіданья!
С е к л и т а (хапа його за поли). Ну, тепер я вже не пущу!
Г о л о х в о с т и й (вириваючись). Одчепіться!
С е к л и т а. Не пущу, не пущу! Думаєш, що багатий, так і безчестити мене можна? Женимо!
С т е п а н. Та який він багатий? Він банкрот!
С е к л и т а й Сірки. Банкрот… банкрот!
Г о л о х в о с т и й (виступа наперед, з запалом). Чого витріщились? Ну, банкрот, так і банкрот! А ви думали, как би я був багатий, то пошов би до вашого смітника?! Ха-ха-ха! Свинота необразованна! Авжеж, мені ваших дєнєг тольки й нада било! Так і понімайте! А вони заклали сібе в голову, що я на їхніх дочок задививсь. Антересно дуже! Не найшов би где? Поліз би на смітник! Да я, как дервий кавалер, і у Липках би знайшов настоящих баришень з отакими куделями, а не сватався б на вашій дурній поторочі, поганій Проні!
П р о н я. Ай! (Зомліла).
(С е к л и т а розвела руками.)
ВИХІД XV
(Ті ж, ж и д і к в а р т а л ь н и й.)
Ж и д. Ай, гвулт! Фарфал! Беріть його —он тамечки шарлатан, мошенник!
К в а р т а л ь н и й. Пожалуйте в часть!
(Всі остовпіли, Г о л о х в о с т и й опустив циліндра.)
(Картина)
(Завіса).
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
